Комедони

Комедони – невеликі кісти шкіри, що утворюються внаслідок скупчення або закупорки усть волосяних фолікулів шкірним салом та злущеними клітинами. Комедони можуть мати вигляд біліх вузликів (білі вугри, закриті комедони) або чорних крапок (чорні вугри, відкриті комедони). Найчастіше виникають на жирній та пористій шкірі. Діагностика та усунення причин утворення комедонів проводиться дерматологами, ендокринологами, гастроентерологами. Важливе значення у вирішенні проблеми має грамотний та регулярний гігієнічний догляд за шкірою, проведення косметологічних процедур (очищення шкіри, хімічних та механічних пілінгів та ін.).

Комедони є симптомом деяких шкірних хвороб, а також захворювань шлунково-кишкового тракту, печінки та ендокринних порушень. Шкірне сало, бруд і злущені клітини епідермісу закупорюють пори, у результаті і утворюються вузлики-комедони. Комедони зустрічаються у всіх вікових групах, але у підлітків у період статевого дозрівання та у жінок, особливо при змінах гормонального фону (порушення менструального циклу, вагітність, менопауза), комедони зустрічаються частіше. Комедони різного ступеня проявів зустрічаються у 85% вікової групи від 12 до 24 років. У більш зрілому віці через природне зниження салоутворення комедони діагностують рідше.

Основна причина виникнення комедонів – це скупчення шкірного сала в гирлі волосяного фолікула, яке закупорюється пробкою із клітин шкіри та пилових частинок. Тобто шкірне сало не може евакуюватися з фолікула самостійно і поступово накопичується в ньому. Токсини, які повинні виводитись через шкірні пори, взаємодіють зі шкірним салом, у результаті утворюється густа клейка маса. Зовні комедон стає помітним, коли шкірне сало, змішане з токсинами та бактеріями, частково виходить через звужене гирло фолікула і під дією кисню набуває темного відтінку.

Основною причиною комедонів є неправильний догляд за шкірою обличчя та тіла. Використання косметики на основі жирів, використання гриму та звичка лягати спати не вмившись, призводить до скупчення на шкірі обличчя відмерлих клітин, затверділого шкірного сала, пилу, бактерій та кристаликів солей (із поту). Якщо ж шкіра обличчя схильна до жирності, то одного або кількох із перерахованих вище факторів достатньо для утворення комедонів. Генетична схильність також є однією з причин комедонів, оскільки у жінок, чиї близькі родички мали, або мають комедони на шкірі обличчя, відсоток захворюваності вищий.

Підвищений рівень тестостерону особливо у людей схильних до висипу вугрів стимулює активність сальних залоз, крім того епітеліальні клітини, що вистилають отвір волосяного фолікула вчасно не відпадають, що викликає спочатку звуження протоки, а потім і повну його закупорку, після чого і утворюється комедон. У поодиноких випадках прийом деяких препаратів як побічний ефект може супроводжуватися появою комедонів, які після відміни лікарських засобів проходять самостійно.

При стресових ситуаціях склад шкірного сала теж змінюється, також під час стресу люди менше приділяють уваги гігієні та догляду за особою, що опосередковано і призводить до утворення комедонів. Після відновлення нормального способу життя та при належному догляді за шкірою комедони, що виникли з цієї причини, проходять самостійно. Вологий клімат та забрудненість повітря сприяють накопиченню на шкірі мікрочастинок бруду та провокують утворення комедонів.

Першими ознаками комедонів, коли ще немає проявів на шкірі, є огрубіння шкіри та розширення пір. Жирна шкіра, але схильна до лущення також є клінічним проявом, який передує комедонам. Колір шкіри стає хворим, із сірим, іноді зеленуватим відтінком. Косметика тримається погано, тому що «стікає» зі шкіри через її підвищену жирність. На цьому етапі терапія найбільш ефективна, тому що вузликів-комедонів ще немає або вони знаходяться на стадії, коли гирло фолікула повністю закрите. Частина сала ще може евакуюватися з фолікула, але якась частина його залишається всередині, тому на шкірі можна помітити невеликі горбки, які добре відчуваються при погладжуванні ділянок обличчя з великою кількістю сальних залоз (Т-зона обличчя та підборіддя).

Надалі з’являються відкриті комедони, які зовні нагадують вузлик із чорною точкою через окислення поверхневої частини шкірного сала. Закриті комедони знаходяться під шкірою, тому, не маючи можливості для евакуації вмісту, часто запалюються. Зовні виглядають як рожеві чи червоні горбки із незміненою чи запаленою зверху шкірою.

Самостійне видалення комедонів веде до утворення рубців, до приєднання вторинної інфекції гнійного характеру з розвитком піодермії. Тому на шкірі пацієнтів є як невідкриті комедони, так і гнійничковий висип, іноді є серозні та кров’янисті скоринки на місці видавлених комедонів.

Діагноз ставиться на підставі візуального огляду та опитування пацієнтів. Майже завжди є супутні захворювання шлунково-кишкового тракту та ендокринні порушення. Тому пацієнтам з комедонами рекомендовано консультацію гастроентеролога та ендокринолога.

Лікування комедонів має бути комплексним. Необхідно проводити терапію, а за неможливості – корекцію основного захворювання. Косметичні процедури, спрямовані на нормалізацію вироблення сала та на злущування померлих клітин допомагають оздоровити шкіру та повернути їй нормальний стан. Необхідно уважніше ставитися до особистої гігієни, вмиватися з миючими засобами не більше 2-х разів на день, як можна рідше торкатися шкіри обличчя руками і не допускати, щоб волосся спадало на обличчя.

Пілінг з фруктовими кислотами та мікродермабразія знімають верхній шар мертвих клітин. Після чого рекомендовано наносити на обличчя косметичні лікарські препарати, що мають антикомедогенні властивості. Запалені ділянки протирають саліциловим розчином та наносять антибактеріальні гелі. Обов’язковий прийом вітамінокомплексів та дотримання гіпоалергенної дієти з виключенням жирних та солодких страв. При приєднанні вторинної інфекції показано прийом антибактеріальних препаратів.