Хвороба Моргеллонів

Хвороба Моргеллонів – це рідкісна та погано вивчена дерматопатія, яка характеризується виділенням тканинних волокон або інших частинок зі шкірних покривів. На сьогодні етіопатогенез захворювання досконало не встановлений, існують труднощі із виділенням проблеми у самостійну нозологічну одиницю. Пацієнти пред’являють скарги на болісний свербіж шкіри, різноманітні висипання, наявність дрібних сторонніх включень на поверхні расчесов. Діагностика включає традиційні методи дерматологічного обстеження разом із психіатричним оглядом. Ефективні методи терапії хвороби Моргеллонів поки що не розроблені.

Хвороба Моргеллонів викликає безліч суперечок серед науковців та практикуючих лікарів, вона не внесена до МКЛ і не визнається переважною більшістю медичної спільноти. Вперше про таку проблему повідомила американський біолог Мері Лейтао, яка виявила характерні прояви свого сина. Назва “хвороба Моргеллонів” взята з монографії “A Letter to a Friend” британського лікаря і письменника Томаса Брауна, в якій були описані діти з подібними симптомами. За приблизними оцінками, 12000 людей у ​​світі виявили ознаки такого захворювання.

У науковому співтоваристві відсутня єдиний погляд на етіологію хвороби Моргеллонів. Багато авторів вважають захворювання одним із варіантів дерматозойного марення – поширеної форми психічного марення, яка зустрічається у 0,09% населення планети. Рідше в літературі розглядаються інші теорії виникнення дерматопатії, такі як:

• Інфекційна. Послідовники цієї гіпотези пов’язують шкірну симптоматику з атиповою формою паразитування боррелій, бактерій Agrobacterium, деяких видів гельмінтозів та мікозів. Патогенетичну основну хворобу називають клітинні зміни на тлі горизонтального перенесення ДНК.
• Токсична. Згідно з іншою версією, ураження шкіри та постійна сверблячка пов’язані з проживанням в екологічно несприятливих регіонах, вживанням неякісної їжі з ГМО. Конспірологічні теорії допускають пускову роль хімтрейлів у етіопатогенезі захворювання.

Російські лікарі, що практикують, скептично ставляться до існування окремої нозології «хвороба Моргеллонів». На їхню думку, збільшення числа хворих із самодіагностикою даного захворювання обумовлено доступністю псевдонаукових статей, наявністю альтернативних теорій патогенезу, не пов’язаних із психічними розладами. Деякі лікарі використовують термін для алегоричного опису пацієнтів з абсурдними розладами, що дозволяє дотримуватися деонтології і не розголошувати справжній діагноз широкому колу осіб.

При детальному обстеженні пацієнтів із хворобою Моргеллонів виявляються неспецифічні мікрозміни шкірної структури. Характерно атипове функціонування фолікулярних кератиноцитів, генетичні помилки у ДНК клітин волосяних фолікулів. Волокна, розташовані на поверхні ерозивно-виразкових дефектів, часто складаються з кератину та виробляються клітинами шкіри.

Американський професор Ренді Ваймор висунув іншу гіпотезу утворення волокон за хвороби Моргеллонів. Вчений підкреслює роль невідомого науці виду грибків, які розмножуються під шкірою та сприяють формуванню ниток органічного походження. На думку фахівця, розростання грибкового міцелію в різних шарах дерми стає причиною сверблячки та почуття «повзання хробаків».

Клінічна картина різноманітна, відрізняється великим суб’єктивізмом ознак. Більшість пацієнтів повідомляють про вирази, що тривало не гояться, і висипання на шкірі, з яких виділяються мікроскопічні волокна. Стан супроводжується постійним свербінням шкіри, почуттям повзання паразитів під шкірою, відчуттям шпилькових уколів і укусів дрібних комах. Симптоматика турбує людину кілька років, має постійну або рецидивну течію.

Неприємні відчуття підкріплюють упевненість пацієнта у тому, що у нього під шкірою знаходяться невідомі паразити чи неорганічні волокна. Людина починає більш активно розчісувати тіло, прагнучи позбутися сверблячки, що призводить до появи великих кірок, ліхеніфікації, гнійничкової висипки у разі приєднання бактеріальної інфекції. Вогнища ураження можуть зачіпати будь-які зони тіла, у типових випадках вони множинні та несиметричні.

Багато людей подають скарги на погіршення загального стану, генералізовану втому, пригнічений настрій. Характерно зниження працездатності, погіршення короткочасної пам’яті та концентрації уваги. На тлі тривалих і незрозумілих ознак хвороби Моргеллонів розвивається тривожність, депресивні настрої. Іноді захворювання супроводжується синдромом хронічної втоми.

Пацієнти, які діагностують у себе хворобу Моргеллонів, зазнають зниження якості життя. Негативні наслідки проблеми пов’язані з психоемоційним станом та нейрокогнітивним дефіцитом. У хворих посилюється недовірливість та іпохондрія, виникають проблеми з соціалізацією, погіршується продуктивність праці. Внаслідок наростаючого почуття недорозуміння з боку лікарів та близьких можлива соціальна ізоляція.

Враховуючи типові клінічні прояви хвороби Моргеллонів та її можливий етіопатогенез, до обстеження залучається лікар-дерматолог, інфекціоніст, невролог та психіатр. Діагностичний пошук починається з детального збору скарг та анамнезу захворювання, вивчення особистісних особливостей пацієнта, бесіди з його близькими та друзями для максимально об’єктивної оцінки симптомів. Програма діагностики включає:

• Дерматоскопію. Спочатку проводиться загальний огляд шкірних покривів, після чого ділянки поразки вивчаються дерматоскоп під великим збільшенням. Дослідження виявляє ділянки екскоріації та мікротравм шкіри, на поверхні епідермісу можуть бути бавовняні волокна, синтетичні нитки одягу або постільної білизни.
• Мікробіологічну діагностику. Для виключення інфекційних дерматозів призначається мікроскопія і бакпосів ерозивно-виразкових пошкоджень, що відокремлюється. За показаннями виконується серологічне дослідження на хворобу Лайма.
• Біопсію шкіри. У зразках визначаються порушення кератинізації та інші незапальні зміни структури дерми. Ознаки будь-якого типового дерматозу відсутні.
• Консультацію психіатра. Пацієнтам призначається повне психіатричне обстеження з проведенням спеціальних тестів та опитувальників виявлення характерологічних рис особистості, встановлення наявності психічних розладів, оцінки нейрокогнітивних можливостей.

Диференційна діагностика

Лікарю необхідно виключити соматичні причини свербежу і розчісування, такі як хронічна ниркова недостатність, холестаз, тиреотоксикоз і гіпотиреоз. Диференціальна діагностика також проводиться зі старечим, аквагенним і плечелучевим свербінням, розчісування шкіри на тлі тривожних розладів. Оскільки незрозумілі шкірні симптоми вважаються однією з ознак зараження на ВІЛ, рекомендовано повне обстеження у інфекціоніста.

Ведення пацієнтів з незрозумілими дерматологічними симптомами становить великі труднощі для лікаря. Ефективна корекція хвороби Моргеллонів можлива при спільній роботі дерматолога, психіатра та психотерапевта. Міжнародні рекомендації щодо лікування відсутні, фахівці підбирають емпіричні методи та персоналізовані схеми терапії. Для фармакотерапії застосовуються такі групи препаратів:

• Психотропні. З урахуванням психоемоційного стану призначаються антидепресанти, анксіолітики, нормотиміки та інші ліки. При гострих симптомах марення розлади використовуються короткі курси антипсихотиків.
• Протиповітряні. Для полегшення шкірної сверблячки застосовуються антигістамінні препарати внутрішньо і зовнішньо, топічні глюкокортикостероїди, мазі з охолоджувальними та відволікаючими властивостями.
• Протимікробні. За показаннями проводяться курси дегельмінтизації, призначаються антибактеріальні та антипротозойні препарати. Лікування призначається лише за виявлення ознак інфекції за результатами поглибленого обстеження.

У багатьох випадках медикаментозне лікування доповнюється психотерапією, яка проводиться після стабілізації пацієнта. Завданнями психотерапевта є корекція поведінкових порушень хворого, навчання розпізнавання рецидивів та контролю емоцій у періоди загострень. Рецидиви хвороби найчастіше пов’язані з дією тригерів, тому виявлення та усунення провокуючих факторів дозволяє позбавитися першопричини захворювання.

Хвороба не є життєзагрозним станом і не призводить до інвалідизації, тож прогноз щодо сприятливий. Мультидисциплінарний підхід до терапії дає добрі результати контролю симптоматики у більшості хворих. Оскільки особливостей проблеми досі не вивчено, ефективних методів профілактики неясної дерматопатії не існує.

Для об’єднання пацієнтів та вивчення етіології дерматопатії у США створено Фонд дослідження хвороби Моргеллонів. Некомерційна організація з’ясовує причини розвитку шкірної симптоматики та розробляє методи полегшення життя хворих. Фонд залучає до роботи відомих лікарів, біологів та психологів, забезпечує широке висвітлення проблеми шляхом публікацій у ЗМІ та створення спеціалізованих форумів.