Кон’юнктивіт у дітей

Кон’юнктивіт у дітей – Захворювання переднього відрізка ока, що характеризується запальною реакцією кон’юнктиви на інфекційні або алергічні подразники. Кон’юнктивіт у дітей протікає з гіперемією, набряком слизової оболонки ока, сльозотечею, світлобоязню, печінням та дискомфортом в очах, що відокремлюється з кон’юнктивальної порожнини слизового або гнійного характеру. Діагностика кон’юнктивіту у дітей проводиться за допомогою офтальмологічного обстеження (огляду окуліста, біомікроскопії, мікробіологічного, цитологічного, вірусологічного, імунологічного дослідження, що відокремлюється з кон’юнктиви). Для лікування кон’юнктивіту у дітей використовуються місцеві лікарські засоби: краплі очей і мазі.

Кон’юнктивіти у дітей – інфекційно-запальні захворювання слизової оболонки ока різної етіології. Діти перших 4-х років життя кон’юнктивіти становлять до 30% всіх випадків всієї очної патології. З віком цей показник прогресивно знижується, і в структурі захворюваності в дитячій офтальмології починають переважати порушення рефракції (астигматизм, короткозорість, далекозорість). У дитячому віці кон’юнктивіт може призводити до розвитку грізних ускладнень – порушення зору, кератиту, дакріоциститу, флегмони слізного мішка. У зв’язку з цим кон’юнктивіт у дитини потребує особливої ​​уваги з боку дитячих фахівців – педіатра, дитячого офтальмолога.

Серед дітей широко поширені вірусні, бактеріальні та алергічні кон’юнктивіти, що мають свою специфічну течію.

Найчастіше у педіатрії доводиться стикатися з бактеріальним кон’юнктивітом у дітей. За видом збудника виділяють стафілококовий, пневмококовий, стрептококовий, дифтерійний, гострий епідемічний (бактерії Коха-Вікса) кон’юнктивіт у дітей та ін. Вони виникають внаслідок інфікування дитини під час проходження головки через родові шляхи матері, яка страждає на венеричне захворювання (гонорея, хламідіоз).

Бактеріальний кон’юнктивіт у дітей може виникати не тільки при інфікуванні зовнішніми агентами, а й унаслідок збільшення патогенності власної мікрофлори очей або наявності гнійно-септичних захворювань (отиту, тонзиліту, синуситу, омфаліту, піодермії та ін.). Слізна рідина, що містить імуноглобуліни, компоненти комплементу, лактоферин, лізоцим, бета-лізин, має певну антибактеріальну активність, але в умовах ослаблення місцевого та загального імунітету, механічного пошкодження ока, обтурації нососльозного каналу у дітей легко виникає кон’юнктивіт.

Вірусний кон’юнктивіт у дітей зазвичай розвивається на тлі грипу, аденовірусної інфекції, простого герпесу, ентеровірусної інфекції, кору, вітряної віспи та ін. У цьому випадку, крім явища кон’юнктивіту, у дітей відзначаються клінічні ознаки риніту та фарингіту. Кон’юнктивіт в дітей віком може бути викликаний як окремими збудниками, а й їх асоціаціями (бактеріями і вірусами).

Алергічний кон’юнктивіт у дітей супроводжує перебіг 90% всіх алергозів і нерідко поєднується з алергічним ринітом, поліноз, атопічний дерматит. Розвиток алергічної реакції в кон’юнктиві може бути пов’язане з дією харчових, лікарських, пилкових, пилових, бактеріальних, вірусних, грибкових, паразитарних та інших алергенів.

Висока частота кон’юнктивітів серед дітей пояснюється особливостями дитячої фізіології та специфікою соціалізації. Поширення очної інфекції у дитячих колективах відбувається дуже швидко контактним чи повітряно-краплинним шляхом. Як правило, протягом інкубаційного періоду дитина-носій інфекції продовжує активно спілкуватися з іншими дітьми, будучи джерелом зараження великої кількості контактних осіб. Розвитку кон’юнктивіту в дітей віком сприяють дефекти догляду дитину, сухість повітря у приміщенні, яскраве світло, похибки дієти.

Кон’юнктивіт у дитини може протікати ізольовано; у деяких випадках очним симптомам передують катаральні ознаки. При кон’юнктивіті будь-якої етіології у дітей розвивається симптомокомплекс, що включає набряк повік, гіперемію кон’юнктиви, підвищену сльозотечу, страх світла, відчуття стороннього тіла або болю в очах, блефароспазм.

У малюків запідозрити очну інфекцію можна ще до появи клінічно значущих проявів за неспокійною поведінкою, частою плачу, постійним спробам потерти очі кулачками. При ізольованому кон’юнктивіті в дітей віком температура тіла зазвичай нормальна чи субфебрильная; у разі загальної інфекції може підніматися до найвищих значень.

Внаслідок потовщення кон’юнктиви та її ін’єкція кровоносними судинами під час захворювання незначно знижується зорова функція. Це погіршення має тимчасовий і оборотний характер: при адекватному лікуванні кон’юнктивіту зір відновлюється відразу після одужання дітей.

Бактеріальний кон’юнктивіт у дітей

При кон’юнктивіті бактеріальної етіології ураження очей двостороннє, частіше послідовне – спочатку інфекція маніфестує на одному оці, через 1-3 дні уражається інше око. Типовою ознакою бактеріального кон’юнктивіту у дітей служить слизово-гнійне або в’язке гнійне відділення з кон’юнктивальної порожнини, злипання повік, засихання скоринок на віях. Колір кон’юнктивального виділення може варіювати від світло-жовтого до жовто-зеленого.

Перебіг бактеріального кон’юнктивіту у дітей може ускладнюватись блефаритом, кератокон’юнктивітом. Глибокі кератити та виразки рогівки розвиваються рідко, головним чином, на тлі загального послаблення організму – гіповітамінозів, анемії, гіпотрофії, бронхоаденіту та ін.

Гонобленорея новонароджених розвивається на 2-3 добу після народження. Симптоматика кон’юнктивіту гонорейної етіології характеризується щільним набряком повік, синюшно-багряним забарвленням шкіри, інфільтрацією та гіперемією кон’юнктиви, серозно-геморагічним, а потім – рясним гнійним відокремлюваним. Небезпека гонококового кон’юнктивіту у дітей полягає у високій ймовірності розвитку гнійних інфільтратів та виразок рогівки, схильних до прокидання. Це може призвести до формування більма, різкого зниження зору або сліпоти; при проникненні інфекції у внутрішні відділи ока – до виникнення ендофтальміту чи панофтальміту.

Хламідійний кон’юнктивіт у дітей розвивається на 5-10 день після народження. У старшому віці зараження може відбуватися у закритих водоймах, у зв’язку з чим спалахи захворювання в дітей віком нерідко позначаються як басейновий кон’юнктивіт. Клінічна картина характеризується гіперемією та інфільтрацією слизової оболонки повік, птозом повік, наявністю в кон’юнктивальній порожнині рясного рідкого гнійного секрету, гіпертрофією сосочків. У дітей часто можливі позаочні прояви інфекції: фарингіти, отити, пневмонії, вульвовагініти.

Дифтерійний кон’юнктивіт зазвичай розвивається і натомість дифтерії зіва, переважно в дітей віком до 4-х років. Слід зазначити, що зараз, завдяки обов’язкової вакцинації дітей проти дифтерії, відзначаються поодинокі випадки інфекції. Поразка очей характеризується болючим набряком і ущільненням повік, при розведенні яких виділяється каламутний серозно-геморагічний секрет. На поверхні кон’юнктиви визначаються сірі плівки, що важко знімаються; після їх видалення оголюється поверхня, що кровоточить. Ускладнення дифтерійного кон’юнктивіту у дітей можуть включати інфільтрати і виразки рогівки, помутніння рогівки, прорив виразки і загибель ока.

Вірусний кон’юнктивіт у дітей

Вірусні кон’юнктивіти у дітей зазвичай супроводжують перебіг ГРВІ, тому характеризуються температурною реакцією та катаральними явищами. І тут залучення очей у запалення відбувається послідовно. Для вірусного кон’юнктивіту в дітей віком характерні рясні рідкі рідкі виділення з кон’юнктивального мішка, створюють враження постійного сльозотечі.

При герпетичному кон’юнктивіті у дітей на шкірі повік та кон’юнктиви можуть виявлятись висипання у вигляді бульбашок; при коровому кон’юнктивіті – кореподібний висип; при вітряній віспі – віспінні пустули, які після розтину перетворюються на рубчики. Іноді вірусний кон’юнктивіт у дітей ускладнюється приєднанням вторинної бактеріальної інфекції, що супроводжується появою гнійних виділень із очей.

Встановлення діагнозу кон’юнктивіту в дітей віком передбачає збір анамнезу, консультацію дитини дитячим офтальмологом (за необхідності – дитячим алергологом-иммунологом), проведення спеціального офтальмологічного і лабораторного обстеження.

Безпосереднє дослідження органу зору включає зовнішній огляд очей, огляд із бічним освітленням, біомікроскопію. Орієнтовну етіологічну діагностику кон’юнктивіту в дітей віком дозволяє здійснити цитологічне дослідження мазка з кон’юнктиви; остаточну – бактеріологічне, вірусологічне, імунологічне, серологічне (РІФ) дослідження.

При алергічному кон’юнктивіті у дітей проводиться визначення рівня IgE та еозинофілів, шкірні алергопроби, обстеження на дисбактеріоз, глистову інвазію.

Дитина з бактеріальним чи вірусним кон’юнктивітом має бути ізольована від здорових дітей. Відповідна терапія має призначатися офтальмологом чи педіатром; самолікування кон’юнктивіту в дітей віком неприпустимо. Категорично не можна зав’язувати та заклеювати очі, накладати компреси, оскільки в цьому випадку створюються умови для розмноження збудників та запалення рогівки.

Рекомендується проведення туалету очей із використанням настою ромашки, розчину фурациліну або борної кислоти. Обробку кожного ока необхідно проводити 4-8 разів на день окремими ватними тампонами у напрямку від зовнішнього кута до внутрішнього. Основу терапії кон’юнктивітів у дітей становить місцеве використання лікарських засобів – інстиляції очних крапель та мазеві аплікації.

При кон’юнктивітах бактеріальної етіології призначаються антибактеріальні препарати (краплі з левоміцетином, фузидієвою кислотою; тетрациклінова, еритроміцинова, офлоксацинова мазь та ін.), які слід запускати в обидва ока. При вірусних кон’юнктивітах в дітей віком показано застосування противірусних очних препаратів з урахуванням альфа інтерферону, оксолінової мазі тощо.

Велика поширеність та висока контагіозність кон’юнктивітів серед дітей потребує їх своєчасного розпізнавання, правильного лікування та запобігання розповсюдженню. Провідна роль у профілактиці кон’юнктивітів у дітей приділяється дотриманню дітьми особистої гігієни, ретельній обробці предметів догляду за новонародженими, ізоляції хворих дітей, дезінфекції приміщень та обстановки, підвищенню загальної опірності організму.

Попередження кон’юнктивітів новонароджених полягає у виявленні та лікуванні урогенітальної інфекції у вагітних; обробці пологових шляхів антисептиками, проведенні профілактичної обробки очей дітей одразу після народження.