Хвороба Норрі

Хвороба Норрі (окулоцереброакустичний синдром, вроджена двостороння псевдогліома сітківки) – рідкісне спадкове захворювання, що є вродженою ретинальною дисплазією, що супроводжується патологією слуху та ЦНС. Вперше було описано в 1926 датським лікарем-офтальмологом Г. Норрі і майже в той же час – його співвітчизником М. Варбургом. Являє собою генетичне захворювання, що успадковується за рецесивним, зчепленим з Х-хромосомою механізмом. Тому хвороба Норрі спостерігається тільки у хлопчиків, хоча є суперечливі дані про наявність порушень зору і у жінок-носіїв, які є гетерозиготами. Зважаючи на значну рідкість захворювання, його популяційна частота досі не з’ясована.

Причиною розвитку захворювання є мутація гена NDP, розташованого на Х-хромосомі. Він кодує особливий білок, названий фактором хвороби Норрі (Norrie Disease Protein), його функції в організмі людини досконало не вивчені. У процесі дослідження лабораторних тварин, зокрема мишей, було виявлено, що подібний протеїн, більш ніж на 90% ідентичний вищезазначеному фактору, контролює диференціювання клітин сітківки. Крім того, він бере участь у формуванні міжклітинних зв’язків у центральній нервовій системі. Цілком можливо, що цей білок відіграє аналогічну роль в організмі людини, саме тому порушення його структури викликають ураження сітківки і центральної нервової системи, що і спостерігається при хворобі Норрі.

Патогенез порушень при цій патології також не вивчений, є лише кілька основних гіпотез, які намагаються пояснити процеси, що призводять до розвитку псевдогліом сітківки, гіперплазії війчастого тіла та райдужної оболонки. Передбачається порушення роботи рецепторів до ангіогенних факторів росту в судинах сітківки та інших елементах нейроектодерма. Варіабельність таких симптомів хвороби Норрі, як розумова відсталість і приглухуватість, імовірно, пояснюється великою кількістю типів мутацій гена NDP – на сьогоднішній день їх відомо більше 30-ти. Методами сучасної генетики вчені намагаються ототожнювати певний характер перебігу патології з конкретним типом або групою мутацій, але ці дослідження гальмуються через рідкість захворювання.

Прояви захворювання можуть виявлятися у різні терміни – на етапі внутрішньоутробного розвитку (за допомогою ехографії), одразу після народження, у перші місяці життя людини. Статистично найчастіше зустрічається саме останній варіант виявлення хвороби Норрі – як правило, батьки звертаються до лікаря з приводу двосторонньої лейкокорії у їхньої дитини. Вона обумовлена ​​розвитком дисплазії сітківки з появою псевдогліальних розростань як безформних мас. Якщо огляд очного дна виробляється раніше їх утворення, спостерігається складчастість сітчастої оболонки ока, іноді її відшарування. Ці прояви також можна виявити при огляді очного дна новонародженого з хворобою Норрі, але можлива їх відсутність у такому ранньому віці. Дуже рідко симптоми захворювання виявляються у недоношених дітей або при профілактичній ехографії – виявляється мікрофтальм, фтизис одного або обох очних яблук, що можна побачити при УЗД ока.

Згодом протягом декількох місяців після появи псевдогліальних диспластичних мас розвивається повна сліпота, у більшості хворих це відбувається до 8-го місяця життя. Хвороба Норрі також призводить до розвитку катаракти та набряку рогівки – в поодиноких випадках ці симптоми виявляються раніше лейкокорії, тому зміни сітківки стають не видно. Кінцевим результатом офтальмологічних змін є атрофія та фтизис обох очей. Іноді патологічні процеси в очах призводять до вираженого больового синдрому і роблять дитину неспокійною – це може бути непрямою ознакою хвороби.

Екстраокулярними проявами хвороби Норрі є недоумство та порушення слуху нейросенсорної природи. Розумова відсталість (олігофренія) не може діагностуватися у перші місяці життя дитини, зазвичай її виявляють на першому-другому році життя, її ступінь може прогресувати з віком. Але вона виявляється, за різними даними, тільки у 25-50% хворих на хворобу Норрі, в інших випадках зберігається прийнятний рівень розумового розвитку. Аналогічна ситуація з порушеннями слуху – приглухуватість різного ступеня вираженості реєструється у 35-60% людей із цим захворюванням. Виникає вона значно пізніше за інші симптоми хвороби Норрі – у дитячому або підлітковому віці.

Діагностика хвороби Норрі може бути як пренатальною, так і проводитись після народження методиками клінічної офтальмології, генетичними дослідженнями та вивченням спадкового анамнезу. При пренатальній діагностиці на пізніх термінах внутрішньоутробного розвитку ехографічними методами можна виявити мікрофтальм, відшарування сітківки та інші порушення формування зорового апарату. Але це можливо не завжди, тому що в більшості випадків виражені офтальмологічні симптоми виникають після народження. Набагато специфічнішим методом пренатальної діагностики хвороби Норрі буде виявлення лікарем-генетиком мутацій гена NDP у матеріалі, одержуваному з допомогою амніоцентезу чи біопсії ворсин хоріона.

Офтальмологічний огляд очного дна (офтальмоскопія) на різних етапах розвитку захворювання показує наявність складок та відшарування клітковини, можливі крововиливи, набряк диска зорового нерва. Надалі ці зміни змінюються фіброваскулярними масами, що відповідають псевдогліальній дисплазії. При проведенні біопсії сітківки ока виявляється гліальна проліферація, аналогічні процеси виявляються і в склоподібному тілі. Кінцевими офтальмологічними симптомами хвороби Норрі будуть помутніння рогівки, неоваскуляризація райдужної оболонки та атрофія ока.

Генетична діагностика захворювання проводиться шляхом прямого секвенування послідовності гена NDP для виявлення мутацій. Об’єктом дослідження можуть виступати як власне хворі з підозрою на наявність хвороби Норрі, так і їхні найближчі родичі, особливо мати – оскільки вона може бути носієм патологічного гена. Саме генетичний аналіз є найбільш достовірним та однозначним у визначенні цього захворювання. Диференціальну діагностику слід проводити із ретинобластомою, синдромом Варбурга, синдромом Патау.

Специфічного лікування хвороби Норрі немає, можлива лише симптоматична терапія. Однак і вона не здатна зберегти зір хворим або хоча б уповільнити прогрес патології. У випадках, коли визначається виражений больовий синдром, рекомендують виробляти енуклеацію, чи видалення ока. При виявленні розумової відсталості, своєчасно розпочаті заняття дитини з психологом можуть уповільнити її розвиток, проте позитивний результат такого лікування не гарантовано, оскільки ступінь недоумства сильно залежить від генетичних факторів. Порушення слуху можна виправити носінням слухового апарату в тих випадках, якщо розумова відсталість хворого не досягає тяжкого ступеня.

Загалом прогноз хвороби Норрі несприятливий – хворі втрачають зір у ранньому віці і в ряді випадків мають виражену недоумство та порушення слуху. У підлітковому та дорослому віці можливі напади гострого психозу, які нерідко є приводом для госпіталізації до спеціалізованих установ. Профілактику хвороби Норрі можна проводити шляхом пренатальної генетичної діагностики на ранніх термінах вагітності. Особливо необхідно виконувати таку перевірку в тих випадках, коли у батьків виявлено носій дефектного гена NDP або були випадки хвороби Норрі у родичів.