Кіста піхви

Кіста піхви – ретенційне пухлиноподібне утворення піхвової стінки, що не має проліферативного зростання, а що збільшується в результаті накопичення рідкого вмісту. Кісти піхви довго розвиваються безсимптомно і найчастіше виявляються в ході онкопрофілактичних оглядів гінеколога. При досягненні великого розміру кіста може перешкоджати статевому життю або нагноюватись. Діагностика кісти піхви здійснюється за допомогою гінекологічного дослідження, кольпоскопії. Лікування оперативне – видалення кісти піхви.

Кіста піхви може розташовуватися поверхнево або проникати в глибину тканин і досягати піхвової клітковини. Величина кістозних пухлин піхви іноді досягає розмірів волоського горіха або курячого яйця. Форма кісти піхви кругла або овоїдна, консистенція – м’яко-або тугоеластична.

Стіни кісти зовні представлені сполучною тканиною з елементами м’язової тканини; зсередини порожнина вистелена циліндричним, призматичним або кубічним епітелієм. Вміст кіст прозорий (серозний або слизовий), жовтуватого або темно-коричневого кольору. Нині клінічна гінекологія виявляє кісти піхви приблизно в 1-2% пацієнток, переважно у молодому віці. Випадків розвитку з кісти піхви злоякісних пухлин у медичній практиці не описано.

Кісти не відносяться до справжніх пухлин піхви. У гінекології розрізняють уроджені та травматичні (придбані) кісти піхви. Вроджені кісти можуть розвиватися з ембріональних частин мюллерових або парауретральних проток, гартнерових ходів. Кісти, що виходять із гартнерових ходів, зазвичай розташовуються на бічних стінках піхви, на рівні склепінь, іноді з переходом на параметральну клітковину. Кісти мюллерових проток нерідко поєднуються з вадами розвитку піхви (атрезією піхви).

Рідше зустрічаються імплантаційні кісти піхви, утворені епітеліальними елементами, що проникли в товщу тканин при хірургічному перериванні вагітності, пологових травмах, оперативному лікуванні свищів піхви, усуненні післяпологових розривів і рубців і т. д. Для імплантаційних кіст характерних .

Зазвичай кісти піхви мають безсимптомний перебіг і часто виявляються гінекологом при плановому огляді. При великому розмірі кісти можуть виникати відчуття стороннього тіла у піхві, дискомфорту та болю при статевому акті, дизуричні розлади та порушення дефекації. Виразка покривів, інфікування та нагноєння кісти піхви може супроводжуватися патологічними білями, посиленням хворобливості, ознаками кольпіту.

Якщо кіста піхви виявлена ​​у жінки у процесі ведення вагітності, тактика залежить від розмірів ретенційної освіти. Невеликі за розмірами кісти не заважають самостійним пологам, тому не підлягають видаленню. При гігантських кістах, що перекривають родовий канал, може бути проведена їх аспірація або видалення, або заплановано розродження шляхом кесаревого розтину.

Кісти піхви діагностуються при гінекологічному огляді за допомогою дзеркал; мають вигляд круглих або довгастих утворень тугоеластичної або м’якоеластичної консистенції. Кісти піхви диференціюють з опущенням стінок піхви, цистоцеле, ректоцеле, девертикулами уретри; при необхідності до діагностики залучаються урологи та проктологи.

Перед операцією видалення кісти піхви додатково виконуються кольпоскопія, бактеріологічне та мікроскопічне дослідження мазків. За допомогою УЗД уточнюється положення кісти щодо параметральної клітковини, прямої кишки та сечового міхура.

Безсимптомні кісти піхви невеликого розміру вимагають лише динамічного спостереження; що збільшуються в розмірах або проявляють клінічно кістозні утворення підлягають хірургічному видаленню – вилущування з підлягають тканин. Пункційна аспірація вмісту кісти, як правило, дає тимчасовий результат. У цьому випадку кістозна пухлина піхви незабаром знову накопичує вміст, що продукується епітеліальними клітинами. Така тактика може бути виправдана у вагітних із гігантськими кістами піхви. Безпечним і щадним методом видалення кісти піхви є марсупіалізація – розсічення та випорожнення кісти з підшиванням її стінок до слизової оболонки.

У ході радикального видалення кісти піхви слизова оболонка стінки розсікається поздовжнім розрізом; кіста вилущується тупим і гострим шляхом; на ложі та слизову накладаються кетгутові шви. При вилущуванні кіст гартнерових ходів з підлягаючих тканин перебіг операції може ускладнитися пошкодженням стінки прямої кишки або сечового міхура, оскільки дані утворення верхнім полюсом нерідко йдуть глибоко в паравагінальну, параметральну і паравезикальну клітковину. Тому при неможливості видалення кісти через піхвовий доступ, вдаються до лапаротомії.

Попередження утворення вроджених кіст піхви вимагає забезпечення нормальних умов для протікання вагітності та закладення органів плода. Профілактика травматичних кіст полягає в обережному виконанні вагінальних маніпуляцій та дбайливому веденні пологів.

При випадковому виявленні безсимптомних кіст піхви за їх зростанням та розвитком встановлюється динамічний нагляд. Кісти піхви не впливають на менструальну та дітородну функцію. При тенденції до збільшення розмірів кісти, появи клінічної симптоматики, ускладненому перебігу проводиться висічення освіти. При неповному вилущуванні кісти піхви або пункційної аспірації вмісту можливе повторне виникнення пухлиноподібної освіти.