Кіста наднирника

Кіста наднирника – це об’ємне порожнинне утворення адреналових залоз з рідким вмістом, яке не виявляє гормональної активності. Серед факторів ризику розвитку називають травми, крововилив, інфекційні захворювання, антенатальну патологію. Більшість кіст не викликають клінічних симптомів та є випадковими знахідками під час інструментального обстеження області нирок. Діагностика проводиться за даними УЗД, КТ та МРТ надниркових залоз, дослідження гормонального профілю, загальноклінічних аналізів. Лікування симптомних форм хвороби потребує хірургічного втручання: пункція та дренування кісти, резекція, адреналектомія.

Кісти становлять 5-10% від усіх пухлинних та пухлиноподібних новоутворень надниркових залоз. Частота надниркових кіст у популяції досягає 0,06-0,18%. Жінки хворіють частіше за чоловіків, правий наднирник уражається набагато частіше за ліве. Причин таких статистичних закономірностей поки не з’ясовано. Дрібні порожнинні утворення існують безсимптомно протягом життя та найчастіше визначаються лише при розтині. При цьому кістозні утворення адреналових залоз не втрачають актуальності в практичній ендокринології через труднощі у постановці діагнозу та виборі тактики лікування.

Етіологічна структура кіст надниркових залоз поки не встановлена. Єдиний виняток – паразитарні кісти, які виникають при зараженні ехінококами та іншими видами гельмінтів. Проте такі освіти вважаються казуїстичними. У медичній літературі є згадки про різні фактори ризику, які поєднують у кілька груп:

• Крововиливи. При організації гематоми надниркових залоз формуються псевдокісти. Така ситуація характерна для пацієнтів із гіпертонічним кризом, інфарктом міокарда, порушеннями згортання крові. Причиною крововиливу в адреналові залози також є травми живота і попереку.
• Судинні патології. При локальному порушенні кровотоку внаслідок тромбозу артерії, спазму судини чи інших патологічних процесів є ризик ішемічного некрозу залози. Далі зона ураження організується і перетворюється на постнекротичну кісту.
• Інфекції. Кісти можуть бути результатом тривалого та млявого запального процесу в тканині надниркових залоз, що найчастіше спостерігається при туберкульозі. При генералізованій бактеріальній інфекції утворення кістозних порожнин пов’язане з крововиливами.
• Вроджені патології. Справжні кісти надниркових залоз закладаються в ембріональному періоді під дією зовнішніх тератогенних факторів, генетичних порушень. При народженні дитини вони мають мінімальні розміри, збільшуються з віком і можуть виявляти себе через десятки років.

Надниркові залози (адреналови залози) – невеликі парні структури, які розташовуються на верхньому полюсі нирок. Вони складаються з кори та мозкової речовини, виробляють велику кількість гормонів: катехоламіни, статеві стероїди, мінералокортикоїди та глюкокортикоїди. У нормі розміри органу не перевищують 4,5 см завдовжки, 2 см завширшки і 1 см завтовшки. Через невеликі габарити інтактні надниркові залози не видно при ультразвуковому скануванні.

За будовою кісти надниркових залоз поділяються на справжні, що мають внутрішню епітеліальну вистилку, і псевдокісти, на внутрішній стінці яких немає епітеліальних клітин. Усередині порожнини знаходиться рідина солом’яного, бурого чи шоколадного кольору, рідше визначається залізоподібна маса. Іноді у кістах знаходять згустки крові, некротичні тканини. Фіброзна капсула часто має ознаки звапніння.

Більшість випадків захворювання протікають безсимптомно. Дрібні кістозні порожнини не стискають сусідні структури і не порушують кровообіг. Оскільки в об’ємній освіті відсутні гормонально активні клітини, вироблення гормонів кіркової та мозкової речовини не порушується. Кісти надниркових залоз виступають випадковими знахідками при обстеженні нирок та черевної порожнини в плановому порядку або у зв’язку з іншими скаргами.

Клінічні прояви можливі при великих кістозних утвореннях, що викликають компресію здорової тканини надниркових залоз та сусідніх органів. Найчастіше виникають скарги на тупі біль у попереку чи животі з одного боку. Больові відчуття турбують тривалий час, не пов’язані з їдою або фізичним навантаженням. Більшість пацієнтів сприймають симптоми як ознаку патології ШКТ чи нирок.

Кісти надниркових залоз характеризуються доброякісним неускладненим перебігом. Виняток становлять великі новоутворення, що перетискають артерії, що стискають підшлункову залозу або зміщують нирку. У разі приєднуються ознаки дисфункції відповідних органів. У медичній літературі описані поодинокі випадки кістозних утворень, що протікають із синдромом артеріальної гіпертонії.

Оскільки ознаки кісти надниркового залози неспецифічні, більшість пацієнтів зі скаргами на біль первинно звертаються до хірурга або терапевта, після чого їх можуть направити на дообстеження до ендокринолога. Дані анамнезу та фізикального огляду не мають великої діагностичної цінності. Щоб виявити кістозну освіту та отримати повну інформацію про стан адреналових залоз, призначаються такі методики:

• УЗД надниркових залоз. Метод доступний, неінвазивний і простий у виконанні, тому призначається як скринінгове дослідження адреналових залоз. Ультразвукове сканування в В-режимі та еластографія необхідні для диференціальної діагностики солідних пухлин і кіст. Мінімальний розмір порожнини, яку вдається розрізнити УЗД, становить 10 мм.
• КТ надниркових залоз. Провідний метод діагностики, що дає докладну інформацію про структуру надниркових залоз та навколишніх тканин. Комп’ютерну томографію доповнюють контрастуванням, щоб оцінити швидкість накопичення та вимивання контрастної речовини у патологічних осередках.
• МРТ надниркових залоз. Магнітно-резонансна томографія з контрастною речовиною гадолінієм призначається у складних випадках, оскільки вона дозволяє відрізнити кісти з рідинним компонентом від пухлин із включеннями внутрішньоклітинного або макроскопічного жиру.
• Лабораторні аналізи. Для виключення гормонально активних інциденту проводять аналіз концентрації ранкового кортизолу плазми, показників екскреції метанефрину і норметанефрину, рівня альдостерону крові. Клінічний та біохімічний аналіз крові призначають для виявлення можливих причин появи кісти.

Диференційна діагностика

Кісти надниркових залоз диференціюють з іншими видами інциденту, адренокортикальним раком, метастатичними пухлинами. Складнощі виникають при гормонально неактивних інцидентах (фіброми, аденоми, ліпоми), які мають аналогічні клінічні прояви. Великі новоутворення необхідно відрізняти від кіст сусідніх органів: підшлункової залози, нирок, селезінки. У складних випадках диференціальний діагноз проводиться інтраопераційно під час огляду надниркових залоз.

Консервативна тактика є неефективною, тому пацієнтам призначають різні види мініінвазивних та оперативних втручань. Єдиний підхід до лікування не вироблено. До кожного хворого підбирається індивідуальна схема терапії з урахуванням розміру порожнини, інтенсивності симптомів, ознак компресії сусідніх органів. Загальноприйняте правило: порожнини до 4 см у діаметрі та товщиною менше 3 мм підлягають динамічному спостереженню, інші випадки потребують хірургічного лікування.

У сучасній хірургії найчастіше використовується малоінвазивний спосіб – черезшкірна пункція кісти надниркового залози для видалення її вмісту. Після цього всередину водиться 96% етиловий спирт, який склерозує стінок і ліквідацію порожнинного утворення. Такий метод ефективний при невеликих порожнинах, наявності протипоказань до хірургічного втручання.

Радикальне оперативне лікування передбачає резекцію частини надниркового залози з кістою або односторонню адреналектомію (видалення адреналової залози). По можливості такі маніпуляції проводять ендоскопічним способом, який мінімізує пошкодження тканин та скорочує реабілітаційний період. Необхідність повного видалення надниркового залози виникає при великих кістах, ознаках компресії та деструкції залозистої тканини.

Кіста наднирника – захворювання зі сприятливим прогнозом. Сучасні методи малоінвазивного та ендоскопічного лікування забезпечують найкращий клінічний ефект, мають мінімальну кількість ускладнень та не потребують тривалих постопераційних обмежень. Оскільки етіології кістозних утворень досі не встановлено, заходів профілактики відсутні.