Кокаїноманія

Кокаїноманія – хронічне зловживання речовинами, що містять кокаїн. Кокаїн продається у вигляді порошку, входить до складу креку та спідболу. Способи прийому: вдихання через ніс, пероральне введення, внутрішньовенні, підшкірні та внутрішньом’язові ін’єкції, куріння, введення під язик, ректально або вагінально. Після прийому з’являється ейфорія, людина почувається активною, енергійною і витривалою. Зменшується потреба в їжі та уві сні. Почастішує серцебиття, виникає задишка, підвищується артеріальний тиск і температура тіла. Довго існуюча кокаїноманія загрожує виникненням психоемоційних порушень, можливі соматичні розлади.

Кокаїноманія є однією з найдавніших залежностей. Широко поширена у всьому світі, особливо – у Південній Америці. За статистикою, у США та Великій Британії від кокаїноманії страждає близько 2% населення. У Росії через дальність доставки та обумовлену цією обставиною високу ціну кокаїноманія зустрічається переважно у людей з високим матеріальним і соціальним становищем. В інших країнах кокаїн також часто сприймається як «елітний» наркотик.

Найпоширеніший спосіб вживання при кокаїноманії – вдихання порошку через ніс (класичний варіант, кокаїнова доріжка). Можливе також внутрішньовенне введення. Жителі країн, де росте кока, можуть використовувати дешевшу версію – кокаїнову пасту, яку можна втирати, ковтати або використовувати у вигляді свічок. Ще одним дешевим варіантом кокаїну є крек – спеціально оброблений кокаїн, призначений для куріння. Існує також суміш героїну та креку – спідбол, який курять чи вводять внутрішньовенно. Препарат становить велику небезпеку через розвиток тяжкої перехресної залежності та яскраво вираженого негативного впливу на серцево-судинну систему.

Кокаїн – природний алкалоїд, що міститься в листі коки. Листя збирають і піддають складній багатоступінчастій обробці. В результаті утворюється порошок. При прийомі в організм потрапляє 20-40% кокаїну, при вдиханні – також 20-40%, при внутрішньовенному введенні – 100% та при курінні – 6-32%. Кокаїн швидко всмоктується у кров і розподіляється по організму. Час початку дії залежить від способу введення і коливається від кількох секунд куріння до 15-20 хвилин при вдиханні. Дія препарату швидко проходить (максимум протягом кількох годин при внутрішньовенному введенні). Для пролонгації ефекту використовують кокаїн у комбінації з етанолсодержащими напоями.

При надходженні в кров кокаїн починає діяти на рецептори центральної та периферичної нервової системи. Він покращує настрій, знижує потребу уві сні та їжі, збільшує фізичну витривалість, викликає ейфорію, приплив бадьорості та працездатності. Ці якості кокаїну з найдавніших часів використовувалися воїнами, мандрівниками, людьми, зайнятими важким фізичним працею, та був – і психологами, зокрема Фрейдом. Пізніше стало відомо, що при тривалому вживанні кокаїн спричиняє тяжку залежність, провокує психічні порушення та соматичні розлади.

На початкових етапах люди приймають кокаїн через ейфорію та ефекти, які виглядають «корисними» при порушенні режиму дня, надмірних фізичних чи психологічних навантаженнях. Як стимулятор кокаїн нерідко використовують співаки, актори, представники інших творчих професій, бізнесмени та «золота молодь». Важливим фактором, що сприяє поширенню кокаїноманії, є престижність і фешенебельність цього наркотику.

Нині серед дослідників у сфері наркології немає єдиної думки щодо природи залежності при кокаїноманії: одні вчені розглядають її як психічну, інші – як фізичну. Більшість дослідників схиляється до того, що фізична залежність при кокаїноманії відсутня. Ефект кокаїну дуже короткочасний, після припинення дії наркотику хворий відчуває виражену дисфорію, почувається роздратованим та пригніченим. Яскраво виражена психічна залежність спонукає людину, яка страждає на кокаїноманію, будь-яким шляхом шукати нову дозу.

Виділяють дві групи ефектів від прийому кокаїну: центральні (обумовлені впливом на рецептори ЦНС) та периферичні (викликані зміною обмінних процесів у периферичній нервовій системі). До центральних ефектів відносяться ейфорія і стан своєрідного сп’яніння. Пацієнт, який страждає на кокаїноманію, почувається сильним, бадьорим, фізично витривалим і впевненим у собі. Він відчуває активізацію інтелектуальних здібностей, стає балакучим, мало спить і мало їсть. До периферичних ефектів належить розширення зіниць, почастішання серцебиття, задишка, підвищення артеріального тиску і загальної температури, а також посилення потовиділення. Сексуальний потяг при кокаїноманії зростає, сексуальна поведінка через змінений психічний стан стає менш керованою.

Перелічені ефекти не супроводжуються порушенням координації, уповільненням мислення та швидкості реакції та іншими симптомами, характерними для алкоголю та більшості наркотичних препаратів. Це створює хибне відчуття безпеки наркотику. Після закінчення дії препарату людина, яка страждає на кокаїноманію, відчуває різке зниження настрою і відчуває потребу прийняти нову дозу. Надалі можливий як тривалий прийом наркотику в тих самих дозах, і значне збільшення дози.

При тривало існуючої кокаїноманії розвивається низка розладів, зумовлених порушеннями обміну нейромедіаторів. Пацієнти, які страждають на кокаїноманію, мають проблеми зі сном, страждають від нудоти і головного болю. Розвивається швидка стомлюваність, погіршується пам’ять, виникають труднощі при спробі зосередити увагу. Можливе тремтіння кінцівок. Типовими проявами кокаїноманії є ураження слизової носової порожнини, які проявляються у вигляді нежиті та носових кровотеч. При кокаїноманії може спостерігатись руйнування носової перегородки.

Кокаїноманія супроводжується прогресуючими змінами особистості. Емоції уплощуються, стають одноманітними, коло інтересів звужується. Уражається вольова сфера, пацієнти перестають чогось прагнути і живуть одним днем, не працюючи та паразитуючи на близьких людях. Нерідко спостерігається агресія та підвищена дратівливість. Погіршується зовнішній вигляд, хворі на кокаїноманію стають неохайними і виглядають старшими за свої роки. Можливий розвиток маячних ідей, поява тактильних, слухових та зорових галюцинацій. Типовою ознакою кокаїноманії є тактильні галюцинації, за яких пацієнтам здається, що у них під шкірою повзають комахи. Можуть виникати суїцидальні думки та наміри.

Для пізніх стадій кокаїноманії характерно зниження маси тіла аж до кахексії, одутлість обличчя і хворий сірий колір шкіри. На шкірі часто видно рубці від гребінців при спробі витягти комах. Можуть виявлятись сліди гнійників, обумовлених зниженням імунітету. З боку внутрішніх органів можлива задишка, стенокардія та порушення ритму. У пацієнтів, які страждають на кокаїноманію, підвищується ймовірність розвитку інсульту та інфаркту міокарда.

У чоловіків із кокаїноманією виникають порушення потенції, у жінок відзначається посилення статевого потягу. Проблеми в сексуальній сфері у поєднанні з розгальмуванням та емоційним ущільненням провокують схильність до сексуальних збочень, нерідко – з елементами садизму. Особистісні зміни та порушення психоемоційної сфери можуть стати причиною асоціальної поведінки. Хворі на кокаїноманію поводяться галасливо і безцеремонно, часто порушують порядок і легко застосовують фізичну силу при виникненні конфліктів.

Симптоми передозування при кокаїноманії виникають протягом декількох хвилин при внутрішньовенному введенні або курінні та протягом 30-60 хвилин при інших способах вживання. У важких випадках стан збудження змінюється пригніченням нервової системи. Кокаїн діє на всі відділи мозку, в тому числі і на довгастий мозок, в якому розташовані судинно-руховий та дихальний центри, тому при пригніченні ЦНС можливі порушення дихання та серцевої діяльності. Смерть може наступити від зупинки дихання, а при серцево-судинній патології від інфаркту або тяжких порушень ритму.

У легких випадках свідомість збережена, хворі на кокаїноманію скаржаться на болі стенокардичного характеру за грудиною. Виявляється збудження, почастішання пульсу, підвищення артеріального тиску, розширення зіниць та гіпергідроз. При більш тяжкому передозуванні виникає гострий психоз, що супроводжується вираженими порушеннями системи кровообігу. Можливі судоми, набряк легень, тяжка аритмія, інфаркт та інсульт. При тяжких отруєннях розвивається кома. На ранніх стадіях отруєння пацієнти, які страждають на кокаїноманію, найчастіше гинуть від тяжкої аритмії, злоякісної гіпертермії, інсультів та епілептичних нападів, що переходять в епілептичний статус. У подальшому причиною смерті можуть стати порушення згортання крові, ниркова або поліорганна недостатність.

Діагноз кокаїноманії виставляється наркологом на підставі анамнезу, даних об’єктивного дослідження та аналізів на наявність в організмі кокаїну та його метаболітів. Використовуються попередні методики: хроматографія, поляризаційний флуороімуноаналіз, імуноферментний та імунохроматографічний аналіз. При позитивному результаті попереднього аналізу проводиться підтверджуюче дослідження: тонкошарова хроматографія, хромато-мас-спектрометрія, рідинна хроматографія та газо-рідинна хроматографія. Результати підтверджуючих досліджень є юридично значимими і може бути представлені у суді.

При лікуванні передозування пацієнта, який страждає на кокаїноманію, поміщають у відділення інтенсивної терапії. Проводять заходи щодо усунення патологічних симптомів та нормалізації роботи внутрішніх органів. При необхідності використовують ШВЛ. Планове лікування кокаїноманії через виражену психічну залежність рекомендується здійснювати в умовах стаціонару. Кокаїн скасовують одномоментно. Хворого на кокаїноманію поміщають у спокійну обстановку, призначають заспокійливі препарати. Проводять індивідуальну та групову психотерапію. Пік дисфорії посідає 1-3 добу, стан нормалізується протягом 2 тижнів, рідше – протягом месяца.

Після стаціонарного лікування необхідна реабілітація, заходи щодо зміни кола спілкування та відновлення нормального соціального оточення. Переважним варіантом є тривале перебування в реабілітаційному центрі або терапевтичній комуні, де пацієнт може отримувати кваліфіковану психологічну допомогу та підтримку більш досвідчених «колег по нещастю», які вже змогли впоратися з кокаїноманією. У ряді випадків корисними виявляються програми, які пропонують товариство «Анонімні наркомани». Ефективного медикаментозного лікування кокаїноманії поки що не існують, лікарські препарати можуть використовуватися лише як допоміжні засоби для стабілізації психіки та емоційного стану пацієнтів.

Прогноз при кокаїноманії визначається тяжкістю та тривалістю залежності та глибиною особистісних змін. Багато залежить від бажання самого пацієнта позбутися залежності, а також якості та тривалості заходів щодо соціальної та психологічної реабілітації. У людей, які в минулому страждали на кокаїноманію, після припинення прийому можуть виникати стійкі депресивні розлади, які нерідко стають причиною рецидивів. Тому лікування кокаїноманії обов’язково має включати спостереження психіатра або психотерапевта.