Кіста куприка у дітей

Кіста куприка у дітей – це порожнина в м’яких тканинах міжягідної складки, що містить волосяні цибулини та сальні залози. Серед причин розвитку хвороби називають порушення ембріогенезу, запалення волосяного фолікула, зміни гормонального тла у підлітковому періоді. При ускладненні кісти запальним процесом виникають характерні симптоми: біль у ділянці куприка, почервоніння та набряклість шкіри, виділення зі свищових ходів. Діагностика проводиться за даними фізикального огляду, УЗД та КТ копчика. Лікування кісти можливе консервативним або хірургічним способом, вибір лікарської тактики визначається формою та ступенем тяжкості захворювання.

Кіста копчика має різноманітні назви в медичній літературі: епітеліальний копчиковий хід, епідермальна кіста, крижово-копчиковий нориць. В англомовних джерелах захворювання широко відоме під терміном «пілонідальна кіста». Патологія зустрічається у 0,5-1% дітей у різних вікових групах, проте вона протікає без клінічних проявів, тому пацієнти довгі роки не знають про наявність такої аномалії. Симптомні форми кіст куприка в основному виникають у підлітків, хлопчики хворіють у 3 рази частіше за дівчаток.

Досі у наукових колах точаться суперечки з приводу етіології хвороби. Існує дві основні теорії. Перша з них передбачає вроджене походження кісти куприка у дітей: захворювання пов’язують із різними порушеннями формування ектодерми у процесі ембріогенезу. Згідно з другою теорією, патологія має набутий характер, виникає при ураженні волосяних фолікулів у межягодичной складці.

В окрему групу виділяють причини та фактори ризику, які сприяють розвитку ускладнених кіст куприка. Запалення та нагноєння кістозної порожнини виникає внаслідок поганої гігієни, травми куприкової області, хронічних мікротравм (натирання гумкою спідньої білизни). У дітей значним фактором ризику виступають гормональні зміни в періоді статевого дозрівання, оскільки робота сальних залоз у кісті залежить від нейрогуморальної регуляції.

Механізм появи копчикової кісти у дітей потребує подальшого уточнення. Багато вчених підтримують фолікулярно-ретенційну теорію патогенезу, згідно з якою пусковим фактором є ураження волосяної цибулини. Спочатку один із фолікулів в області куприка збільшується внаслідок накопичення надлишку кератину, далі в осередок проникають патогенні бактерії, і виникає запалення – гострий пілонідальний абсцес.

Для виходу ексудату формується свищевий хід, що поступово покривається епітелієм і не заростає. У м’яких тканинах утворюється кіста з первинним норищем, що відкривається в шкірі міжягідної зони. Хвороба набуває затяжного характеру: виникає мляве запалення, що підтримується волоссям, що потрапило всередину кісти, посиленою виробленням секрету сальних залоз. На цьому фоні можуть утворитися додаткові норкові ходи.

Клінічна картина залежить від форми та особливостей перебігу кісти куприка. При неускладненому варіанті пілонідальної кісти, коли в тканинах є порожнина без запальних змін, симптоми відсутні. Аномалія розвитку існує довгі роки і не турбує дитини. При уважному огляді в складці між сідницями можна помітити невелике поглиблення з пучком тонкого волосся, що стирчить з нього, – зовнішній отвір свищевого ходу.

Характерні ознаки з’являються при гострому чи хронічному запаленні кістозної порожнини. Спостерігається почервоніння та припухлість тканин у міжягодичній складці, гнійні виділення зі свищевих ходів. Дитина відчуває хворобливі відчуття в області куприка, які посилюються в положенні сидячи, при швидкій ходьбі та бігу. При формуванні абсцесу виникають постійні пульсуючі болі, що різко посилюються при пальпації шкіри.

Несприятливі наслідки найчастіше розвиваються на стадії абсцесу. При зниженій імунологічній реактивності та інших несприятливих факторах існує ризик поширення гнійного процесу. Спочатку виникає флегмона м’яких тканин, потім гнійне розплавлення може досягати кісткових структур, провокуючи остеомієліт куприка. В особливо тяжких випадках інфекція досягає прямої кишки та порожнини малого тазу, викликає септичні ускладнення.

Хронічне запалення та наявність додаткових нориць з відокремленим зумовлює постійну мацерацію шкіри, приєднання вторинної бактеріальної або грибкової інфекції. Найрідкісніший і найнебезпечніший наслідок захворювання – розвиток раку пілонідальної кісти за типом плоскоклітинної або базальноклітинної карциноми. Хоча онкопатологія в основному виникає у дорослих, неадекватне або відсутнє лікування кісти у дитячому віці – один із факторів ризику.

Обстеження пацієнтів до 18 років із підозрою на кісту куприка проводиться дитячим хірургом. При фізикальному огляді виявляють осередок запалення, виявляють зовнішні гіперемійовані отвори свищів, проводять пальцеве дослідження прямої кишки для виключення захворювань аноректальної зони. Для підтвердження діагнозу використовуються такі методи дослідження:

• УЗД м’яких тканин. При сонографії крижово-кіпцевої зони визначають розміри, структуру та розташування запального вогнища, оцінюють ступінь залучення в процес навколишньої клітковини.
• Ректороманоскопії. Інструментальна візуалізація прямої кишки необхідна, щоб унеможливити вроджені аномалії та набуті захворювання, що мають подібні клінічні прояви.
• КТ крижів і куприка. Комп’ютерна томографія призначається за недостатньої інформативності ультразвукового дослідження. За допомогою знімків КТ вдається детально вивчити структуру кісти куприка, виключити інші патології цієї анатомічної галузі.
• Лабораторні дослідження. За результатами аналізів крові визначають ступінь гостроти запального процесу та оцінюють загальний стан дитини, що особливо важливо під час підготовки до хірургічного лікування.

Диференційна діагностика

Прояви кісти куприка у дітей необхідно відрізняти від свищів прямої кишки, які також можуть відкриватися в області міжягідної складки. Уточнити діагноз допомагає фістулографія, зондування нориці. При сумнівних діагностичних даних проводиться диференціювання з менінгоцеле – випинання оболонок спинного мозку, пресакральними тератомами – ембріонально-клітинними пухлинами.

Консервативна терапія

У педіатричній практиці по можливості вибирають щадні та неінвазивні методи лікування пілонідальної кісти. Консервативний підхід рекомендований за відсутності абсцесу та інших показань до невідкладного оперативного втручання. Комплекс лікувальних заходів спрямований на ліквідацію запального процесу, зменшення неприємних симптомів, профілактику рецидивування. При кісті куприка у дітей призначається:

• Антибіотикотерапія. Фармакологічна група, дозування та тривалість застосування протимікробних препаратів підбирається індивідуально. Це залежить від віку пацієнта, інтенсивності запальних проявів, наявності супутніх факторів ризику.
• Місцеве лікування. Вихідні отвори свищів обробляють антисептиками, протизапальними та протимікробними засобами. Для зменшення болючих відчуттів рекомендовані теплі сидячі ванни.
• Видалення волосся. Відсутність волосяного покриву навколо свищевих ходів перешкоджає попаданню волосся в порожнину кісти та знижує ризик прогресування запалення. У дітей використовують гоління, воскову епіляцію, з дозволу лікаря підліткам виконують лазерну епіляцію.
• Фізіолікування. Щоб ліквідувати запалення та посилити регенераторні процеси, проводяться сеанси гіпербаричної оксигенації, процедури кріотерапії чи діатермії.

Хірургічне лікування

Найчастіше постановка діагнозу відбувається на етапі гнійних ускладнень, тому багатьом дітям з копчикової кістою потрібна допомога хірурга. Лікування проводять за класичними принципами хірургії: розтин вогнища, видалення ексудату та нежиттєздатних тканин, правильне дренування та післяопераційний догляд за раною. Втручання виконують під місцевим знеболенням, яке практично не має ризиків та віддалених наслідків для дитячого організму.

Необхідність оперативного лікування неускладненої кісти куприка визначається індивідуально. У плановому порядку рекомендують висікати порожнини з мінімальними запальними змінами, щоб видалити невеликий об’єм тканин, та забезпечити швидке загоєння рани. По можливості в дітей віком проводять мінімально інвазивне втручання – методику Gips, яка потребує великих розрізів, тому відновлювальний період проходить швидше і менш дискомфортно.

Кісти куприка у дітей можуть викликати небезпечні гнійно-септичні ускладнення, тому результат залежить від обсягу та термінів надання медичної допомоги. При своєчасному зверненні до лікаря та адекватному підборі лікування прогноз є сприятливим. Оскільки захворювання має високі ризики рецидиву, пацієнтам потрібне диспансерне спостереження у хірурга. Нестача відомостей про етіопатогенез хвороби не дозволяє розробити ефективні заходи профілактики.