Хвороба Кейра

Хвороба Кейра – Поверхневий внутрішньоепітеліальний рак слизових оболонок. Найчастіше пухлинна поразка зачіпає головку статевого члена і внутрішній листок крайньої плоті, рідше – вульву, шийку матки, перианальную область, порожнину рота. Являє собою бляшку яскраво-червоного кольору з блискучою, злегка бархатистою, вологою поверхнею та чіткими межами. З метою діагностики хвороби Кейра використовується біопсія новоутворення, гістологічне та цитологічне дослідження. Як методи лікування хвороби Кейра запропоновано хірургічне висічення, електрокоагуляція, кріодестуркція, хіміотерапія, рентгенівське опромінення.

Хвороба Кейра (еритроплазія Кейра) – це неінвазивний («рак на місці», рак in situ) рак, що локалізується на слизовій оболонці статевих органів. Найчастіше процес залучається головка статевого члена і крайня плоть, але трапляються і поразки вульви. Подібно до хвороби Боуена, при хворобі Кейра пухлина розташовується всередині епідермісу і не поширюється в дерму. Тим часом приблизно в 30% випадків еритроплазія Кейра перероджується в плоскоклітинний рак шкіри, що має злоякісний перебіг з метастазуванням.. Хвороба Кейра є переважно «чоловічим» захворюванням, тому поряд з дерматологією вивчається андрологією.

Захворювання зустрічається в основному серед чоловіків похилого або середнього віку, яким не обрізали крайню плоть. У виникненні пухлини провокуючу роль відіграють канцерогенні фактори, недбале ставлення до особистої гігієни, онкогенні віруси (наприклад, ВПЛ – вірус папіломи людини, генітальний герпес, що рецидивує), постійна травматизація статевих органів, хронічний баланопостит.

Осередок ураження при хворобі Кейра, як правило, одиночний і локалізується на внутрішній частині крайньої плоті. Він має чітко окреслені краї, рожево-червоне або бордово-вишневе забарвлення, оксамитове або блискучу поверхню, що лисне. На статевому члені може виникати наліт білого кольору, який легко знімається. Больові відчуття зазвичай незначні. Біль посилюється при травмуванні ураженої пухлиною ділянки. З цієї причини можливе виникнення кровотечі. Приєднання інфекції призводить до утворення жовтого нальоту та появи гнійного відокремлюваного.

При переході пухлини Кейра в плоскоклітинний рак шкіри в осередку ураження відбуваються зміни: можуть з’являтися бородавчасті розростання, ущільнення і вкрите кров’янистими скоринками або білим нальотом виразка.

Діагностика проводиться за клінічною картиною та результатами гістологічного дослідження зразка тканини, взятого при біопсії ураженої ділянки. При гістологічному вивченні препаратів виявляється гіперкератоз, нерівномірний акантоз та інфільтрація дерми лімфоцитами, в епідермісі виявляються атипові (пухлинні) клітини.

Для виключення запальних захворювань статевого члена проводиться проба з барвником – 1% розчином синього толуїдинового, який наноситься на уражену ділянку. При звичайному почервонінні запального генезу фарбування не відбувається, при пухлини Кейра вогнище набуває синє забарвлення. Диференціальний діагноз хвороби Кейра проводять з баланітом Зоона, твердим шанкром (сифіліс), ерозивно-виразковою лейкоплакією, дріжджовим баланопоститом, обмеженим псоріазом, червоним плоским лишаєм статевого члена та ін.

Лікування пухлини Кейра здійснюють шляхом її хірургічного висічення, кріодеструкції рідким азотом або електрокоагуляції. Ефективне застосування цитостатичних мазей: фторурацилової, фторофурової, проспідинової. При виявленні інвазивного росту пухлини проводять хіміотерапію внутрішньом’язовим або внутрішньовенним введенням блеоміцину. При трансформації хвороби Кейра в плоскоклітинний рак із залученням регіонарних лімфатичних вузлів лікування включає видалення уражених лімфовузлів (лімфаденектомію) та близькофокусну рентгенотерапію пухлини.

Зазвичай захворювання має тривалий і доброякісний перебіг, без проростання в тканини, що підлягають, і без залучення в процес регіонарних лімфовузлів. Прогноз стає несприятливим при трансформації пухлини Кейра в плоскоклітинний рак шкіри.