Хвороба Менетріє

Хвороба Менетріє, або гігантський гіпертрофічний гастрит – захворювання, що рідко зустрічається, яке характеризується істотною гіпертрофією слизової шлунка, при якій розвиваються множинні кісти, аденоми (інакше ця хвороба називається аденопапіломатоз). Це патологія, що рідко зустрічається, всього в літературі описано близько 3000 випадків. Є хронічним процесом, який супроводжується зниженою кислотоутворювальною функцією шлунка, характеризується періодичними загостреннями на тлі порушень суворої дієти. Мала поширеність даного захворювання спричиняє гіподіагностику, тому хвороба Менетріє відносять до патологій, щодо яких у лікарів має бути особлива настороженість.

Залежно від переважаючого симптомокомплексу виділяють три типи гіпертрофічного гігантського гастриту. Диспептичний тип супроводжується переважаючими скаргами порушення травлення. Псевдопухлиноподібний тип характеризується втратою ваги, погіршенням загального стану, слабкістю. Найбільш рідкісний варіант – безсимптомний. Зазвичай такий тип захворювання є знахідкою під час проведення оперативних втручань чи діагностичних методів за інших захворюваннях.

Причин розвитку захворювання не встановлено. Певна роль у його походження відводиться похибкам у харчуванні, малому надходженню в організм вітамінів, хронічним інтоксикаціям свинцем, алкоголізму, перенесеним певним інфекційним захворюванням, генетичним, нейрогенним факторам. Доведено наявність сенсибілізації до харчових алергенів, що зумовлює підвищену проникність шлункової слизової оболонки.

В даний час у гастроентерології розглядається кілька основних теорій розвитку хвороби Менетріє: наслідок запального ураження слизової оболонки, результат аномалій розвитку шлунка, доброякісний пухлинний процес. Доведено роль трансформуючого фактора росту альфа (ТФР альфа) у патогенезі захворювання. Він посилює продукцію слизу залозами шлунка та зменшує виділення соляної кислоти.

Клінічні симптоми захворювання розвиваються поступово. Найбільш поширена ознака – біль в епігастральній ділянці. Больовий синдром може мати різну тривалість і вираженість, частіше болі мають ниючий характер, виникають після їди і поєднуються з почуттям тяжкості в шлунку. Можливе блювання, діарея, виникають шлункові кровотечі.

Важливою діагностичною ознакою є зниження маси тіла. За досить короткий проміжок часу, пацієнт може без змін звичок харчування втратити до 10-20 кілограм. У поодиноких випадках відзначається зниження апетиту. Можлива поява периферичних набряків, які зумовлені зниженням вмісту протеїнів у сироватці крові.

Ряд фахівців визначає хворобу Менетріє як передракове захворювання, маючи на увазі частоту розвитку аденокарциноми шлунка на тлі гіпертрофічного гастриту, що досягає 10-20%. Але інші гастроентерологи ставлять ці дані під сумнів, оскільки в багатьох дослідженнях, присвячених цьому захворюванню, не доведено гістологічне підтвердження причинно-наслідкових зв’язків аденопапіломатозу та раку шлунка.

Патологія може тривалий час існувати, протікаючи з періодичними загостреннями та тривалими ремісіями. У деяких випадках спостерігається стихання симптоматики та перехід захворювання на атрофічну форму гастриту (атрофічний гастрит).

Діагностика починається з детального вивчення скарг пацієнта динаміці. Оскільки захворювання тривалий час може протікати безсимптомно, важливим є з’ясування найменших змін самопочуття, ваги, харчування.

В аналізах крові визначається зменшення кількості еритроцитів, гемоглобіну. Це з частими крововтратами, проте рідко анемія виражена. У ряді випадків відзначається лейкоцитоз із нейтрофільним зрушенням. Біохімічні аналізи крові виявляють зниження рівня альбуміну. Це тим, що протеїни губляться через підвищеної проникності слизової. Цей факт підтверджено дослідженнями із застосуванням внутрішньовенного міченого альбуміну. При визначенні кислотності шлункового соку відзначається гіпоацидний стан.

Важливим методом діагностики при аденопапіломатозі є рентгенографія шлунка, що виявляє характерні ознаки: виражене потовщення складок слизової оболонки шлунка локально або по всій площі. При контрастуванні шлунка з тугим наповненням контрастною сумішшю сильно збільшені складки можуть давати картину дефекту наповнення, притаманного онкологічної патології. Але при гіпертрофічному гастриті відсутня урвища складок, вони мають певне розташування. При цьому стінки шлунка зберігають еластичність, обома кривизнами визначається достатня перистальтика. При подальшому наповненні шлунка контрастом складки розправляються, що дозволяє відрізнити цю патологію від раку шлунка.

Характерну картину зміненої слизової оболонки дозволяє виявити ендоскопічне дослідження – фіброгастроскопія. При огляді слизової оболонки за допомогою волоконної оптики визначається суттєве потовщення складок, які набувають вигляду «бруківки», їх набряклість, блідість, рідше – гіперемія. Слизова легкоранима, у верхніх відділах складок часто знаходяться ерозії. Складки переважно розташовуються паралельно, рідше хаотично. Їхня висота становить понад два сантиметри. Рідко загальна кількість складок може бути збільшена, здебільшого зберігається в межах норми. При проведенні ФЕГДС застосовується роздмухування повітрям, при цьому гігантськими вважаються складки, які не розправляються при досягненні тиску 15 мм рт. ст.

Проведення прицільної біопсії здійснюється з метою диференціальної діагностики із злоякісними новоутвореннями. Гістологічна картина, характерна для хвороби Менетріє, при даному виді біопсії не виявляється, оскільки у поверхнево взятий матеріал змінені залози не потрапляють.

Для виявлення їх зміни проводиться біопсія глибоких ділянок слизової оболонки із захопленням шарів, в яких розташовуються залози. Це дозволяє підтвердити захворювання гістологічно. Однак діагностичні помилки такої біопсії вищі, оскільки взяття матеріалу «наосліп» (без ендоскопічного контролю) не завжди дозволяє забрати матеріал саме зі зміненої ділянки. У зв’язку із складністю гістологічного підтвердження діагноз може бути встановлений при спостереженні за пацієнтом у динаміці, а також повторних проведеннях рентгенодіагностики та ендоскопії.

Лікування цієї патології проводить гастроентеролог. Обов’язково дотримання дієти, що щадить, збагаченої білком. Страви повинні готуватися з урахуванням їхньої термічної, хімічної та механічної нейтральності для слизової оболонки. Не рекомендуються гострі, смажені страви, а також їда в занадто гарячому або холодному вигляді.

Неважкі форми передбачають проведення консервативної терапії. Призначаються обволікаючі, в’яжучі препарати, що захищають слизову оболонку шлунка. При необхідності проводиться заміщення дефіциту кислотоутворюючої функції. Зменшенню втрати білка, а також суб’єктивному покращенню самопочуття сприяє застосування засобів з антихолінергічною дією (атропіну).

При тяжкому перебігу гігантського гіпертрофічного гастриту, що супроводжується вираженим больовим синдромом, що зберігається, частими кровотечами, розвитком набряків через дефіцит білка, проводиться хірургічне лікування – гастректомія. Такий метод також застосовується у ситуаціях, коли не вдається виключити злоякісне новоутворення. Пацієнти з цим діагнозом підлягають диспансерному спостереженню, контрольна рентгенографія та ФГДС проводяться раз на півроку. Це дозволяє правильно оцінювати динаміку захворювання.

Прогноз та профілактика хвороби Менетріє

Перебіг цього захворювання може бути різним. Найчастіше симптоми існують багато років, але можливий регрес в атрофію з відновленням рівня альбуміну сироватки. Факт зв’язку аденопапіломатозу з аденокарциномою шлунка не доведено. При неускладнених формах перебіг захворювання багато в чому залежить від дотримання дієти, причому у період загострень, регулярного проведення обстежень з метою своєчасного виявлення ускладнень. Оскільки не встановлено етіологічного фактора даної патології, специфічної профілактики немає.