Коліт у дітей

Коліт у дітей – поліетиологічне захворювання товстої кишки, що супроводжується її запально-дистрофічними змінами. Коліт у дітей протікає з болями в животі, нудотою, зміною частоти та характеру випорожнень, нездужанням. Діагностика коліту у дітей включає копрологічне та бактеріологічне дослідження калу, проведення іригографії, ректосигмоскопії та колоноскопії, ендоскопічної біопсії слизової кишки. Лікування коліту у дітей багато в чому залежить від його патогенетичної форми та включає дієтотерапію, антибактеріальну та симптоматичну терапію, фітотерапію, відновлення нормальної кишкової мікрофлори.

Коліт у дітей – запалення товстого кишечника, що характеризується болями та функціональними порушеннями з боку товстої кишки. Не менше 10% всіх випадків хронічного коліту починається у дитячому віці, тому захворювання товстої кишки, їх діагностика та лікування складають одну із складних проблем дитячої гастроентерології. З огляду на анатомо-фізіологічні особливості травної системи дітей раннього віку, запальний процес, як правило, протікає з одночасним залученням тонкої та товстої кишки (ентероколіт). Діти шкільного віку зазвичай зустрічається ізольоване поразка різних відділів кишечника – ентерит і коліт.

Гострий коліт у дітей, як правило, розвивається на тлі кишкової інфекції (сальмонельозу, шигельозу, ешеріхіозу, ієрсиніозу, харчової токсикоінфекції, ротавірусної інфекції та ін.) та у більшості випадків поєднується з гострим гастритом, гострим ентеритом або гастроентером. Іноді причиною гострого коліту в дітей віком виступають індивідуальна непереносимість деяких компонентів їжі, грубі порушення дієти, радіаційний вплив.

Хронічний коліт може бути результатом гострого коліту (наприклад, при дизентерії у дітей), а також розвиватися внаслідок глистних та паразитарних захворювань (аскаридозу, лямбліозу), систематичного порушення харчового режиму, впливу побутових отруйних агентів, нераціонального застосування лікарських препаратів (НПЗЗ, антибіотиків, слабких та ін), секреторної недостатності травних залоз (вроджених та набутих ензимопатій – целіакії та дисахаридазної недостатності), дисбактеріозу та ін.

Реалізації запалення слизової оболонки кишечника сприяють психогенні фактори, вегето-судинна дистонія у дітей, обтяжена спадковість, вроджені особливості розвитку кишечника (долихосигма, мегаколон), малорухливий спосіб життя, шкідливі звички в підлітковому віці. Вторинні коліти у дітей зустрічаються при ендокринних захворюваннях (гіпотиреозі, мікседемі), захворюваннях ЦНС (міастенії, дитячому церебральному паралічі).

Запальні зміни в товстій кишці можуть бути поширеними або обмеженими одним або декількома сегментами. Відповідно до цього виділяють ізольоване запалення сліпої кишки (тифліт); запалення сліпої та висхідної кишки (тифлоколіт); запалення поперечно-ободової кишки (трансверзит); запалення переходу поперечно-ободової кишки в низхідну (ангуліт); запалення сигмовидної кишки (сигмоїдит); запалення прямої та сигмовидної кишки (проктосигмоїдит); запалення прямої кишки (проктит); генералізоване запалення (панколіт).

З урахуванням етіологічного чинника коліт у дітей бувають інфекційними, аліментарними, паразитарними, токсичними, медикаментозними, променевими, невротичними, вторинними, нез’ясованою етіологією.

На підставі ендоскопічної картини та морфологічних ознак виділяють катаральний, атрофічний та ерозивно-виразковий коліт у дітей. За характером клінічного перебігу коліт у дітей поділяються на гострі та хронічні; за типом течії – на монотонні, рецидивні, прогресуючі, латентні; за тяжкістю течії – на легені, середньої тяжкості, тяжкі.

Залежно від стану моторики товстої кишки та переважних функціональних порушень кишечника розрізняють коліт у дітей з переважанням запорів або проносів, зміною запорів та проносів. У клінічному перебігу коліту у дитини виділяють фазу загострення, клінічної ремісії, клініко-ендоскопічної (гістологічної) ремісії.

Основні клінічні форми колітів, що зустрічаються у дітей, представлені гострим колітом, хронічним колітом, неспецифічним виразковим колітом, спастичним колітом.

Гострий інфекційний коліт протікає на тлі вираженого токсикозу та ексикозу: підвищеної температури, анорексії, слабкості, блювання. В результаті спазму кишечника дитини турбують болі в здухвинній ділянці, тенезми. Стілець частішає від 4-5 до 15 разів на добу; випорожнення мають рідкий, пінистий, характер; зелений колір, домішка слизу та прожилок крові. Під час дефекації може спостерігатися випадання прямої кишки. При огляді дитини з гострим інфекційним колітом звертають увагу ознаки зневоднення: зниження тургору тканин, сухість слизових оболонок, загострення рис обличчя, олігурія.

Хронічний коліт у дітей має хвилеподібний перебіг із чергуванням загострень та ремісій. Основними клінічними проявами коліту у дітей є больовий синдром і порушення випорожнень. Болі локалізуються області пупка, правої чи лівої здухвинної області; мають ниючий характер; виникають після їди, посилюються під час рухів або перед дефекацією.

Розлад випорожнень при хронічному коліті у дітей може виражатися діареєю, запорами або їх чергуванням. Іноді відзначається почастішання позивів на дефекацію (до 5-7 разів на добу) з виділенням калу різного характеру та консистенції (рідкого, зі слизом або неперетравленою їжею, «овечого» або стрічковоподібного калу тощо). Запор у дітей з подальшим відходженням твердих калових мас може призводити до утворення тріщин заднього проходу та появи невеликої кількості червоної крові в стільці.

Діти з хронічним колітом скаржаться на здуття та розпирання живота, бурчання у кишечнику, посилене відходження газів. Іноді у клініці коліту в дітей віком домінують психовегетативні розлади: слабкість, стомлюваність, дратівливість, порушення сну, біль голови. Тривалий перебіг коліту у дітей може призводити до затримки збільшення маси тіла і росту, анемії, гіповітамінозу.

Хронічний коліт у дітей потребує диференціації з целіакією, муковісцидозом, дискінезією кишечника, хронічним апендицитом, ентеритом, дивертикулітом, хворобою Крона.

Постановка діагнозу ґрунтується на даних анамнезу, клінічної картини, фізикального, лабораторного, інструментального (рентгенологічного, ендоскопічного) обстеження.

При дослідженні крові у дітей, які страждають на коліти, виявляється анемія, гіпоальбумінемія, зниження рівня електролітів у сироватці крові. Копрологічне дослідження виявляє наявність у калі лейкоцитів, слизу, стеатореї, амілореї, креатореї. Бактеріологічне дослідження калу дозволяє виключити інфекційну природу гострого та хронічного коліту у дітей. Аналіз калу на дисбактеріоз, як правило, демонструє зміну мікробного пейзажу кишечника за рахунок зростання умовно-патогенних агентів – стафілококів, протею, кандиду.

При ендоскопічному дослідженні кишечника (колоноскопії, ректоскопії) у дітей найчастіше виявляється картина катарального коліту: слизова оболонка товстої кишки гіперемована, набрякла; лімфоїдні фолікули збільшені; виявляється велика кількість слизу, точкові крововиливи, ранимість слизової оболонки при контакті. Ендоскопічна біопсія слизової кишки та морфологічне дослідження біоптату сприяють диференціальній діагностиці різних форм коліту у дітей.

З метою уточнення ступеня та тяжкості запалення при коліті у дітей виконується іригографія. Для вивчення функціонального стану товстої кишки проводиться рентгенографія пасажу барію.

Лікування коліту в дітей віком спрямовано елімінацію збудника, відновлення функції кишечника, попередження рецидиву чи загострення. У всіх випадках коліту у дітей призначається механічно і хімічно дієта, що щадить: неміцні бульйони, слизові відвари, парові страви, омлети, каші, киселі. Терапія гострого інфекційного коліту у дітей проводиться за правилами лікування кишкових інфекцій (антибіотикотерапія, оральна регідратація, прийом бактеріофагів, ентеросорбентів тощо).

При хронічному коліті у дітей, крім лікувального харчування, показаний прийом ферментних препаратів (панкреатин), пребіотиків та пробіотиків, ентеросорбентів, прокінетиків (лоперамід, тримебутин). Антибактеріальні препарати призначаються за суворими показаннями. В рамках терапії коліту дітям рекомендується вживання мінеральної води без газу, настоїв та відварів лікарських трав. При необхідності в комплекс терапевтичних заходів включають ІРТ, фізіотерапію (електрофорез, грязелікування, компреси, що зігрівають на область живота), масаж живота і лікувальну гімнастику.

У разі своєчасного лікування та повноцінної реабілітації гострий коліт у дітей закінчується клініко-лабораторним одужанням. При хронічному коліті у дітей дотримання режиму, що рекомендується, забезпечує тривалу ремісію. Часті загострення коліту порушують фізичний розвиток дітей, їхню психосоціальну адаптацію.

Профілактика коліту у дітей передбачає дотримання вікової дієти та режиму харчування, повноцінне лікування гострих кишкових інфекцій, глистових інвазій, дисбактеріозу. Диспансерне спостереження дітей проводиться педіатром та дитячим гастроентерологом. Проведення профілактичних щеплень дозволяється під час стійкої ремісії хронічного коліту в дітей віком.