Клініко-інструментальне дослідження хворих на хронічний гастрит, виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, пухлину шлунка

Хронічний гастрит (ХГ) – хронічний запальний процес слизової оболонки шлунка (СОШ) зі змінами клітинної регенерації, прогресуючою атрофією залозистого епітелію, порушенням секреторної, моторної та інкреторної функції шлунка.

ХГ – поняття морфологічне з розвитком стереотипних реакцій в СОШ, до головних з яких належить: запалення, атрофія, порушення клітинної регуляції з метаплазією і дисплазією.

За міжнародною класифікацією ХГ (1996 р.) виділяють:

• Неатрофічний ХГ, викликаний Н. pylori, найбільш поширена форма (80 % всіх ХГ), переважно уражує астральний відділ, але може мати і дифузний характер (пангастрит). Секреторна функція шлунка найчастіше нормальна або підвищена.
• Атрофічний ХГ (аутоімунний) (5-10 % всіх ХГ) має в основі генетичні зміни, які успадковуються за аутосомно-домінантним типом; локалізується у фундальному відділі шлунка та його тілі, асоціюється з підвищеним ризиком розвитку карциноми шлунка і нейроендокринних пухлин. Діагностичними критеріями є: ахлоргідрія, перніціозна анемія, виявлення антитіл до арієтальних клітин СОШ, внутрішнього фактора, гіпергастринемія. Евакуаторно-моторні порушення характеризуються гіпо-, дискінезією шлунка.
• Особливі форми ХГ: хімічний, радіаційний, лімфоцитарний, неінфекційний гранулематозний, еозинофільний.

Клінічно ХГ протікає з наявністю диспептичного, больового та астено-вегетативного синдромів.

В основі диспепсії лежить тип секреції (підвищена, знижена). Для підвищеної секреції характерні: підвищення апетиту, печія, відрижка кислим, відчуття кислоти у ротовій порожнині, нудота, блювання кислим вмістом, закрепи. Така диспепсія більше характерна для загострення хронічного неатрофічного гастриту

Для зниженої секреції характерними будуть: зниження апетиту, відрижка повітрям із неприємним запахом (м.б. тухлих яєць), нудота, проноси. Такі прояви захворювання частіше проявляються у пацієнтів з хронічним атрофічним гастритом.

Больовий синдром може бути не завжди, не чітко вираженим. Часто це відчуття дискомфорту, важкість у епігастрії після прийому їжі; під час вираженого загострення ХГ може бути біль тупого характеру після прийому їжі.

Астено-вегетативний синдром проявляється слабкістю, зниженням працездатності, роздратованістю.

Під час огляду ротової порожнини спостерігаються зміни язика: виражені сосочки, чистий, інколи обкладений білою паддю у випадку ХГ з гіперсекрецією; зглаженість сосочків у разі ХГ з гіпосекрецією.

Під час пальпації спостерігається болючість, резистентність епігастрію.

У разі гіперсекреції натще визначається симптом плюскоту.

Діагностика базується на:

1. морфологічному дослідженні біоптатів, отриманих за допомогою прицільної множинної (5 біоптатів з передньої та задньої стінок антрума на 2 см від воротаря; передньої та задньої стінки середньої третини тіла шлунка; кута шлунка) біопсії під час фіброгастродуоденоскопії;
2. дослідженні на наявність бактерії Н.р (гістологічне, мікробіологічне, серологічне, швидкий уреазний тест, дихальний тест);
3. рентгенологічному дослідженні шлунка для оцінки його евакуаторно-моторної функції;
4. дослідженні кислотоутворюючої функції (метод інтрагастральної рН-метрії)