Хибний суглоб (Псевдоартроз)

Хибний суглоб – це патологічний стан, що супроводжується порушенням безперервності трубчастої кістки та виникненням рухливості у невластивих їй відділах. Часто має малосимптомний перебіг, проявляється наявністю рухливості у незвичайному місці та болем при опорі на уражену кінцівку. Діагностується за результатами об’єктивного огляду та даними рентгенологічного дослідження. Лікування переважно хірургічне. Проводиться операція остеосинтезу, а за її недостатньої ефективності – кісткова пластика.

Хибний суглоб – патологічний стан, що супроводжується порушенням безперервності трубчастої кістки та виникненням рухливості у невластивих їй відділах. Посттравматичні (придбані) хибні суглоби розвиваються після 2-3% переломів, найчастіше утворюються на великогомілкової, променевої та ліктьової кістки, рідше – на плечовий та стегнової. Вроджений хибний суглоб локалізується на кістках гомілки, що становить 0,5% всіх вроджених аномалій опорно-рухового апарату.

Набутий хибний суглоб – ускладнення після перелому кістки, обумовлене порушенням процесу зрощення уламків. Імовірність розвитку патології збільшується при впровадженні м’яких тканин між уламками, значній відстані між кістковими фрагментами, недостатньою або рано припиненою іммобілізацією, передчасним навантаженням, місцевим порушенням кровопостачання та нагноєнням у ділянці перелому.

Ризик виникнення патології зростає при порушеннях обміну речовин, ендокринних та інфекційних захворюваннях, порушеннях кровообігу внаслідок шоку або крововтрати, множинних переломах, тяжких поєднаних травмах, порушеннях іннервації в зоні перелому. Причиною розвитку вроджених хибних суглобів є порушення харчування та іннервації відповідного сегмента кінцівки у внутрішньоутробному періоді.

При набутих хибних суглобах щілина між кістковими фрагментами заповнена сполучною тканиною. Структура тривало існуючих хибних суглобів поступово змінюється. Кінці уламків покриваються хрящем, стають рухливішими. В області щілини утворюється покрита капсулою та заповнена синовіальною рідиною суглобова порожнина. При вродженій патології уражена область заповнена не до кінця сформованою кістковою тканиною, яка не може витримати навантаження на кінцівку.

За етіологією:

• придбані;
• уроджені.

На вигляд:

• фіброзні несправжні суглоби без втрати кісткової речовини;
• істинні (фіброзно-синовіальні);
• хибні суглоби з кістковим дефектом (втратою кісткової речовини).

За типом формування:

• нормотрофічні;
• атрофічні;
• гіпертрофічні.

Придбаний варіант патології виникає на місці перелому, супроводжується більш менш вираженою рухливістю кістки в незвичайному місці. Якщо помилковий суглоб утворюється на одній із двох кісток сегмента кінцівки (наприклад, на променевій кістці при цілій ліктьовій), симптоми можуть бути відсутніми або бути слабо вираженими. Пальпація, як правило, безболісна, значне навантаження (наприклад, опора на хибний суглоб нижньої кінцівки) зазвичай супроводжується болем. Вроджений хибний суглоб характеризується більш вираженою рухливістю. Патологія виявляється, коли дитина вчиться ходити.

Діагноз виставляється травматологом-ортопедом на підставі анамнезу, клінічної та рентгенологічної картини, а також часу, що минув з моменту травми. Якщо пройшов середній термін, необхідний для зрощення цього виду перелому, говорять про уповільнену консолідацію. У разі коли середній термін зрощення перевищений у два і більше рази, діагностується помилковий суглоб. Такий поділ у травматології та ортопедії досить умовний, але водночас має велике значення при виборі тактики лікування. За уповільненої консолідації залишається шанс на зрощення. При формуванні хибного суглоба самостійне зрощення неможливе.

Для підтвердження діагнозу виконується рентгенографія у двох (прямий та бічний) проекціях. У деяких випадках роблять рентгенограми у додаткових (косих) проекціях. На знімках виявляється відсутність кісткової мозолі, згладжування та закруглення кінців кісткових фрагментів, виникнення замикаючої пластинки на кінцях уламків (закриття порожнини в центрі трубчастої кістки). На рентгенограмі атрофічного несправжнього суглоба визначається конічне звуження кінців кісткових фрагментів, на знімку гіпертрофічного несправжнього суглоба – потовщення кінців уламків і нерівні контури щілини. При справжньому хибному суглобі кінець одного уламку стає опуклим, а інший увігнутим.

Консервативна терапія є неефективною. Операцією вибору є малотравматичний компресійно-дистракційний остеосинтез (накладення апарату Ілізарова). За відсутності результату виконують кісткову пластику або резекцію кінців кісткових фрагментів з подальшим подовженням. Лікування вродженого хибного суглоба комплексне, включає операцію в поєднанні з фізіо- і медикаментозної терапією, спрямованої на поліпшення харчування тканин в області ураження.