Хвороба Шейєрмана-Мау

Хвороба Шейєрмана-Мау – це захворювання, у якому спостерігається прогресуюче кіфотичне викривлення хребетного стовпа. Виникає у пубертатному віці, однаково часто зустрічається у хлопчиків та дівчаток. На ранніх стадіях симптоматика стерта. Згодом з’являються болі і видима деформація хребта – сутула кругла спина, у важких випадках можливий горб. У окремих випадках розвиваються неврологічні ускладнення. Для підтвердження діагнозу виконують рентгенографію, КТ та МРТ. Лікування зазвичай консервативне, при тяжких деформаціях проводяться хірургічні втручання.

Хвороба Шейєрмана-Мау (юнацький кіфоз) – прогресуюче посилення грудного кіфозу. У 30% хворих поєднується зі сколіозом. Перші прояви виникають у підлітків, на етапі найактивнішого зростання дитини. Досить поширена патологія, що виявляється у 1% дітей старше 8-12 років, однаково часто вражає дівчаток та хлопчиків. У важких випадках викривлення хребта може стати причиною розвитку неврологічних ускладнень, ускладнювати роботу легенів та серця.

Точні причини хвороби Шейєрмана-Мау невідомі. Більшість фахівців вважають, що є генетична схильність до розвитку цього захворювання. Поряд з цим, як пускові моменти розглядаються травми в період інтенсивного росту, остеопороз хребців, надмірний розвиток кісткової тканини в задньому відділі хребців, некроз замикальних пластинок хребців та порушення розвитку м’язів спини. Сприяючим фактором є нерівномірні зрушення гормонального балансу та обміну речовин у пубертатному періоді.

Людський хребет має чотири природні вигини: поперековий та шийний відділи вигнуті вперед (лордози), крижовий та грудний – назад (кіфози). Ці згини з’явилися в результаті пристосування до вертикального положення тіла. Вони перетворюють хребет на своєрідну пружину і дозволяють йому без шкоди переносити різноманітні динамічні та статичні навантаження. Кути вигинів у нормі становлять 20-40 градусів. Хребет складається з багатьох окремих кісток (хребців), між якими розташовані еластичні міжхребцеві диски. Хребці складаються з тіла, дужки та відростків. Масивне тіло перебирає навантаження, дужка бере участь у освіті хребетного каналу, а відростки з’єднують хребці між собою.

У нормі тіла хребців мають майже прямокутну форму, їх задні та передні відділи приблизно рівні за висотою. При хворобі Шейєрмана-Мау кілька грудних хребців зменшуються по висоті в передніх відділах, набувають клиноподібної форми. Кут грудного згину збільшується до 45-75 градусів. Спина стає круглою. Навантаження на хребет перерозподіляється. Тканина міжхребцевого диска «продавлює» замикальну платівку і випинається в тіло нижчого або вищележачого хребця, утворюються грижі Шморля. Зв’язки, що утримують хребці, компенсаторно товщають, що ще більше ускладнює відновлення та подальше нормальне зростання хребців. Форма грудної клітки змінюється, що може призводити до стискання внутрішніх органів.

У травматології та ортопедії розрізняють такі стадії хвороби Шейєрмана-Мау:

• Латентний. Страждають діти віком 8-14 років. Симптоматика стерта. У спокої больовий синдром відсутня чи слабко виражений. Можливі неприємні відчуття або неінтенсивний біль у спині після навантаження. Переважає прогресуюча деформація хребта. При огляді виявляється збільшення кута грудного кіфозу чи плоска спина з надмірно вираженим поперековим лордозом. Можливе невелике обмеження рухливості – нахиляючись уперед, пацієнт не може дотягнутися витягнутими руками до стоп. Надмірна кіфоз не зникає навіть при спробі максимально розігнути спину.
• Ранній. Спостерігається у пацієнтів віком 15-20 років. Турбують періодичні або постійні болі в нижньогрудному або поперековому відділі хребта. Іноді формуються грижі диска. В окремих випадках може виникати компресія спинного мозку.
• Пізній. Виявляється у хворих старше 20 років. Розвивається остеохондроз, грижі, деформуючий спондильоз, спондилоартроз та осифікуючий лігаментоз. Дистрофічне ураження хребта часто стає причиною здавлення нервових корінців, внаслідок чого може порушуватися чутливість та рух у кінцівках.

З урахуванням рівня поразки розрізняють:

• Грудну форму. Виявляється ураження нижніх та середніх грудних хребців.
• Попереково-грудну форму. Уражаються верхні поперекові та нижні грудні хребці.

Перші прояви хвороби Шейєрмана Мау з’являються в період статевого дозрівання. Як правило, пацієнт у період скарг не пред’являє. Патологія виявляється випадково, коли батьки помічають, що дитина почала сутулитися і в неї погіршилася постава. Приблизно в цей час хворий починає відзначати неприємні відчуття у спині, що виникають після тривалого перебування сидячи. Іноді виникають неінтенсивні болі між лопатками. Рухливість хребта поступово обмежується.

Згодом деформація хребта стає дедалі помітнішою. Виникає виражена сутулість, у важких випадках утворюється горб. Інтенсивність больового синдрому зростає, дитина відзначає постійну тяжкість та швидку стомлюваність спини при навантаженнях. Болі посилюються надвечір і під час підняття тяжкостей. При значному викривленні хребта можливе порушення функцій легень та серця. В окремих випадках виникає підгостре або гостре здавлення спинного мозку, що супроводжується парестезіями, порушеннями чутливості та рухів кінцівок.

Лікар опитує пацієнта з підозрою на хворобу Шейєрмана-Мау, з’ясовуючи скарги, історію розвитку патології та сімейний анамнез (чи були випадки захворювання у сім’ї). Провідним методом інструментальної діагностики є рентгенографія хребта. На рентгенограмах визначається характерна картина: збільшення кута грудного кіфозу понад 45 градусів, клиноподібна деформація трьох і більше грудних хребців та грижі Шморля. Для виявлення неврологічних порушень призначають консультацію невролога. За наявності таких порушень пацієнта направляють на МРТ хребта та КТ хребта для більш точної оцінки стану кісткових та м’якотканих структур. Також може бути призначена електроміографія. Міжхребцева грижа є показанням до консультації нейрохірурга. При підозрі на порушення функції органів грудної клітки необхідна консультація пульмонолога та кардіолога.

Лікуванням займаються лікарі-ортопеди та вертебрологи. Терапія тривала, комплексна, включає ЛФК, масаж і фізіотерапевтичні заходи. При цьому вирішальне значення відновлення нормальної постави має спеціальна лікувальна гімнастика. Протягом перших 2-3 місяців вправи потрібно робити щодня, потім – через день. Виконання комплексу вправ займає від 40 хв. до 1,5 години. Необхідно пам’ятати, що з нерегулярних заняттях лікувальний ефект різко знижується.

ЛФК для усунення кіфозу і відновлення постави включає 5 блоків: зміцнення м’язів грудного відділу хребта, зміцнення м’язів сідниць, розслаблення м’язів попереку і шиї (при кіфозі ці м’язи постійно знаходяться в стані підвищеного тонусу), розтягнення грудних м’язів, дихальні вправи. Заняття звичайною фізкультурою також корисні, проте фізична активність має бути цілеспрямованою, продуманою з урахуванням протипоказань та можливих наслідків.

Так, при хворобі Шейєрмана-Мау протипоказані заняття з обтяженнями понад 3 кг для жінок та понад 5 кг для чоловіків. Не рекомендується накачувати грудні м’язи, оскільки вони починають стягувати плечі вперед. Не можна займатися «стрибковими» видами спорту (баскетбол, волейбол, стрибки в довжину тощо), оскільки інтенсивне одномоментне навантаження на хребет може спровокувати утворення гриж Шморля. Плавання корисне за правильної техніки (коли задіяні м’язи як грудей, а й спини), тому краще взяти кілька уроків в інструктора.

Гарний результат забезпечує професійний масаж. Він покращує кровообіг у м’язах спини, активізує обмін речовин у м’язовій тканині та робить м’язи більш пластичними. Пацієнтам з кіфозом щорічно рекомендується проходити не менше 2 курсів масажу тривалістю 8-10 сеансів. Такий лікувальний ефект спостерігається і в лікувальних грязей. Курси грязелікування також проводять 2 рази на рік, один курс складається із 15-20 процедур.

Крім того, пацієнтам із хворобою Шейєрмана-Мау рекомендують підібрати правильні меблі для роботи, сну та відпочинку. Іноді потрібно носити корсет. Медикаментозне лікування зазвичай не потрібне. Прийом препаратів для зміцнення скелета (кальцитонін) показаний у крайніх випадках – при вираженій деформації хребців та великих грижах Шморля. Потрібно враховувати, що подібні препарати мають досить великий список протипоказань (у тому числі за віком), можуть провокувати кальцифікацію зв’язок та утворення каменів у нирках, тому їх слід приймати лише за призначенням лікаря.

Показаннями до хірургічних втручань при хворобі Шейєрмана-Мау є кут кіфозу понад 75 градусів, стійкі болі, порушення роботи органів дихання та кровообігу. У ході операції у хребці імплантуються металеві конструкції (гвинти, гачки), що дозволяють вирівнювати хребет за допомогою спеціальних стрижнів.