Кіста головного мозку у дитини

Кіста головного мозку у дитини – Це заповнена рідиною порожнину, розташована в нервовій тканині або мозкових оболонках. Вона виникає при патологіях внутрішньоутробного розвитку як наслідок ЧМТ, нейроінфекцій, інсультів. Захворювання проявляється загальномозковою (головний біль, блювання, порушення свідомості) та осередковою симптоматикою (паралічі, зниження чутливості, розлади зору). Для діагностики призначають магнітно-резонансну та комп’ютерну томографію головного мозку, нейросонографію, ЕЕГ. Лікування кіст рекомендовано при їх ускладненій течії, проводиться хірургічним шляхом із подальшою медико-соціальною реабілітацією.

Справжню поширеність церебральних кіст у дітей складно встановити, оскільки освіта, як правило, протікає безсимптомно. За спостереженнями зарубіжних авторів, патологія становить до 1% серед усіх мозкових неоплазій. Хлопчики хворіють частіше за дівчаток. Це доброякісне утворення, але викликане ним здавлення нервової тканини у дитини загрожує серйозними ускладненнями. Незважаючи на розвиток сучасної нейрохірургії, діагностика та лікування кіст у дитячій практиці утруднені, тому проблема не втрачає своєї актуальності.

У немовлят кісти мають вроджений характер, вони формуються в період внутрішньоутробного розвитку. Аномалія виникає під впливом тератогенних факторів у другій половині терміну гестації. Причиною новоутворення у дитини є гіпоксія плода, фетоплацентарна недостатність, TORCH-інфекції та екстрагенітальні патології вагітної. Етіологічна структура набутих кіст включає такі причини:

• Травми. Пошкоджені ділянки нервової тканини не відновлюються, тому в процесі відновлення вони організовуються та інкапсулюються, утворюючи кісти. Такий же механізм спостерігається при ЧМТ, що супроводжуються невеликим крововиливом, що не становить загрози життю дитини.
• Інсульти. Постинсультні новоутворення є одними з найпоширеніших, особливо у дітей раннього віку, у яких крововилив та інфаркти мозку виникають з однаковою частотою з дорослими. Кісти формуються після великих інсультів, навіть якщо проводиться їхнє коректне лікування.
• Нейроінфекції. В основному пухлина має паразитарну етіологію і розвивається після проникнення в головний мозок дитини личинок черв’яків (при ехінококозі, парагонімозі, теніозі). Збудник формує навколо себе капсулу, яка здавлює навколишні мозкові тканини та оболонки.
• Ятрогенні впливи. Іноді новоутворення виникають, коли невдало проведено нейрохірургічне лікування. У дитини вони можуть стати результатом корекції вроджених вад та церебральних судинних аномалій, ліквідації внутрішньочерепних крововиливів.

Кісти не здатні до інвазивного зростання та метастазування, але їх лікування необхідне через ризик здавлення нервової тканини. Новоутворення великого розміру механічно впливає на центри головного мозку та перешкоджає відтоку ліквору. У маленьких дітей це частково компенсується завдяки податливості кісток черепа, але з часом кіста починає проявляти себе. У важких випадках можлива дислокація мозку дитини з порушенням її функцій.

Кістозні новоутворення поділяються на набуті та вроджені (колоїдні та дермоїдні). По локалізації кісти класифікуються на:

• Арахноїдальнірозташовані між мозковою тканиною та павутинною оболонкою і завжди заповнені ліквором
• Церебральніщо знаходяться безпосередньо в церебральній тканині.

В окрему групу виділяють кісти судинного сплетення та шишкоподібної залози.

Клінічна картина залежить від локалізації та розмірів кісти, тому постановка діагнозу та лікування найчастіше запізнюються. При церебральних утвореннях симптоматика обумовлена ​​здавленням певної зони головного мозку. У дитини можуть бути парези та паралічі кінцівок, зниження тактильної та температурної чутливості, порушення функції органів чуття. Пацієнти скаржаться на спалахи світла та двоїння в очах, безсоння, хиткість при ходьбі.

Для арахноїдальних кіст характерне переважання загальномозкових ознак. Дитина відчуває інтенсивний головний біль та запаморочення, у нього відзначаються багаторазове блювання, судоми. Захворювання іноді проявляється психічними розладами, психомоторним збудженням, непритомністю та комою. У новонародженої дитини кісти викликають патологічну сонливість або занепокоєння, монотонний крик, блювання та відмову від годівлі.

Великі кісти провокують стійку мозкову дисфункцію, що без адекватного та своєчасного лікування загрожує інвалідністю дитини та олігофренією. При арахноїдальних новоутвореннях у 20% випадків розвивається вторинна гідроцефалія, що супроводжується гіпертензивно-гідроцефальним синдромом, ураженням стовбура головного мозку. Такий стан загрожує летальним кінцем.

При первинному обстеженні дитини дитячий невролог оцінює осередкову та загальномозкову симптоматику, визначає передбачувану локалізацію та обсяг ураження. Фахівець шукає патогномонічні симптоми нейроінфекцій, травм та інших етіологічних факторів кісти. На підставі неврологічного статусу лікар ставить попередній діагноз, який необхідно підтвердити інструментальними та лабораторними методами, найбільш інформативними з яких є:

• Нейросонографія. У немовлят до закриття джерельця УЗД є основним діагностичним методом. Під час дослідження невролог візуалізує порожнину, визначає її розміри та локалізацію, виявляє супутні аномалії будови головного мозку.
• МРТ мозку. Магнітно-резонансна томографія – “золотий стандарт” діагностики внутрішньочерепних новоутворень. Її проводять з контрастуванням, оскільки кіста не накопичує барвник, на відміну від злоякісної пухлини. Для найкращої візуалізації вмісту порожнини використовують КТ головного мозку.
• Електроенцефалографія. Наявність судомних нападів у клінічній симптоматиці потребує виключення епілепсії за даними ЕЕГ. При дослідженні можуть виявлятися окремі осередки епілептиформної активності, які відповідають ділянці ушкодження мозкової тканини.
• Люмбальна пункція. Інвазивну діагностику проводять за підозри на нейроінфекції. Лікаря цікавить клітинний склад отриманої спинномозкової рідини, її колір та консистенція, наявність осаду або плівки на поверхні. При гідроцефалії пункція має лікувально-діагностичний характер.

Хірургічне лікування

Консервативні заходи є неефективними, дитині необхідна допомога кваліфікованого нейрохірурга. Оперативне лікування проводиться, якщо кіста має клінічні прояви, швидко збільшується у розмірах, ускладнюється кровотечею. При невеликих безсимптомних новоутвореннях показано вичікувальну тактику та динамічне спостереження у невролога з негайним початком терапії при погіршенні ситуації.

Пріоритетним напрямком у дитячій нейрохірургії є ендоскопічне лікування кіст. Метод відрізняється мінімальною травматичністю, швидким відновлювальним періодом. Для ліквідації новоутворення призначається кістоперитонеальне шунтування, вентрикулоцистернотомія, ендоскопічна резекція. Як варіант екстреної терапії кісти, ускладненою гідроцефалією, проводиться операція, що шунтує, шляхом трепанації черепа.

Реабілітація

Після оперативного втручання забезпечується тривале лікування за участю невролога, дефектолога, логопеда. Терапія спрямовано відновлення рухової активності, когнітивних функцій, соціальних навичок. Для адаптації дитини до фізичної активності реабілітацію доповнюють нейрометаболічними препаратами, комплексами ЛФК, механотерапією та лікувальним масажем.

Невеликі безсимптомні кісти не становлять загрози здоров’ю та існують протягом усього життя. Прогностично несприятливими вважаються великі утворення, що поєднуються з гідроцефалією або дислокацією мозку, але своєчасне хірургічне лікування підвищує шанси на одужання. При комплексній та тривалій реабілітації вдається мінімізувати залишкові неврологічні прояви.

Щоб зменшити ризик уроджених кістозних об’ємних утворень мозку, необхідне раціональне ведення вагітності, виключення тератогенних факторів, перинатальна охорона плода. Профілактика набутих кіст полягає у своєчасному та адекватному лікуванні ЧМТ, інсультів, нейроінфекцій у дитячому віці з призначенням розсмоктуючої терапії та ноотропних препаратів.