Кіста жовчного міхура

Кіста жовчного міхура – Захворювання незапальної етіології, в основі якого лежить скупчення слизу всередині жовчного міхура через порушення відтоку його вмісту. Основні причини – закупорка жовчовивідних шляхів конкрементами, звуження просвіту протоки міхура рубцевими стриктурами, пухлинами, вроджені аномалії розвитку. При малих розмірах кісти скарги відсутні, при досягненні значних розмірів пацієнта турбує біль у правому підребер’ї, можливі диспепсичні явища. Для верифікації діагнозу проводиться УЗД, МРТ органів черевної порожнини, рентгенологічне дослідження. Лікування здебільшого хірургічне.

Кіста жовчного міхура (водянка жовчного міхура) є вторинним патологічним процесом, при якому у міхурі накопичується слизово-ексудативна рідина без ознак бактеріального запалення. Іноді даному захворюванню передує напад жовчнокам’яної хвороби, міграція конкременту в просвіт міхурової протоки. Небезпека кісти жовчного міхура полягає в тому, що дуже часто вона формується протягом тривалого часу, спричиняє поступове розтягування та збільшення розмірів міхура, але симптоматика при цьому не виникає. Витончення стінки жовчного міхура може призвести до його розриву з розвитком перитоніту. У той же час, своєчасне хірургічне лікування (видалення жовчного міхура) сприяє повному одужанню.

Причинами формування кісти жовчного міхура є стани, при яких порушений відтік жовчі: закупорка конкрементом протоки міхура при жовчнокам’яній хворобі, його здавлення пухлинними утвореннями, рубцеві зміни, а також вроджені аномалії (перегини). У зв’язку з тим, що протоки міхура знаходиться в товщі сполучнотканинних структур, має малий діаметр (всього близько трьох міліметрів) і довжину до семи сантиметрів, пасаж жовчі при різних патологічних станах порушується дуже швидко.

Дослідження в галузі гастроентерології підтверджують, що вирішальна роль у формуванні кісти жовчного міхура належить саме порушенню пасажу жовчі, проте велике значення приділяється і попередньому запаленню, що порушує нормальний стан слизової оболонки та протокової системи.

Механізм накопичення слизового вмісту у жовчному міхурі наступний. В результаті дії певного етіологічного фактора спочатку у міхурі накопичується жовч. В умовах тривалої відсутності спорожнення вона поступово всмоктується епітелієм міхура, клітини якого потім починають рясно продукувати слиз. Міхура збільшується в розмірах, його стінки стають тонкими. Але щільна серозна оболонка не змінює своєї структури, тому жовчний міхур подовжується, дещо згинається, потім розширюється в ділянці дна. При тривалому існуванні кісти жовчного міхура його стінки поступово стають товстішими, а слизова оболонка – пухкою, із щільними складками.

Клінічна картина кісти жовчного міхура може змінюватись. Якщо захворювання розвивається на тлі рубцевих стриктур, здавлення міхурової протоки ззовні, то симптоми можуть бути відсутніми аж до досягнення міхуром істотних розмірів. Однак частіше кіста формується на тлі жовчнокам’яної хвороби після нападу печінкової коліки. При незначному збільшенні жовчного міхура пацієнт може не відчувати суттєвого дискомфорту. При великих розмірах кісти характерними ознаками є біль у правому підребер’ї, що іррадіює в область спини або правої лопатки. Зазвичай біль має тупий чи ниючий характер, може посилюватися при зміні положення тіла. Велика кіста жовчного міхура може промацуватись нижче краю правої реберної дуги.

За відсутності лікування кіста жовчного міхура може призвести до значного витончення його стінок, формування в них мікроперфорацій та потрапляння вмісту в черевну порожнину. Найбільш важким ускладненням є розрив кісти жовчного міхура, при якому можлива рясна кровотеча та перитоніт.

За наявності кісти жовчного міхура досить часто скарги пацієнта мізерні. Консультація гастроентеролога дозволяє припустити це захворювання, у разі значного збільшення міхура лікар може його пропальпувати через передню черевну стінку. Результати лабораторних аналізів за цієї патології в більшості випадків не змінені.

Основна роль діагностики кісти жовчного міхура належить інструментальним методикам. УЗД черевної порожнини дозволяє оцінити розміри кісти, стан стінок жовчного міхура, візуалізувати конкременти. При проведенні оглядової рентгенографії органів черевної порожнини виявляється округла тінь жовчного міхура, рентгенконтрастні конкременти. При виконанні ретроградної холангіопанкреатографії жовчний міхур не контрастується під час заповнення протокової системи.

Для детальної оцінки стану жовчного міхура, його стінок, виявлення причин формування кісти може бути проведена магнітно-резонансна томографія органів черевної порожнини, КТ жовчовивідних шляхів. При виконанні даних методів обстеження визначається збільшений жовчний міхур, неоднорідність його вмісту, можуть бути виявлені конкременти безпосередньо в міхурі або жовчовивідних шляхах, рубцеві стриктури, пухлини, що здавлюють міхурову протоку.

Високоінформативний метод виявлення кісти жовчного міхура – ​​діагностична лапароскопія. Лікар-ендоскопіст при проведенні процедури бачить жовчний міхур, ступінь зміни його стінок, через які просвічує білувате вміст. У ході лапароскопії може бути одразу проведена холецистектомія.

Тактика лікування кісти жовчного міхура залежить від її розмірів, причин формування, наявності або відсутності ускладнень. При невеликих розмірах освіти можливе консервативне лікування і натомість обов’язкового контролю розмірів жовчного міхура. За наявності великої кісти жовчного міхура, а також відсутності ефекту від консервативної терапії проводиться хірургічне лікування. Методом вибору є лапароскопічна холецистектомія, можливе видалення жовчного міхура з міні-доступу або шляхом відкритої холецистектомії (нині таке оперативне втручання застосовується рідко, переважно при наявності ускладнень). При видаленні кісти жовчного міхура обов’язково проводиться бактеріологічне дослідження її вмісту, але здебільшого бактеріального запалення немає.

При своєчасній діагностиці та ефективному лікуванні прогноз при кісті жовчного міхура сприятливий. Безсимптомний перебіг захворювання може призвести до значного витончення стінок міхура, його розриву та розвитку перитоніту, тому при будь-яких скаргах на болі у правому підребер’ї або диспепсичні явища обов’язково має бути проведена консультація гастроентеролога та відповідне обстеження.

Специфічної профілактики кісти жовчного міхура немає. Важливу роль відіграє здоровий спосіб життя з раціональним харчуванням, своєчасне лікування жовчнокам’яної хвороби, а також регулярне спостереження у фахівця при ЖКХ та інших захворюваннях жовчовивідних шляхів.