Компресійний перелом хребта у дітей

Компресійний перелом хребта у дітей – це порушення цілісності кістки, що супроводжується здавленням кісткової тканини та зменшенням висоти хребця. Виявляється різким болем, короткочасною зупинкою дихання. Надалі болючість зменшується, відзначається скутість рухів. Можливі порушення ходи, млявість, біль у грудях чи животі. У тяжких випадках спостерігається неврологічна симптоматика. Діагноз виставляється виходячи з скарг, даних огляду, результатів рентгенографії КТ, МРТ. Лікування – функціональне ведення, накладання гіпсового корсету, ЛФК, фізіотерапія.

Компресійний перелом хребта в дітей віком, за різними даними, становить 1-10% від загальної кількості переломів. За останні десятиліття показники травматизму зросли практично втричі, але фахівці пов’язують це зі збільшенням кількості поразок, і з підвищенням рівня діагностики. Найбільш поширеними є ушкодження грудного відділу. Через згладжену симптоматику в день травми госпіталізується лише 35% дітей. У 24% компресійний перелом виявляється після зрощення.

Причиною компресійного перелому стає падіння з висоти на голову, ноги чи сідниці. У дітей травма частіше розвивається внаслідок стрибків зі сходів, споруд на ігрових майданчиках, падіння з дерев та гойдалок. Значну частку поразок становлять невдалі приземлення, перекиди під час заняття деякими видами спорту. Тяжкі компресійно-оскольчаті травми шийного відділу з розвитком неврологічної симптоматики спостерігаються при пірнанні у воду на дрібному місці.

В окремих випадках компресійний перелом провокується автодорожніми обставинами, падінням важкого вантажу на плечі чи голову. Важливим фактором є вік. У дітей до 8 років травматичні переломи хребта практично не зустрічаються, пік захворюваності припадає на 10-15 років, що пояснюється швидким зростанням та нерівномірним дозріванням кістково-м’язової системи.

При юнацькому остеопорозі, остеомієліті, метастазах у хребті, деяких спадкових хворобах, що супроводжуються порушеннями структури кістки, патологічні компресійні переломи внаслідок незначної травми можуть виникати у будь-якому віці.

Компресійний перелом утворюється внаслідок надмірного згинання спини, захисної напруги навколохребцевих м’язів. Передні відділи хребетного стовпа піддаються тиску, що перевищує межу міцності кістки. В результаті ділянки кістки вдавлюються один в одного, висота передньої частини хребця зменшується, він набуває клиноподібної форми. Локалізація пошкодження залежить від вектора застосування сили, що травмує. При падінні на голову травмуються шийні та верхньогрудні хребці, на ноги, спину та сідничну область – поперекові, середньо- та нижньогрудні хребці.

Переломи хребців можуть бути одиночними чи множинними. Відмінною особливістю дитячих травм є множинність ушкоджень, у 75% хворих виявляється ураження 3-5 хребців. З урахуванням локалізації та поширеності виділяють такі компресійні переломи:

Існує кілька класифікацій виразності деформації залежно від зменшення висоти хребця за даними рентгенограми. Відповідно до комбінованої систематизації, запропонованої В.І. Чаклуном, розрізняють такі ступеня зниження:

• 1 – до 1/4;
• 2 – до 1/3;
• 3 – до 1/2;
• 4 – понад 1/2 від норми.

Більшість компресійних переломів у дітей неускладнені, тобто не супроводжуються неврологічними розладами. Ускладнені поразки виявляються при поєднанні компресії з утворенням уламків чи вибухових переломах, у яких хребець від інтенсивного травматичного впливу одночасно здавлюється і розколюється на частини.

Загальним симптомом перелому незалежно від його локалізації є різкий біль у сфері ушкодження на момент травми. Болючі відчуття можуть бути настільки сильними, що потерпілий завмирає, рефлекторно напружує м’язи, якийсь час не може рухатися. У подальшому больовий синдром швидко зменшується, при дотриманні постільного режиму повністю зникає всього за кілька днів, тому батьки розцінюють ушкодження як забій.

У дітей із переломами шийного відділу голова перебуває у вимушеному становищі. Біль посилюється за будь-яких рухах, тому дитина уникає нахилів голови, повертається всім тілом, продовжуючи тримати голову по середній лінії. М’язи шиї напружені.

При травмі верхньо- та середньогрудних хребців виникає короткочасна затримка дихання. Біль може іррадіювати у грудну клітину, тому дитина дихає поверхнево. Голова нахилена донизу. Через неповноцінне дихання можливе посинення носогубного трикутника. Потім біль стає менш вираженим, дихання відновлюється. Надалі може зберігатися іррадіація болю в ділянку грудей, через що батьки припускають забій або захворювання органів грудної клітки.

Ушкодження нижньогрудних і поперекових хребців нерідко супроводжуються болями, що оперізують, в животі, напругою м’язів живота, що створюють картину «хибного перитоніту». До інших можливих проявів переломів хребців входять слабкість, млявість, розбитість, скутість рухів, зміни ходи.

При зовнішньому огляді виявляється напруга навколохребцевих м’язів, локальна набряклість зони ураження. Іноді набряк настільки незначний, видно лише у проекції травмованого хребця, що батьки не звертають на нього уваги. Гематоми виявляються досить рідко, що з непрямим механізмом травми. Остистий відросток ураженого хребця трохи «випинається», виглядає вище за інших. Пальпація остистого відростка болюча.

Неврологічна симптоматика при ускладнених переломах виявляється відразу після травми або через деякий проміжок часу. Рівень порушень визначається локалізацією ушкодження. При травмах поперекових та грудних хребців виникає оніміння ніг, відчуття «повзання мурашок», холоду, печіння. Виявляються порушення рухів нижніх кінцівок різного ступеня вираженості – від легкої слабкості до паралічу.

Травми шиї загрожують поширенням порушень рухів, оніміння, інших симптомів на руки. При переломах будь-якого рівня можуть виявлятись розлади дефекації та сечовипускання, функціональні порушення з боку внутрішніх органів. Іноді спостерігається розвиток спінального шоку.

Найбільш важким ускладненням компресійного перелому вважається спинномозкова травма, що загрожує утворенням пролежнів, стійкими парезами і паралічами, що тягнуть за собою інвалідність. Наслідком тривалого обмеження рухів під час лікування може стати остеопороз. У віддаленому періоді після неускладнених ушкоджень хребта іноді розвивається сегментарна нестабільність, що супроводжується болями та обмеженням рухів у ураженому відділі.

У деяких дітей, які перенесли переломи грудних хребців, діагностується кіфоз або кіфосколіоз. У 6% пацієнтів формуються грижі Шморля. Залишкова клиноподібна деформація, що спостерігається у 60% хворих, звуження міжхребцевих просторів, розпушування замикальних пластин створюють сприятливий ґрунт для виникнення раннього остеохондрозу, гриж дисків, інших хвороб хребетного стовпа.

Діагноз встановлюється лікарем-травматологом. Під час визначення характеру патології враховуються скарги, анамнез, результати фізикального обстеження, візуалізаційних досліджень. Застосовуються такі методики:

• Рентгенографія хребта. Найбільш інформативним є бічний знімок, на якому за спеціальною формулою (висота вентрального краю, поділена на висоту дорсального краю хребця) розраховується індекс клиновидності. Індекс менше 0,92 розцінюється як ознака компресії. Іншими ознаками перелому є втрата структурного малюнка, підвищення інтенсивності тіні, вдавлення замикальних пластин.
• КТ та МРТ. Через малі величини вимірювань визначення індексу клиновидності є досить суб’єктивним критерієм, особливо при незначній компресії. Для уточнення результатів рентгенографії за показаннями призначаються комп’ютерна чи магнітно-резонансна томографія хребта. Методики дозволяють створювати тривимірне зображення ураженого відділу, детально досліджувати тверді та м’якоткані структури.
• Інші методи. Потрібні при симптомах ускладненого перелому хребта. Здійснюється неврологічний огляд. Для оцінки обсягу та тяжкості ушкодження нервових структур використовуються люмбальна пункція, висхідна та низхідна мієлографія, вертебральна ангіографія, електронейроміографія, інші дослідження.

Допомога на догоспітальному етапі

При травмах поперекового та грудного відділу дитини укладають на щит чи іншу рівну тверду поверхню. При ушкодженнях шийного відділу накладають ватно-марлевий комір. Після фіксації ураженого сегмента потерпілому дають аналгетик, терміново доставляють до травматологічного відділення.

Консервативна терапія

Неускладнені компресійні переломи в дітей віком лікуються консервативно за умов стаціонару. Іноді застосовується одномоментна чи поступова репозиція із накладенням гіпсового корсету. Найбільшою популярністю користується функціональна методика, яка дозволяє забезпечити реклінацію та попередити подальшу деформацію хребця, зберегти достатню рухливість дитини, зміцнити м’язи спини, уникнути постіммобілізаційного остеопорозу, подразнень шкіри від носіння корсета.

На стаціонарному етапі використовується постійне розвантаження витягування на похилій площині. При травмах верхньогрудних та шийних хребців застосовують петлю Гліссона, при переломах поперекових, середньо- та нижньогрудних хребців – кільця Дельбе. Для досягнення положення перерозгинання під область компресійного перелому підкладають валики, гамачки, що реклінують, мішки з піском.

Дотримання суворого постільного режиму нині не практикується. Рання активізація розглядається як профілактика адинамії та порушень м’язового тонусу. Можливе застосування знімних корсетів. Обов’язковою частиною лікування та реабілітації є заняття лікувальною фізкультурою у положенні лежачи, а потім у положенні стоячи. Призначається масаж. До фізіотерапевтичних процедур входять УВЧ, діадинамотерапія, електрофорез, аплікації парафіну та озокериту.

Після госпіталізації тривалістю до 1 місяця дитину виписують на амбулаторне лікування. Рекомендують носити знімний текстильний корсет, продовжують заняття ЛФК, фізіотерапевтичні процедури. Програма реабілітації передбачає заборону перебування у положенні сидячи протягом 4-6 місяців. Загальна тривалість режиму обмеження фізичних навантажень становить 1-2 роки. На заключному етапі до переліку реабілітаційних заходів включають бальнеотерапію, санаторно-курортне лікування.

Хірургічне лікування

За наявності показань операції проводяться дітям із ускладненими переломами хребта. Виконуються кіфопластики, черезшкірна вертебропластика, фіксація пластинами, гвинтами або Гало-апаратом. Поруч із масажем і фізіотерапією проводять спеціальні відновлювальні заходи: вертикалізацію, навчання пересування, самостійного обслуговування з урахуванням вираженості неврологічних розладів. Тривалість реабілітації після ускладнених переломів коливається від 1 до 2 років.

Прогноз визначається тяжкістю компресійного перелому, наявністю ускладнень. Найбільш сприятливий результат спостерігається за незначної вираженості компресії. Можливе відновлення функцій хребта у повному обсязі, залишкові явища у вигляді болю, обмеження рухів, викривлення хребта, посттравматичного остеохондрозу.

Профілактика включає заходи щодо зниження рівня травматизму. Важливу роль відіграють створення безпечного середовища, дотримання техніки безпеки під час спортивних занять, роз’яснювальна робота з дітьми. Для своєчасної діагностики компресійних переломів батькам необхідно приділяти підвищену увагу скаргам дитини на біль у спині після травми. Протягом амбулаторного періоду лікування слід контролювати дотримання режиму, приділяти увагу проведенню реабілітаційних заходів.