Хвороби потових залоз

Потові залози на тілі людини розподілені нерівномірно. У пахвовій западині, в пахвинній ділянці, на долонях і підошвах їх найбільше. Функція потових залоз охолоджувати поверхню шкіри за рахунок води та виводити продукти обміну з організму. Людський піт стерильний, але він швидко обсіюється мікроорганізмами, внаслідок чого і з’являється запах. Оскільки разом із згодом виділяється понад 250 видів хімічних речовин, то запах поту у кожної людини індивідуальний.

Потові залози на тілі людини розподілені нерівномірно. У пахвовій западині, в пахвинній ділянці, на долонях і підошвах їх найбільше. Функція потових залоз охолоджувати поверхню шкіри за рахунок води та виводити продукти обміну з організму. Людський піт стерильний, але він швидко обсіюється мікроорганізмами, внаслідок чого і з’являється запах. Оскільки разом із згодом виділяється понад 250 видів хімічних речовин, то запах поту у кожної людини індивідуальний.

Потові залози різних ділянок тіла регулюються різними центрами, тому потові залози долонь і підошв виділяють секрет у відповідь на психічні фактори і ніяк не реагують на підвищення температури. У нормі на добу виділяється від 500 до 800 мл поту, при хворобах потових залоз або при спекотних умовах на добу може виділятися до 8-ми літрів поту. Хвороби потових залоз завдають насамперед дискомфорту та неприємних відчуттів пацієнтам, а також сприяють розвитку інших шкірних захворювань.

Ангідроз – це хвороба потових залоз, при якому відсутнє потовиділення. Гострий ангідроз настає внаслідок зневоднення організму, при отруєннях деякими препаратами, наприклад лікарськими засобами, які містять екстракт беладони. Ангідроз, як гостре захворювання потових залоз, може настати при тяжких інфекційних захворюваннях, таких як холера. Ангідроз та інші хвороби потових залоз іноді спостерігаються при токсикозі вагітних та як наслідки після променевої хвороби. Хронічні хвороби потових залоз, такі як їхня гіпоплазія та аплазія ведуть до хронічних форм ангідрозу. У країнах із спекотним тропічним кліматом ангідроз є поширеною хворобою потових залоз.

Основними причинами хвороб потових залоз, при яких відсутнє потовиділення, є старіння та променеві ушкодження шкіри (променевий дерматит). Поразки спинного мозку та порушення в нейроендокринній системі теж призводять до дисплазій та хвороб потових залоз. При прийомі гангліоблокаторів та холіноблокаторів ангідроз та інші хвороби потових залоз виявляються як тимчасова побічна дія препаратів. Істеричні стани, особливо ті, причинами яких є пухлини стовбура мозку, також можуть спровокувати хвороби потових залоз, у тому числі ангідрозу.

Клінічно захворювання потових залоз, таке як ангідроз проявляється у вигляді відсутності поту та сухості шкіри. Решта органів, що залишилися, перерозподіляють функцію з виведення токсичних речовин з організму, а тому відзначається збільшення кількості сечі, можуть спостерігатися розлади шлунково-кишкового тракту. Через аутоінтоксикацію досить часті гарячкові стани неясного генезу з блювотою та різноманітними вазомоторними реакціями. Для підтвердження діагнозу виробляють внутрішньошкірні ін’єкції гістаміну, і, якщо є ангідротичні хвороби потових залоз, то шкіра на місці введення ін’єкцій спотворена, а проток потових залоз практично не видно.

Олігогідроз – недостатнє потовиділення. Зустрічається в основному у людей похилого віку і хворих на іхтіоз. Залежно від причин олігогідроз та ангідроз можуть бути осередковим та генералізованим.

Лікування хвороб потових залоз ангідротичного типу вимагає насамперед усунення чи корекції причини. Якщо ж ангідроз є вродженим захворюванням потових залоз, то призначається лише симптоматична терапія. Полівітамінні комплекси з великим вмістом ретинолу та ін’єкції вітаміну В12 покращують стан шкіри. Місцево застосовують зволожуючі та пом’якшувальні мазі. Пацієнтам з ангідрозом протипоказані важкі фізичні навантаження та перебування у спекотних приміщеннях.

Гідраденіт – це хвороба потових залоз, гнійного характеру, яка найчастіше зустрічається у жінок середнього віку. Основними причинами гідраденіту є закупорка залози або фолікула, гормональні перебудови організму (вагітність, менопауза). Попрілості, травми та бактеріальна інфекція є сприятливими факторами для виникнення гнійних хвороб потових залоз.

Гідраденіт частіше локалізується в пахвових западинах, у періанальній та пахвинній зонах. Це захворювання потових залоз клінічно проявляється у вигляді щільного вузлика діаметром від 0.5 до 3 см багряно-синюшного відтінку. Вузлики можуть бути множинними, згодом вони починають виступати над поверхнею шкіри. Оскільки це захворювання потових залоз має інфекційний характер, то може відзначатися підвищення температури, слабкість. Уражена ділянка різко болюча, набрякла і гіперемована. При цьому набряк носить розлитий характер, завдяки чому і з’явилася друга назва гідраденіту – суче вим’я.

Діагностика гідраденіту, як і інших хвороб потових залоз, ґрунтується на уважному огляді пацієнта та на основі його скарг. Якщо гідраденіт виник гостро, наприклад при тривалому знаходженні в спекотному забрудненому приміщенні, він зазвичай не рецидивує і при переході в звичайний температурний і гігієнічний режим, відбувається самоодужання.

Для лікування запальних захворювань потових залоз застосовують бактерицидне мило, обробку антисептиками (розчини йоду, борної та саліцилової кислоти), регулярні гігієнічні процедури (крім саун та лазень), антимікробні мазі, такі як неоміцинова та тетрациклінова.

Якщо місцевого лікування недостатньо, то вдаються до хірургічного лікування та прийому антибактеріальних препаратів всередину. Антибіотики, як правило, призначаються після культурального обстеження та визначення чутливості збудника до препаратів. Для запобігання кандидозу під час лікування та після нього показаний прийом флуконазолу. Специфічна імунотерапія при тривалих запальних хворобах потових залоз полягає у прийомі гамма-глобуліну.

Гіпергідроз – це хвороба потових залоз, у якому відзначається надмірне виділення поту. Гіпергідроз найчастіше виникає при туберкульозі, ревматизмі та інших млявих інфекційних процесах, для яких характерне виснаження. У пацієнтів з екземою або псоріазом хвороба потових залоз зустрічається частіше, ніж у тих, хто не має шкірних патологій. При цьому гіпергідроз відзначається як на уражених ділянках, так і клінічно здоровій шкірі.

Частковий гіпергідроз може виникнути рефлекторно через подразнення нюхових та смакових нервів при прийомі гострої їжі, іноді як наслідок запальних захворювань привушної залози. Гіпергідроз оголених – вважається психологічною особливістю, а не захворюванням потових залоз, оскільки посилене потовиділення в пахвових западинах, коли піт стікає струмками, спостерігається тільки при повному оголенні в психологічно некомфортній ситуації.

Хвороби потових залоз шкіри стоп із підвищеним потовиділенням спостерігається у пацієнтів із плоскостопістю. Також до цього привертають спадкові фактори, нехтування особистою гігієною, тісне незручне взуття, синтетичні шкарпетки та панчохи, носіння взуття з гуми та шкірозамінника. В результаті тривалого впливу несприятливих факторів на шкіру змінюється її кислотний показник, що сприяє виникненню як хвороб потових залоз, так грибкових захворювань та різних інфекцій. Піт зазвичай рясний холодний, має клейку консистенцію та неприємний запах, що заважає людям вести активний спосіб життя. Діагностують гіпергідроз на основі огляду пацієнта та наявності скарг.

Це захворювання потових залоз потребує комплексного та тривалого лікування. Насамперед необхідно обмежити кількість споживаної рідини та розпочати прийом полівітамінів. Також призначаються препарати, що містять залізо, фосфор і кальцій, седативні препарати з групи транквілізаторів. У деяких випадках показаний прийом атропіну у вигляді порошку. Часті теплі обтирання та теплі негарячі фітовані з настоєм шавлії мають гарний ефект. Місцево застосовують препарати, що містять алюміній, борну кислоту, тальк та цинк.

При гіпергідрозі стоп рекомендовані ванни для ніг з ромашкою, корою дуба, після чого шкіру протирають розчином перманганату калію і ретельно висушують рушником. Процедури слід проводити регулярно, але без пересушування шкіри. Присипки з тальком, цинком та носіння бавовняних шкарпеток із закладанням марлевих прокладок між пальцями допомагають усунути неприємний запах та нормалізують роботу потових залоз. Дотримання особистої гігієни, миття та просушка взуття допомагають пацієнтам із хворобами потових залоз стоп почуватися комфортно та спілкуватися в соціумі. Якщо хвороби потових залоз, що супроводжуються підвищеним потовиділенням, виявляються тільки в пахвових западинах, то електроепіляція волосся у цій зоні у вигляді побічного позитивного ефекту знижує підвищене потовиділення. Крім того, рекомендовано протирання відварами трав – кори дуба, ромашки, присипки з тальком і цинком.

Осмідроз – це хвороба потових залоз, при якому піт набуває смердючого запаху. Осмідроз тісно пов’язаний з порушеннями особистої гігієни, порушеннями менструального циклу та порушеннями в ендокринній системі. При захворюваннях внутрішніх органів, коли потові залози беруть він функцію виведення токсинів, піт може придбати запах сечі, але в тілі залишаються кристали сечовини. Необхідно проводити лікування та корекцію основного захворювання та дотримуватись особистої гігієни.

Пітниця – хвороба потових залоз, що супроводжується висипаннями дрібних бульбашок, наповнених прозорим або злегка каламутним вмістом. Уражені ділянки сильно сверблять і тому легко мацеруються. Спека та підвищена вологість сприяють поширенню пітниці. У деяких країнах вона набуває вигляду епідемії у певну пору року. Ожиріння, ексудативні діатези є сприятливими факторами для цього та інших захворювань потових залоз. Діти, особливо ті, яких надмірно кутають і рідко купають, часто страждають на пітницю. Діагноз ставиться виходячи з візуального огляду, оскільки елементи висипу розташовуються у зонах, де є найбільше скупчення потових залоз. Крім того, присутні плями поту на одязі і постійна вологість шкіри через пот.

Під час лікування необхідно насамперед скоригувати режим роботи та життя, виключити перебування у спекотних, задушливих приміщеннях, вибирати одяг із натуральних тканин, відмовитися від надмірного використання мила. Натомість регулярно приймати прохолодний душ і ванни з настоями ромашки та кори дуба. При приєднанні вторинної інфекції показано адекватну антибактеріальну терапію.

Хромидроз – професійна хвороба потових залоз, що рідко зустрічається. Спостерігається у робітників, які контактують із міддю, кобальтом та іншими металами. Клінічно проявляється у вигляді кольорового поту, найчастіше піт червоний відтінок. Зазвичай хромидроз носить локальний характер, так як фарбування поту пов’язане з окисленням речовин, що містяться в поті, при контакті з повітрям. Лікування полягає у усуненні шкідливих факторів, у дотриманні особистої гігієни та у вживанні великої кількості рідини. За потреби призначають діуретики.