Кіста менісків

Кіста менісків – Це заповнена рідиною порожнину в товщі меніска. Протікає хронічно. Основна скарга хворих з кістою меніска – біль, що виникає і посилюється при рухах у суглобі. При огляді на бічній поверхні коліна виявляється припухлість. Остаточний діагноз виставляється за даними артроскопії, УЗД чи МРТ колінного суглоба. Лікування полягає у розсіченні кісти або повному видаленні зміненого меніска. Операції зазвичай проводять із використанням артроскопічного устаткування.

Захворювання частіше розвивається у молодому та середньому віці. Вважають, що причиною кістозного переродження менісків є постійне підвищене навантаження на колінний суглоб (при важкій фізичній роботі або заняттях спортом). Найчастіше уражається зовнішній меніск, рідше – внутрішній (співвідношення 5:1).

У пацієнта виникають болі в ділянці суглобової щілини, що посилюються при навантаженні на колінний суглоб і зникають у спокої. При огляді травматолога-ортопеда виявляється щільна, болісна при пальпації припухлість розміром від 0,5 до 3 см по бічній поверхні суглоба. Дрібні кісти менісків розташовуються на рівні суглобової щілини, зникають при згинанні та знову з’являються при розгинанні коліна, іноді не промацуються. У міру збільшення кісти меніска пухлиноподібна освіта виходить за межі суглоба і поширюється шляхом найменшого опору.

Кіста зовнішнього меніска зазвичай виникає в середній третині зовнішньої частини меніска, рідше – в області переднього або заднього рога. Кіста менісків не з’єднується з капсулою суглоба, яка під тиском пухлинного утворення, що росте, поступово витончується. Як правило, випинання розташовується ззаду від зовнішньої бічної зв’язки. Кіста внутрішнього меніска випинається ззаду або спереду від внутрішнього бічного зв’язування, рідше видається через товщу зв’язки. Довго існуюча кіста меніска викликає дегенеративні зміни кісткової тканини та призводить до розвитку деформуючого артрозу.

Пацієнту рекомендують зменшити навантаження на колінний суглоб. При вираженому больовому синдромі призначають знеболювальні та нестероїдні протизапальні препарати. Остаточне лікування кісти менісків неможливе без операції, проте повне видалення кістозно зміненого меніска призводить до швидкого розвитку деформуючого артрозу. Тому оперативне втручання має бути якомога більш щадним. Переважним варіантом є видалення меніска шляхом ендоскопічної артроскопії, що дозволяє зменшити травматичність операції та знизити ймовірність розвитку ускладнень. Залежно від локалізації та розміру кісти меніска виконується розтин кісти або видалення пошкодженої частини меніска.