Хвороба Крона

Хвороба Крона – це гранулематозне запалення різних відділів травного тракту, що характеризується хронічною рецидивною та прогресуючою течією. Хвороба Крона супроводжується абдомінальними болями, діареєю, кишковими кровотечами. Системні прояви включають лихоманку, зниження маси тіла, ураження опорно-рухового апарату (артропатії, сакроілеїт), очей (епісклерит, увеїт), шкіри (вузлувата еритема, гангренозна піодермія). Діагностику хвороби Крона проводять за допомогою колоноскопії, рентгенографії кишківника, КТ. Лікування включає дієтотерапію, протизапальну, імунодепресивну, симптоматичну терапію; при ускладненнях – хірургічне втручання.

Хвороба Крона – хронічне захворювання шлунково-кишкового тракту запального характеру. При хворобі Крона запальний процес розвивається у внутрішній слизовій оболонці та підслизових шарах стінки шлунково-кишкового тракту. Уражатися може слизова оболонка на будь-яких ділянках: від стравоходу до прямої кишки, але найчастіше зустрічається запалення стінок кінцевих відділів тонкого кишечника (клубова кишка).

Захворювання протікає хронічно, з чергуванням гострих нападів та ремісій. Перші ознаки хвороби (перший напад), зазвичай, виникають у молодому віці – в осіб 15-35 років. Патологія зустрічається однаково часто як у чоловіків, і у жінок. Виявлено генетичну схильність до хвороби Крона – якщо родичі прямої лінії страждають на це захворювання, ризик розвитку його зростає в 10 разів. Якщо хвороба діагностована в обох батьків, захворювання таких хворих виникає раніше 20 років у половині випадків. Ризик розвитку хвороби Крона підвищується при курінні (майже в 4 рази), відзначається зв’язок захворювання з оральною контрацепцією.

Причин розвитку хвороби Крона остаточно не визначено. Згідно з найпоширенішою теорією, у виникненні захворювання основну роль відіграє патологічна реакція імунітету на кишкову флору, пишу, що надходить у кишечник, інші субстанції. Імунна система відзначає ці фактори як чужорідні та насичує стінку кишечника лейкоцитами, внаслідок чого виникає запальна реакція, ерозія та виразкове ураження слизової оболонки. Однак достовірних доказів ця теорія не має.

Чинники, що сприяють розвитку хвороби Крона:

• генетична схильність;
• схильність до алергій та аутоімунних реакцій;
• куріння, зловживання алкоголем, лікарськими засобами;
• екологічні чинники

Кишкові прояви захворювання: діарея (при тяжкому перебігу частота дефекацій може заважати нормальній діяльності та сну), біль у животі (вираженість залежно від ступеня тяжкості захворювання), розлад апетиту та зниження ваги. При вираженому виразку стінки кишечника можлива кровотеча і виявлення крові в калі. Залежно від локалізації та інтенсивності кров може виявлятися яскраво-червоними прожилками та темними згустками. Нерідко відзначається прихована внутрішня кровотеча, при тяжкому перебігу втрати крові можуть бути дуже значні.

При тривалому перебігу можливе формування абсцесів у стінці кишки та свищевих ходів у черевну порожнину, сусідні органи (сечовий міхур, піхву), на поверхню шкіри (в районі ануса). Гостра фаза захворювання, як правило, супроводжується підвищеною температурою, загальною слабкістю.

Позакишкові прояви хвороби Крона: запальні захворювання суглобів, очей (епісклерит, увеїт), шкіри (піодермія, вузлувата еритема), печінки та жовчовивідних шляхів. При ранньому розвитку хвороби Крона у дітей відзначають затримку у фізичному та статевому розвитку.

Ускладненнями хвороби Крона можуть бути такі стани.

• Виразка слизової оболонки, прорив кишкової стінки, кровотеча, вихід калових мас в черевну порожнину.
• Розвиток нориць у сусідні органи, черевну порожнину, на поверхню шкіри. Розвиток абсцесів у стінці кишечника, просвітах свищів.

• Анальна тріщина.

• Рак товстої кишки.

• Схуднення до виснаження, порушення обміну внаслідок недостатності всмоктування поживних речовин. Дисбактеріоз, гіповітаміноз.

Діагностику хвороби Крона здійснюють за допомогою лабораторних та функціональних досліджень. Максимально інформативні методики – комп’ютерна томографія та колоноскопія. На томограмі можна виявити нориці та абсцеси, а колоноскопія дає уявлення про стан слизової (наявність запалених ділянок, ерозій, виразок стінки кишечника) і дозволяє при необхідності взяти біопсію. Додаткові методи діагностики – рентгенографія кишківника з барієвою сумішшю. Можна отримати знімки як тонкого, так і товстого кишечника – контрастна барієва суміш заповнює порожнину кишки та виявляє звуження просвіту та виразкові дефекти стінки, нориці.

Лабораторні методи дослідження: загальний аналіз крові, у якому відзначаються запальні зміни, можлива анемія, як наслідок регулярних внутрішніх кровотеч; копрограма дослідження калу на приховану кров. Іноді застосовують капсульну ендоскопію травного тракту – пацієнт ковтає капсулу з міні-відеокамерою та передавачем. Камера фіксує картину травному тракті в міру просування.

Оскільки причини захворювання невідомі, то патогенетичне лікування не розроблено. Терапія спрямована на зменшення запалення, приведення стану пацієнта до тривалої ремісії, профілактика загострень та ускладнень. Лікування хвороби Крона – консервативне, проводиться лікарем-гастроентерологом чи проктологом. До хірургічного втручання вдаються лише у разі загрозливих для життя ускладнень.

Усім хворим прописано дієтотерапію. Призначають дієту №4 та її модифікації залежно від фази захворювання. Дієта допомагає зменшити вираженість симптоматики – діареї, больового синдрому, а також коригує процеси травлення. У хворих з хронічними запальними осередками в кишечнику є порушення всмоктування жирних кислот. Тому продукти з великим вмістом жирів сприяють посиленню діареї та розвитку стеатореї (жирний стілець).

У дієті обмежено вживання продуктів, які мають подразнюючу дію на слизову оболонку травного тракту (гострі, копчені, смажені продукти, висока кислотність їжі), алкоголю, газованих напоїв, зловживання кавою. Рекомендована відмова від куріння. Застосовується дробове харчування – часті їди невеликими порціями згідно з режимом. При тяжкому перебігу переходять на парентеральне харчування.

Фармакологічна терапія хвороби Крона полягає у протизапальних заходах, нормалізації імунітету, відновленні нормального травлення та симптоматичної терапії. Основна група препаратів – протизапальні засоби. При хворобі Крона застосовують 5-аміносаліцилати (сульфазалін, месазалін) та препарати групи кортикостероїдних гормонів (преднізолон, гідрокортизон). Кортикостероїдні препарати використовуються для зняття гострих симптомів та не призначаються для тривалого застосування.

Для придушення патологічних імунних реакцій застосовують імунодепресанти (азатіоприн, циклоспорин, метотрексат). Вони зменшують вираженість запалення за рахунок зниження імунної відповіді, вироблення лейкоцитів. Як антицитокіновий засіб при хворобі Крона застосовують інфліксімаб. Цей препарат нейтралізує білки-цитокіни – фактори некрозу пухлини, які нерідко сприяють ерозії та виразкам стінки кишечника. При розвитку абсцесів застосовують загальну антибактеріальну терапію – антибіотики широкого спектра дії (метронідазол, ципрофлоксацин).

Симптоматичне лікування здійснюють антидіарейними, проносними, знеболюючими, кровоспинними препаратами залежно від вираженості симптомів та ступеня їх тяжкості. Для корекції обміну хворим призначають вітаміни та мінерали. Хірургічне лікування показано при розвитку нориць і абсцесів (розтин абсцесів та їх санація, ліквідація нориць), утворенні глибоких дефектів стінки з тривалими рясними кровотечами, що не піддається консервативної терапії тяжкому перебігу захворювання (резекція ураженої ділянки кишечника).

Способів повного лікування хвороби Крона на сьогоднішній день не розроблено внаслідок того, що етіологія та патогенез захворювання до кінця не зрозумілі. Однак, регулярна адекватна терапія загострень та дотримання дієти та режиму, лікарських рекомендацій та регулярне санаторно-курортне лікування сприяють зниженню частоти загострень, зменшенню їх тяжкості та підвищенню якості життя.

На думку фахівців у сфері клінічної гастроентерології ключовими моментами профілактики загострень є дієтотерапія, збалансованість харчування, застосування вітамінних комплексів та необхідних мікроелементів; уникнення стресів, розвиток стресостійкості, регулярний відпочинок та здоровий режим життя; помірна фізична активність; відмова від куріння та зловживання алкоголем.