Клініка розриву матки, що відбувся.

Клініка розриву матки, що відбувся, повного і неповного, мимовільного і насильницького не ідентична.
При повному типовому розриві матки загальний стан породіллі різко змінюється. Виражена еректильна фаза шоку. Сам розрив часто супроводжується відчуттям кинджального болю. Шкіра блідне, покривається холодним потом. Родова діяльність припиняється. Занепокоєння поведінка змінюється млявістю, пригніченням. Пульс прискорений, поганого наповнення. Знижується артеріальний тиск. Спостерігаються нудота, блювання, гикавка, липкий піт на обличчі і тілі, задишка, що наростає, біль у надчеревній ділянці, яка частіше характерна для розриву біля дна або кутів матки.
При огляді живота відзначаються зміни його форми: чіткі контури матки зникають, матка скорочується і зміщується убік, видно бугристість, як наслідок виходу плода цілком або частково черевну порожнину.
Пальпація живота болюча, протягом усього позитивний симптом Щеткіна-Блюмберга. При пальпації через черевну стінку визначаються частини плода та поруч із ними тіло матки. Швидко наростає здуття живота.
У разі внутрішньочеревної кровотечі при перкусії у пологих місцях визначається притуплення. З’являється френікус-симптом. Може спостерігатися кровотеча зі статевих шляхів різної інтенсивності, але може й відсутня. Інтенсивність кровотечі визначається калібром ушкоджених судин.
Плід при розриві матки зазвичай гине. Інтенсивність кровотечі може слабшати, якщо місце розриву тампонується тією чи іншою частиною плода.
При вагінальному дослідженні виявляють, що передлежача частина плода, яка була фіксована у вході в малий таз, зникла або стала рухомою та високо піднялася. При кольпорексісі можна виявити отвір, що сполучається з черевною порожниною.
При повних атипових розривах матки клініка може бути менш вираженою. Розрив відбувається на тлі слабкості родової діяльності або її дискоординованого характеру. Нерідко має місце інфікування.
Біль у своїй може виникнути і натомість непродуктивних потуг, зміні становища тіла, і натомість застосування родостимулирующей суміші. При пальпації біль посилюється. Шкіра бліда, покрита липким потом. Пульс прискорений, знижується артеріальний тиск. Скорочувальна діяльність матки припиняється. Страждає серцебиття плода або настає його загибель.
Менш виражена клініка повного розриву матки. Плід при цих розривах перебуває у порожнині матки, інколи ж мимоволі народжується, оскільки родова діяльність який завжди припиняється. У правій або лівій здухвинній ділянці поряд з маткою з’являється і наростає заочеревинна гематома у вигляді м’якої, без чітких контурів пухлини. На боці гематоми з’являється біль у нижній кінцівці. Виражено біль унизу живота, в крижах за рахунок здавлення нервових сплетень. Наростає клініка внутрішньої кровотечі – геморагічного шоку.
Через розрив у навколоматкову клітковину може потрапляти повітря і поширюватися в клітковину передньої черевної стінки. При пальпації живота відчувається “хрускіт снігу” – симптом, описаний Г.Г.Гентером.
Кров’янисті виділення зі статевих шляхів можуть бути різної інтенсивності та посилюються при вагінальному дослідженні та зміщенні передлежної голівки плода. На відміну від гострої картини геморагічного шоку зміни гемодинаміки при неповних розривах матки можуть наростати повільно. Тож у практиці навіть трапляються випадки запізнілої діагностики неповного розриву, коли наростає картина перитоніту і натомість анемії.
При насильницькому розриві матки клініка може бути не відразу правильно оцінена, так як при розроджувальних операціях застосовують наркоз, а при стимуляції скорочувальної діяльності матки, тривалих пологах використовують у великій кількості спазмолітичні препарати.
При проведенні таких операцій, як внутрішній поворот плода на ніжку, декапітація, про розрив, що відбувся, треба думати, якщо операція спочатку не вдається, незважаючи на прикладені зусилля, а потім легко відбувається. У цих випадках необхідно відразу після операції відокремити рукою послід і ретельно перевірити цілість стінок матки.
Лікування відбулися розривів матки має бути гранично терміновим при одночасному проведенні реанімаційних заходів, інфузійно-трансфузійної терапії адекватно крововтраті та тяжкості стану хворої; оперативного втручання та повноцінного знеболювання.
На першому етапі, паралельно з проведенням реанімаційних заходів, проводять черевосічення.
Питання про обсяг оперативного втручання при травмі матки протягом багатьох років зазнавало дискусії. Наприклад, Л.С.Персіанінов (1952), L.Spaniding, D.Gallup (1979) відстоювали переваги ушивання розриву матки, особливо при тяжкому стані хворої. Н.А.Сперанская (1971) також вважала, що з жінок молодого віку треба віддавати перевагу органозберігаючої операції задля збереження менструальної і генеративної функций.
Досвід ведення вагітних з розривами матки та аналіз історій пологів, при яких мала місце травма матки з задовільним або поганим результатом для вагітної, дозволяє зробити висновок, що летальність при розриві матки визначається широтою травми, масивністю кровотечі, розвитком геморагічного шоку, а потім перитоніту та сепсису. . Тому вибір обсягу оперативного втручання залежить від тяжкості стану хворої, характеру та ступеня ушкодження матки, наявності інфекції. Оцінювати необхідно кожен випадок. При відриві матки від склепіння піхви, розриві по ребру з утворенням параметральної та заочеревинної гематом, пошкодження судинного пучка потрібне радикальне втручання. При розриві матки біля дна тіла матки по рубцю можна обмежитися ушиванням стінки з попереднім видаленням розморожених тканин.
При розриві матки, що розповсюджується на шийку матки та стінку піхви, навіть надвохвилинна ампутація матки не може забезпечити гемостаз, тому необхідно проводити екстирпацію матки. Якщо після ушивання розриву тіло матки перебуває в атонічному стані, також показано видалення матки.