Коклюш

Коклюш – гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи, що виявляється у вигляді нападів спазматичного кашлю, що супроводжують катаральну симптоматику. Зараження кашлюком відбувається аерозольним шляхом при тісному контакті з хворою людиною. Інкубаційний період становить 3-14 днів. Катаральний період кашлюку нагадує симптоми гострого фарингіту, потім розвиваються характерні напади спазматичного кашлю. У щеплених частіше спостерігається стерта клінічна картина кашлюку. Діагностика ґрунтується на виявленні коклюшевої палички в мазках із зіва і мокротинні. Що стосується кашлюку ефективна антибактеріальна терапія (аміноглікозиди, макроліди), антигістамінні засоби з седативним ефектом, інгаляції.

Коклюш – гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи, що виявляється у вигляді нападів спазматичного кашлю, що супроводжують катаральну симптоматику.

Коклюш викликає Bordetella pertussis – дрібний нерухомий аеробний грамнегативний кокк (хоча традиційно бактерію називають «коклюшевою паличкою»). Мікроорганізм подібний за своїми морфологічними ознаками зі збудником паракоклюшу (інфекції зі подібною, але менш вираженою симптоматикою) – Bordetella parapertussis. Коклюшева паличка продукує термолабільний дерматонекротоксин, термостабільний ендотоксин, а також трахеальний цитотоксин. Мікроорганізм мало стійкий до дії довкілля, зберігає життєздатність при дії прямого сонячного світла трохи більше 1 години, гине через 15-30 хвилин за нормальної температури 56 °З, легко знищуються дезинфицирующими засобами. Кілька годин зберігають свою життєздатність у сухому харкотинні.

Резервуаром і джерелом кашлюкової інфекції є хвора людина. Контагіозний період включає останні дні інкубації та 5-6 днів після початку захворювання. Пік заразності посідає момент максимально вираженої клініки. Епідеміологічну небезпеку становлять особи, які страждають на стерті, клінічно маловиражені форми інфекції. Носіння кашлюку не буває тривалим і епідеміологічно не значуще.

Коклюш передається за допомогою аерозольного механізму переважно повітряно-краплинним шляхом. Рясне виділення збудника відбувається при кашлі та чханні. Зважаючи на свою специфіку, аерозоль із збудником поширюється на незначну відстань (не більше 2 метрів), тому зараження можливе лише у разі тісного контактування з хворим. Оскільки у зовнішньому середовищі збудник не зберігається тривалий час, контактний шлях передачі не реалізується.

Люди мають високу сприйнятливість до кашлюку. Найчастіше хворіють діти (кашлюк віднесений до дитячих інфекцій). Після перенесення інфекції формується стійкий довічний імунітет, проте отримані дитиною від матері трансплацентарно антитіла не забезпечують достатнього імунного захисту. У літньому віці іноді відзначаються випадки повторного захворювання на кашлюк.

Коклюшна паличка потрапляє на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів і заселяє війчастий епітелій, що покриває горло і бронхи. У глибокі тканини бактерії не проникають і організмом не поширюються. Бактеріальні токсини провокують місцеву запальну реакцію.

Після загибелі бактерій вивільняється ендотоксин, який викликає характерний для кашлюку спазматичний кашель. З прогресуванням кашель набуває центрального генезу – формується вогнище збудження в дихальному центрі довгастого мозку. Кашель рефлекторно виникає у відповідь різні подразники (дотик, біль, сміх, розмова та інших.). Порушення нервового центру може сприяти ініціації аналогічних процесів у сусідніх областях довгастого мозку, викликаючи рефлекторне блювання, судинну дистонію (підвищення артеріального тиску, судинний спазм) після кашльового нападу. У дітей можуть відзначатися судоми (тонічні чи клонічні).

Ендотоксин кашлюку разом із продукованим бактеріями ферментом – аденілатциклазою сприяє зниженню захисних властивостей організму, що підвищує ймовірність розвитку вторинної інфекції, а також – поширення збудника, і в деяких випадках – тривалого носійства.

Інкубаційний період кашлюку може тривати від 3 днів до двох тижнів. Захворювання протікає із послідовною зміною наступних періодів: катарального, спазматичного кашлю та дозволу. Катаральний період починається поступово, з’являються помірний сухий кашель і нежить (у дітей ринорея може бути досить виражена). Риніт супроводжується в’язким відокремлюваним слизового характеру. Інтоксикація та лихоманка зазвичай відсутні, температура тіла може підніматися до субфебрильних значень, загальний стан хворих визнають задовільним. Згодом кашель стає частим, завзятим, можуть відзначатися його напади (особливо ночами). Цей період може тривати від кількох днів до двох тижнів. Діти зазвичай короткочасний.

Поступово катаральний період перетворюється на період спазматичного кашлю (інакше – судомний). Приступи кашлю частішають, стають інтенсивнішими, кашель набуває судомного спастичного характеру. Хворі можуть відзначати провісники нападу – першіння у горлі, дискомфорт у грудях, занепокоєння. Через спастичне звуження голосової щілини перед вдихом відзначається свистячий звук (реприз). Приступ кашлю є чергування таких свистячих вдихів і, власне, кашлевих поштовхів. Тяжкість перебігу кашлюку визначається частотою і тривалістю нападів кашлю.

Приступи частішають у нічний час та ранковий годинник. Часта напруга сприяє тому, що обличчя хворого стає гіперемованим, набряковим, можуть відзначатися невеликі крововиливи на шкірі обличчя та слизовій оболонці ротоглотки, кон’юнктиві. Температура тіла зберігається у нормальних межах. Гарячка при кашлюку є ознакою приєднання вторинної інфекції.

Період спазматичного кашлю триває від трьох тижнів до місяця, після чого захворювання вступає у фазу одужання (дозвіл): при кашлі починає відхаркуватися слизова мокрота, напади стають рідше, втрачають спазматичний характер і поступово припиняються. Тривалість періоду дозволу може тривати від кількох днів до кількох місяців (попри стихання основної симптоматики, нервова збудливість, покашлювання та загальна астенія можуть спостерігатися у хворих тривалий час).

Стерта форма кашлюку іноді відзначається у щеплених осіб. При цьому спазматичні напади виражені слабше, але кашель може бути більш тривалим і важко піддаватися терапії. Репризи, блювання, судинні спазми відсутні. Субклінічна форма виявляється іноді в осередку кашлюкової інфекції при обстеженні контактних осіб. Суб’єктивно хворі не відзначають жодних патологічних симптомів, проте нерідко можна відзначити періодичний кашель. Абортивна форма характеризується припиненням захворювання на стадії катаральних ознак або в перші дні судомного періоду та швидким регресом клініки.

Специфічна діагностика кашлюку виробляються бактеріологічними методами: виділення збудника з мокротиння та мазків слизової верхніх дихальних шляхів (бакпосів на живильне середовище). Коклюшеву паличку висіють на середу Борде-Жангу. Серологічна діагностика за допомогою РА, РСК, РНГА проводиться для підтвердження клінічного діагнозу, оскільки реакції стають позитивними не раніше другого тижня судомного періоду захворювання (а в деяких випадках можуть давати негативний результат і в більш пізні терміни).

Неспецифічні діагностичні методики відзначають ознаки інфекції (лімфоцитарний лейкоцитоз у крові), характерне незначне підвищення ШОЕ. При розвитку ускладнень з боку органів дихання пацієнтам з кашлюком рекомендовано консультацію пульмонолога та проведення рентгенографії легень.

Кашлюк найчастіше викликає ускладнення, пов’язані з приєднанням вторинної інфекції, особливо часті захворювання дихальної системи: бронхіт, пневмонія, плеврит. В результаті деструктивної діяльності коклюшевих бактерій можливий розвиток емфіземи. Тяжкий перебіг у поодиноких випадках призводить до ателектазу легень, пневмоторакса. Крім того, кашлюк може сприяти виникненню гнійного отиту. Є можливість (при частих інтенсивних нападах) інсульту, розриву м’язів черевної стінки, барабанних перетинок, випадання прямої кишки, геморой. У дітей раннього віку кашлюк може сприяти розвитку бронхоектатичної хвороби.

Кашлюк лікують амбулаторно, хворим бажано дихати зволоженим повітрям, багатим киснем, кімнатної температури. Харчування рекомендоване повноцінне, дробове (часто невеликими порціями). Рекомендовано обмежити вплив на нервову систему (інтенсивні зорові, слухові враження). У разі збереження температури в межах норми бажано більше гуляти на свіжому повітрі (проте при температурі не менше -10 °С).

У катаральному періоді ефективне призначення антибіотиків (макролідів, аміноглікозидів, ампіциліну або левоміцетину) у середньотерапевтичних дозуваннях курсам на 6-7 днів. У комплексі з антибіотиками в перші дні нерідко призначають введення специфічного протиоклюшного гаммаглобуліну. Як патогенетичний засіб хворим призначають антигістамінні препарати з седативною дією (прометазин, мебгідролін). У судомний період для полегшення нападів можна призначати спазмолітики, у важких випадках нейролептики.

Протикашльові, відхаркувальні засоби та муколітики при кашлюку малоефективні, протикашльові засоби з центральним механізмом дії протипоказані. Хворим рекомендована оксигенотерапія, добрий ефект відзначається при оксигенобаротерапії. Успішно використовуються фізіотерапевтичні методики, інгаляції протеолітичних ферментів.

Прогноз сприятливий. Закінчується летально у виняткових випадках в осіб похилого віку. У разі розвитку ускладнень можливе збереження тривалих наслідків, хронічних захворювань легень.

Специфічна профілактика

Вакцинація проти кашлюку за відсутності медичних протипоказань проводиться дітям віком 3-х місяців; вдруге – у 4,5 місяців; третій – у 6 місяців. Перша ревакцинація здійснюється 1,5 року; друга та третя – у 6-7 та 14 років; далі кожні 10 років.

Дозволено вакцини АКДС (Росія), Пентаксим (Франція), Інфанрікс та Інфанрікс Гекса (Бельгія), Тетраксим (Франція). Для ревакцинації дітей старшого віку, дорослих, вагітних жінок у триместрі вагітності може застосовуватися вакцина Адасель (Канада). Членам сім’ї вагітної також слід зробити щеплення перед народженням дитини.

Неспецифічна профілактика

Загальні профілактичні заходи включають раннє виявлення хворих та контроль за станом здоров’я контактних осіб, профілактичне обстеження дітей в організованих дитячих колективах, а також дорослих, які працюють у лікувально-профілактичних та дитячих дошкільних закладах та в школах, при виявленні тривалого кашлю (понад 5-7 днів).

Діти (і дорослі з вищевказаних груп), хворі на кашлюк, ізолюються на 25 днів з початку захворювання, контактні особи усуваються від роботи та відвідування дитячого колективу на 14 днів з моменту контакту, проходячи дворазову бактеріологічну пробу. В осередку інфекції проводяться ретельна дезінфекція, проводяться відповідні карантинні заходи. Екстрена профілактика здійснюється за допомогою введення імуноглобуліну. Його отримують діти першого року життя, а також нещеплені особи, які мали контакт із хворим на кашлюк. Імуноглобулін вводять одноразово незалежно від терміну, що минув з контакту.