Хибна вагітність

Хибна вагітність – психофізіологічний розлад, що характеризується помилковим переконанням жінки в наявності вагітності на підставі наявних у неї нейроендокринних симптомів, що нагадують ознаки істинної вагітності. Стан помилкової вагітності виникає у жінок з підвищеною недовірливістю та емоційними розладами; може виявлятися припиненням менструацій, токсикозом, збільшенням молочних залоз, збільшенням ваги та об’єму живота. Хибна вагітність розпізнається на підставі даних гінекологічного огляду, тесту на вагітність, УЗД. До лікування пацієнтки з несправжньою вагітністю залучаються спеціалісти гінекологи, ендокринологи, психотерапевти.

Хибна вагітність також називають істеричною, уявною вагітністю або псевдовагітністю. Хибна вагітність є рідкісним розладом, який зустрічається в гінекології приблизно в 6 випадках на 22 000 істинних вагітностей. При псевдовагітності жінка не симулює свій стан, а дійсно переконана в наявності вагітності, переживає та відчуває її ознаки.

Синдром несправжньої вагітності (синдром кувад) також можуть відчувати чоловіки, чиї партнерки на даний момент виношують дитину. Такий розлад може розвиватися і натомість сильного співпереживання станом жінки в чоловіків інфантильно-істеричного психотипу. При цьому чоловіки відчувають багато симптомів, що характеризують перебіг вагітності у партнерки.

Природа розвитку синдрому несправжньої вагітності вивчена недостатньо. Передбачається, що в його основі лежать психологічні та емоційні фактори, що ведуть до ендокринних, вегетативних та соматичних розладів. На думку дослідників, жінкам, які переживають помилкову вагітність, властиво сильне бажання відчути стан вагітності та материнства. Часто ознаки хибної вагітності у таких жінок з’являються водночас, що й у їхніх подруг або близьких родичок, які виношують дітей. Фоном у розвиток синдрому помилкової вагітності нерідко стає невроз, психоз, істерія.

Стреси, переживання, підвищена тривожність та емоційність викликають підвищення вироблення гормонів гіпофіза, яке також спостерігається і при справжній вагітності. В результаті гормонального дисбалансу розвивається цілий симптомокомплекс, що змушує жінку повірити в те, що вона чекає на дитину.

До категорії ризику з розвитку помилкової вагітності відносяться жінки після 35-40 років, які тривалий час і марно намагаються завагітніти і страждають на безпліддя. Крім того, стан помилкової вагітності може виникати у жінок, які мають нестабільну психіку, підвищену збудливість та сприйнятливість щодо всього, що пов’язано з вагітністю та дітьми, а також тих, хто пережив втрату дитини або мимовільне переривання вагітності на різних термінах.

У деяких випадках, навпаки, хибна вагітність розвивається у жінок, які не бажають мати дітей і відчувають панічний страх перед вагітністю та пологами. Також відмічені випадки хибної вагітності на тлі ендокринної патології або гінекологічних захворювань (кист яєчників, міоми матки, вторинної аменореї та ін.).

Помилкової вагітності супроводжують вегетативні та ендокринні симптоми, що імітують зміни, що відбуваються в жіночому організмі після запліднення. У жінок з псевдовагітністю відзначається затримка місячних, поява ознак токсикозу (нудоти, підвищеного слиновиділення, блювання, стомлюваності, сонливості, перепадів настрою, збочення харчових пристрастей тощо).

При помилковій вагітності може спостерігатися нагрубання молочних залоз та виділення молозива; збільшення живота внаслідок надмірного розвитку підшкірної клітковини на передній черевній стінці та метеоризму; збільшення у вазі, запори; відчуття ворушіння плода, пов’язані із посиленням перистальтики. Вкрай рідко у особливо недовірливих жінок зустрічаються помилкові родові сутички. Трапляється, що при псевдовагітності результати тесту на вагітність виявляються позитивними, що ще більше змушує жінку повірити в реальність свого стану. Зазвичай ознаки помилкової вагітності зберігаються 3-4 місяці, хоча трапляються випадки її тривалішого перебігу.

Відсутність справжньої вагітності встановлюється вже під час гінекологічного дослідження. У пацієнтки з несправжньою вагітністю не визначаються об’єктивні зміни з боку статевих органів – ціаноз шийки матки та піхви, збільшення та розм’якшення матки.

Для підтвердження діагнозу несправжньої вагітності виконується УЗД, визначення хоріонічного гонадотропіну у сечі, оглядова рентгенографія черевної порожнини. Диференціальну діагностику при псевдовагітності проводять із симульованою вагітністю, завмерлою вагітністю, позаматковою вагітністю, пухлинними процесами в тазовій ділянці.

Стан хибної вагітності, як правило, не вимагає якогось спеціального лікування. Як правило, жінці для усунення уявних відчуттів буває досить грамотного та співчутливого роз’яснення ситуації гінекологом, а також розуміння та підтримки з боку близьких людей. Зі зникненням самонавіювання у жінки відновлюється менструальний цикл, зникають явища токсикозу та інші ознаки вагітності.

Якщо пацієнтка запідозрила ендокринні розлади, до лікування залучаються гінеколог-ендокринолог або терапевт-ендокринолог. У разі наполегливої ​​відмови повірити у помилкову вагітність та неадекватного сприйняття дійсності, жінці показано лікарську допомогу невролога, психолога, психотерапевта. У жінок з неврозоподібними реакціями та розладами психіки звістка про помилкову вагітність може викликати депресію, суїцидальні думки та спроби; у цих ситуаціях потрібне психіатричне лікування. Зазвичай після лікування стан хибної вагітності у жінок більше не повторюється.