Кіста селезінки

Кіста селезінки – Порожнина в паренхімі селезінки, заповнена рідиною і відмежована капсулою від навколишніх тканин. За малих розмірів симптоми хвороби відсутні. Зростання та збільшення кількості порожнин призводить до появи нудоти, відрижки, блювання, хворобливих відчуттів у лівому підребер’ї, що віддають у ліву руку, лопатку. Погіршується загальний стан пацієнта: виникає біль голови, слабкість, запаморочення. Діагностика полягає у проведенні хірургічного огляду, УЗД та МСКТ селезінки. Пацієнти, які мають утворення невеликих розмірів, потребують динамічного УЗ-контролю. За наявності показань проводять видалення кісти з повною або частковою резекцією органу, пункцію порожнини із введенням речовин, що склерозують.

Кіста селезінки – округле осередкове утворення селезінки, всередині якого знаходиться серозна або геморагічна рідина. Вперше непаразитарна селезінкова кіста була виявлена ​​в 1829 р. французьким анатомом Г. Андралем в ході аутопсії, а майже через 40 років була проведена перша спленектомія з приводу даної патології. Поширеність захворювання на світі становить 1%. Кіста селезінки виникає переважно у віці від 35 до 55 років, найчастіше вражає осіб жіночої статі. З особливостей клініки, у половині випадків захворювання виявляється випадково, під час проведення ультразвукового дослідження ОБП.

Причиною захворювання може бути внутрішньоутробна аномалія розвитку селезінки. На стадії ембріогенезу під впливом різних факторів (прийому медикаментів, алкоголю, тютюну, несприятливих умов довкілля) формується судинна мальформація, утворюються патологічні порожнини, які після народження можуть видозмінюватися. Придбані кісти можуть виникати в результаті:

• Вихід абсцесу або інфаркту селезінки . Після пункційного лікування абсцесу або дозволу інфаркту на його місці можуть утворюватися патологічні порожнини, які згодом формують стінки та заповнюються серозною рідиною.
• Операцій на селезінці. Хірургічне видалення частини органу, висічення абсцесу та іншої патологічної освіти може спричинити формування кісти.
• Травматичного ураження селезінки. Забиті місця, поранення черевної порожнини, які супроводжуються центральним або підкапсульним розривом органу, сприяють формуванню патологічного порожнинного утворення.
• Паразитарної інфекції. Захворювання виникає при попаданні в організм пацієнта личинок свинячого ціп’яка, ехінокока. Проникаючи в селезінку, цестоди утворюють у тканинах органу відокремлені кістозні порожнини.

Кісти селезінки діляться на одиночні та множинні, однокамерні та багатокамерні. Вміст кістозної порожнини може бути серозним або геморагічним. Виходячи з етіології, виділяють такі види утворень:

• Справжня (вроджена) кіста. Освіта формується внутрішньоутробно і відноситься до вад розвитку селезінки. Після народження кіста може збільшуватись у розмірах або зменшуватись аж до повного зникнення. Вроджені кісти зсередини вистелені ендотелієм.
• Хибна (придбана) кіста. Розвивається внаслідок травм, операцій, патологічних змін селезінки, тяжких інфекційних захворювань (черевний тиф, грип). Стінки капсули утворюються із пошкоджених тканин органу.
• Паразитарна кіста. Формується при попаданні личинок цестод у селезінку. Паразити виділяють ендотоксини, які викликають інтоксикацію всього організму та поступову атрофію органу.

Клінічна картина залежить від локалізації, розмірів та виду освіти. При невеликій (менше 2-3 см) одиночній кісті ознаки захворювання відсутні. Виникнення перших симптомів пов’язані з збільшенням розмірів порожнинного освіти чи формуванням у ньому запальних процесів. У цьому випадку з’являється періодичний ниючий біль у підребер’ї зліва, слабкість, запаморочення. У міру зростання кісти приєднуються інтенсивні болі, що іррадіюють у ліву лопатку та плече, нудота та блювання. Після прийому їжі відзначається тяжкість та дискомфорт у ділянці лівого підребер’я. Рідко виникає порушення в роботі дихальної системи: з’являється задишка, сухий кашель, неприємні відчуття в ділянці грудини при глибокому вдиху.

При множинних та більших (більше 7 см) одиночних кістах спостерігається значне збільшення селезінки (спленомегалія), виникає часта нудота, блювання, відрижка, порушується функція кишечника (здуття живота, спазми, діарея чи запор). Відзначаються виражені болючі відчуття, погіршення загального стану пацієнта: апатія, запаморочення, головний біль, різка слабкість. При приєднанні запального процесу виникає озноб, лихоманка.

Вплив чинників довкілля (забитий удар) може призвести до прориву кісти селезінки і вилити вмісту в порожнину живота. За відсутності екстрених лікувальних заходів цей стан спричиняє перитоніту, а важких випадках – летального результату. Нагноєння кісти викликає формування абсцесу, інтоксикацію організму до розвитку бактеріємії. Тривалий перебіг хвороби може спровокувати спонтанну кровотечу в порожнину освіти, а при розриві – кровотечу в черевну порожнину.

Зважаючи на відсутність симптоматики при невеликих обсягах кісти захворювання вдається виявити на пізніх стадіях або при проходженні планових діагностичних та хірургічних маніпуляцій. Для підтвердження діагнозу необхідно провести такі процедури:

1. Огляд хірурга. У ході фізикального обстеження фахівець може запідозрити патологію з боку селезінки, проте наявність кісти можна визначити лише за допомогою інструментальних методів дослідження.
2. УЗД селезінки. Є основним методом діагностики. При вродженій кісті візуалізується кулясте анехогенне утворення з чіткими контурами, при помилковій – округле утворення з вираженою капсулою та ознаками кальцинозу стінки, при паразитарній – утворення неправильної форми з вираженим кальцинозом капсули.
3. МСКТ селезінки з контрастуванням. Найбільш сучасний та ефективний метод дослідження. Візуалізує точні розміри та локалізацію кісти, дозволяє виявити природу захворювання (паразитарна, травматична кіста). За наявності істинної кісти визначає судину, яка живить стінку освіти.

Лабораторні дослідження крові малоінформативні та рекомендовані для проведення диференціальної діагностики кісти з абсцесом та іншими запальними захворюваннями селезінки. При підозрі на паразитарну природу хвороби призначають серологічне дослідження крові (РНГА, ІФА, РНІФ), шкірно-алергічну пробу – реакцію Касоні. Диференціальна діагностика проводиться з доброякісними та злоякісними селезінковими новоутвореннями.

Тактика лікування ґрунтується на даних про величину та кількість утворень, їх місцезнаходження та загальний стан хворого. При малій непаразитарній кісті (менше 3 см) пацієнту показано динамічне спостереження та проходження УЗД селезінки 1-2 рази на рік. У міру збільшення обсягу освіти, появи симптомів хвороби, приєднання інфекції постає питання застосування хірургічних методів лікування. До абсолютних показань до оперативного втручання відносять:

• прорив кісти в черевну порожнину
• абсцедування
• розвиток кровотечі
• наявність однієї великої (більше 10 см) або кількох (більше 5) малих патологічних порожнин.
• постійно рецидивуючий перебіг захворювання (більше 4-х епізодів на рік).

При множинних кальцинованих кістах з ураженням понад 50% площі селезінки проводять повне видалення органу – спленектомію. Лікування невеликого утворення виконують шляхом пункції кісти, аспірації її вмісту і подальшого введення в порожнину склерозуючих препаратів, що спалася. При одиночному утворенні здійснюють висічення кісти з капсулою та проведення аргоноплазмової коагуляції уражених ділянок селезінки. Середні та кілька невеликих порожнин, розташованих поруч, резецирують разом із ділянкою органу.

У сучасній хірургії найбільш ефективним та малотравматичним методом видалення кісти визнано лапароскопію. Лапароскопічна операція дозволяє значно скоротити реабілітаційний період та зменшити післяопераційний больовий синдром. При істинній кісті показано комбіноване лікування, яке полягає у черезшкірній деепітелізації під контролем УЗД з подальшою емболізацією артерії, що живить стінку утворення.

Прогноз захворювання залежить від місця розташування, розмірів кісти, кількості утворень та наявності ускладнень. При невеликій одиночній кісті селезінки, яка не збільшується в розмірі і не нагноюється, прогноз сприятливий. Розвиток запальних змін, зростання кількості множинних утворень, збільшення одиночної порожнини, прорив кісти може спричинити серйозні життєзагрозні ускладнення. Профілактика кісти має на увазі своєчасне відвідування диспансерних оглядів, дотримання правил особистої гігієни. Хворим, які мають в анамнезі операції на селезінці, потрібно щорічно проходити УЗД-контроль. Пацієнтам рекомендовано відмовитись від травмонебезпечних видів спорту.