Кіста яєчника

Кіста яєчника – Пухлиноподібне утворення яєчника доброякісного характеру. Являє собою порожнину на ніжці, наповнену рідким вмістом і тенденцію до збільшення свого розміру за рахунок накопичення секрету. Розрізняють кісти яєчника (фолікулярні, кісти жовтого тіла, ендометріоїдні та ін) і надяєчникового придатка (параоваріальні). Часто протікає безсимптомно, може виявлятися дискомфортом та болем унизу живота, порушенням менструальної функції, дизуричними розладами (при здавленні сечового міхура). Ускладнюється перекрутом ніжки кісти, розривом капсули, що ведуть до картини гострого живота та перитоніту.

Термін “кіста” (грец. “kystis” – мішок, міхур) використовується в медицині для позначення патологічних порожнин в органах, що складаються з капсули і рідкого вмісту і збільшують свій розмір у міру накопичення секрету. Кісти є найпоширенішими видом доброякісних утворень і можуть виникати практично у всіх тканинах та органах: зубах, нирках, печінці, молочних залозах, підшлунковій, щитовидній залозі, чоловічих та жіночих статевих органах тощо.

Під поняттям «кіста яєчника» ховається велика група пухлиноподібних новоутворень, що відрізняються одна від одної будовою, причинами виникнення, перебігом та підходами до лікування. Кісти яєчників відносяться до доброякісних новоутворень тканин залози, які зазвичай розвиваються тривало, їх розмір може варіювати від кількох міліметрів у діаметрі до 20 і більше сантиметрів.

Кісти яєчників є широко поширеним захворюванням і зустрічаються частіше у жінок у дітородному періоді: у 30% випадків вони діагностуються у жінок з регулярним менструальним циклом та у 50% – з порушеним. У період менопаузи кісти яєчників зустрічаються у 6% жінок.

Кісти яєчників можуть розвиватися під впливом цілого ряду причин, найбільш поширеними з яких є:

Залежно від характеру походження освіти та її вмісту розрізняють такі види кісти яєчника:

• Фолікулярна. Фолікулярні кісти відносяться до утворень функціонального характеру, що утворюються в самій тканині яєчника і безпосередньо пов’язані з циклічними змінами, що відбуваються в ньому. Утворюються на місці фолікула, що не розірвався.
• Кіста жовтого тіла. Формується на місці жовтого тіла фолікула, що не регресував. Патологічна порожнина у цьому вигляді кісти яєчника формується з оболонок жовтого тіла. Як і фолікулярна кіста яєчника, кіста жовтого тіла не досягає значних розмірів і може зникати самостійно в міру розсмоктування в них секрету та спадання кістозної порожнини.
• Параоваріальна. Параоваріальні кісти виходять з надяєчникових придатків без залучення до процесу тканини яєчника. Такі кісти яєчників можуть досягати величезних розмірів.
• Ендометріоїдна. Ендометріоїдні кісти формуються з частинок слизової матки (ендометрію) при її патологічному осередковому розростанні на яєчниках та інших органах (ендометріоз). Вмістом ендометріоїдних кіст яєчника служить стара кров.
• Дермоїдна. Дермоїдні кісти відносяться до вроджених утворень, що формуються з ембріональних зачатків. Вони містять у собі сало, волосся, кістки, хрящі, зуби та інші фрагменти тканин організму.
• Муцинозна. Муцинозні кісти яєчників часто бувають багатокамерними, вони заповнені густим слизом (муцином), який продукується внутрішньою слизовою оболонкою кісти. Ендометріоїдні та муцинозні кісти яєчників у вищій мірі схильні до переродження в злоякісні новоутворення.

Більшість кіст яєчників тривалий час не мають виражених клінічних проявів і часто виявляються при профілактичних гінекологічних оглядах. У ряді випадків (збільшення розміру, ускладнений перебіг, гормональна секреція і т. д.) кісти яєчників можуть проявляти себе такими симптомами:

Болі можуть виникати у зв’язку з можливими ускладненнями: перекрутом ніжки, розривом оболонки, кровотечею або нагноєнням кісти яєчника. Постійні ниючі болі викликаються тиском на сусідні органи через значне збільшення кісти яєчника у розмірах.

Збільшення кола живота або його асиметрія можуть бути пов’язані як з великим розміром кісти яєчника, так і з асцитом (скупченням рідини в черевній порожнині).

• симптомами здавлення органів та судин

Зростаюча кіста яєчника може здавлювати сечовий міхур або нижні відділи кишечника, що проявляється дизуричними розладами та запорами. Здавлення венозних судинних пучків може викликати варикозну зміну вен нижніх кінцівок.

• порушеннями менструального циклу

Гормонально активні кісти яєчників спричиняють порушення менструального циклу – нерегулярні, рясні або тривалі менструації, ациклічні маткові кровотечі. При секреції пухлинами чоловічих статевих гормонів може виникнути гіперандрогенізація організму, що супроводжується огрубінням голосу, зростанням волосся на тілі та обличчі за чоловічим типом (гірсутизм), збільшенням клітора.

Деякі види кіст яєчників можуть зникати самостійно, деякі вимагають проведення курсу протизапального або гормонального лікування, а в ряді випадків потрібне хірургічне втручання, щоб запобігти розвитку грізних ускладнень. Кіста яєчника представляє потенційну небезпеку озлоякісності, особливо високий ризик розвитку раку яєчника з муцинозних та ендометріоїдних кіст. Тому з метою запобігання розвитку онкопроцесу пріоритет у лікуванні кіст яєчника віддається їх хірургічному видаленню.

Кіста яєчника найчастіше є рухомим утворенням на ніжці. Перекрут ніжки кісти супроводжується порушенням її кровопостачання, некрозом та явищами перитоніту (запалення очеревини), що клінічно проявляється картиною «гострого живота»: різкий біль у животі, підвищення температури тіла до 39 ° С, блювання, напруга м’язів черевної стінки. Можливий перекрут кісти разом із матковою трубою та яєчником. У цих випадках потрібна екстрена хірургічна операція, під час якої вирішується питання обсяг необхідного оперативного втручання.

При деяких видах кіст яєчників (особливо при ендометріоїдній) висока ймовірність розриву капсули та виливу вмісту в черевну порожнину. Іншим ускладненням кісти яєчника є інфікування та нагноєння освіти. У цих випадках також потрібні екстрені хірургічні заходи. Кісти яєчника можуть спричиняти жіночу безплідність або ускладнену вагітність. Ендометріоїдні кісти яєчника часто спричиняють розвиток спайкового процесу в малому тазі.

Діагностику кісти яєчника проводять на підставі наступних методів:

• збору анамнезу та скарг пацієнтки
• бімануального (дворучного) гінекологічного огляду, що дозволяє виявити патологічні утворення в галузі яєчників, їх рухливість та болючість
• трансабдомінальної або трансвагінальної ультразвукової діагностики, що дає ехоскопічну картину стану органів малого тазу. На сьогоднішній день УЗД є найбільш достовірним та безпечним методом діагностики кісти яєчника та динамічного спостереження за її розвитком.
• пункції заднього склепіння піхви, що дозволяє виявити наявність випоту або крові в черевній порожнині (частіше при ускладнених кістах яєчника)
• діагностичної лапароскопії, що дозволяє також зробити видалення кісти яєчника з наступним гістологічним дослідженням та остаточним визначенням виду пухлини
• визначення онкомаркера СА-125 у крові, підвищений вміст якого в менопаузі завжди вказує на озлокачествление кісти яєчника. У репродуктивній фазі його підвищення спостерігається також при запаленні придатків, ендометріозі, простих кістах яєчника.
• комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії (КТ або МРТ), що дають відомості про розташування, розміри, структуру, вміст кісти яєчника та її відношення до передлежних органів
• тесту на вагітність, що виключає позаматкову вагітність

Консервативне лікування

Вибір тактики лікування залежить від характеру освіти, вираженості клінічних симптомів, віку пацієнтки, необхідності збереження репродуктивної функції, ризику розвитку злоякісного процесу. Вичікувальна тактика та консервативне лікування можливі при функціональному характері та неускладненому перебігу кісти яєчника. У цих випадках зазвичай призначається прийом монофазних або двофазних оральних контрацептивів протягом 2-3 менструальних циклів, курс вітамінів А, В1, В6, Е, С, К, гомеопатичне лікування.

У ряді випадків показані дієтотерапія, лікувальна гімнастика, голкорефлексотерапія, лікування мінеральними водами (бальнеотерапія). За відсутності позитивного ефекту від консервативної терапії або зі збільшенням розмірів кісти яєчника показано хірургічне втручання – видалення освіти у межах здорових тканин яєчника та її гістологічне дослідження.

Хірургічне лікування

Переваги планового хірургічного лікування кісти яєчника перед виникненням екстреної ситуації цілком очевидні. У вирішенні питання про обсяг та доступ хірургічного втручання в даний час оперативна гінекологія дотримується органозберігаючих та малотравматичних методик. Зазвичай планові операції з видалення кісти яєчника проводяться лапароскопічним доступом і максимально зберігають тканини органу.

Лапароскопія зазвичай не застосовується, якщо достовірно відомо про злоякісність процесу у яєчниках. У цьому випадку проводиться розширена лапаротомія (порожнинна операція) з екстреним гістологічним дослідженням пухлини. При кістах яєчників проводять такі види операцій:

• Кістектомія – видалення кісти та збереження здорової перспективної тканини яєчника. При цьому капсула кісти яєчника вилущується зі свого ложа з проведенням ретельного гемостазу. Тканини яєчника зберігаються і після відновлення орган продовжує нормально функціонувати.
• Клиноподібна резекція яєчника – Висічення кісти яєчника разом з навколишньою тканиною.
• Видалення всього яєчника (оофоректомія), нерідко разом з тубектомією (тобто повне видалення придатків – аднексектомія).
• Біопсія тканини яєчника. Проводиться для взяття матеріалу тканини яєчника на гістологічне дослідження за підозри на ракову пухлину.

Дермоїдні, муцинозні, ендометріоїдні кісти яєчників підлягають лише хірургічному видаленню. Необхідно також видалити кісту яєчника перед запланованою вагітністю через високий ризик перекрутити її ніжки або збільшення пухлини в розмірах. Рання діагностика кісти яєчника та планова хірургічна операція дозволяють суттєво скоротити обсяг оперативного втручання, терміни одужання та уникнути грізних наслідків захворювання.

При кістах яєчника у молодому віці, коли потрібно зберегти репродуктивну функцію, проводиться кістектомія або резекція органу із збереженням здорових незмінених тканин. У клімактеричному періоді з метою профілактики онкологічних процесів проводиться видалення матки з придатками – розширена гістеректомія (пангістеректомія). Після хірургічного видалення кісти яєчника призначається курс відновного лікування.

Кісти яєчників функціонального характеру можуть утворюватися повторно протягом життя, доки зберігається менструальна функція. Правильно підібрана гормональна терапія дозволяє уникнути рецидивів. Можливе також відновлення ендометріоїдних кіст яєчників, проте це залежить від правильно проведеної операції та подальшого лікування. Видалені дермоїдні кісти яєчників наново не утворюються. Після видалення або консервативного лікування кісти яєчника можливий настання вагітності.

Щоб уникнути ризику виникнення ускладнень, для збереження репродуктивної функції кісти яєчників необхідно своєчасно діагностувати та лікувати. Це можливо тільки при грамотному, усвідомленому ставленні до свого здоров’я та регулярних (2 рази на рік) профілактичних оглядів гінеколога.