Конфабуляції

Конфабуляції – Це вид розладу пам’яті, що характеризується утворенням спогадів про факти, які не мали місця насправді або відбулися в інший проміжок часу. Помилкові спогади супроводжуються патологічною переконаністю хворого у їхній істинності. Змістом стають образи минулих подій, змінені і перенесені найближчим часом, або фантастичні вигадані образи. Обстеження пацієнтів проводиться методом бесіди, збирання біографічної інформації, психологічного експерименту. Лікування включає медикаментозну терапію, психокорекцію, психотерапію.

Термін «конфабуляції» походить від латинського слова confābulārī, яке перекладається як «розповідати», «балакати». Синонімічні назви – галюцинації пам’яті, галюцинації спогади, вигадки пам’яті, марення уяви. У класичній інтерпретації конфабуляції представлені лише хибними спогадами, зміст яких вигадано хворим. Сучасна медицина поєднує цим симптомом як спогади про вигадані факти, і про те, що відбувалося реально, але в інший час (раніше чи пізніше описуваного), з іншими учасниками. Випадки конфабуляцій частішають із віком, найбільш висока захворюваність спостерігається серед пацієнтів віком від 60 років.

Пам’ять людини функціонує реконструктивно – під час створення спогади мозок наново становить цілісну подію, використовуючи окремі фрагменти збереженої інформації. Конфабуляції виникають як результат порушення процесу реконструкції на основі підсвідомих захисних механізмів, що спотворюють реальність, органічних ушкоджень нервової системи, функціональної зміни її активності. Іноді конфабуляторні прояви виявляються у цілком здорових осіб при спробі згадати факти, що забули.

Ризик розвитку конфабуляцій підвищується за наявності когнітивного дефіциту – при зниженні функції пам’яті та недостатній цілеспрямованості уваги факти, що забулися, заміщаються вигаданими або відносяться до іншої ситуації. До сприятливих чинників ставляться деякі особистісні риси, такі як довірливість, навіюваність, прагнення привернути увагу. Справжні спогади замінюються хибними під впливом ідей і переконань оточуючих, вигадка дозволяє створювати цікавіші, захоплюючі історії. Безпосередніми причинами конфабуляцій є:

• Органічні ураження ЦНС. Конфабуляторні симптоми часто розгортаються у пацієнтів із синдромом Верніке-Корсакова, хворобою Альцгеймера, черепно-мозковими травмами. Якісні зміни пам’яті можливі при церебральному атеросклерозі, ішемічному інсульті, аневризмі, хворобі Піка, хореї Гентінгтона.
• Психічні розлади. Конфабуляції діагностуються при шизофренії в рамках маячної симптоматики – хворі схильні згадувати історії, які з ними не відбувалися, але підтверджують основну ідею марення. Фантастичні хибні спогади бувають симптомом маніакальної фази біполярного розладу, гострого органічного психозу.
• Алкогольне сп’яніння. П’яна людина перестає критично ставитися до того, що каже. Бажання показати себе з кращого боку стає причиною фантазування, опис подій, яких насправді не було. Зберігається впевненість у правдивості, істинності сказаного.
• Психотравмуюча ситуація. Минулих подій, які завдали страждання людині, підсвідомо витісняються з пам’яті. Забутою може бути вся ситуація чи окремі її елементи. Заміщення травмуючої інформації найбільш прийнятною – захисний механізм психіки.

В основі формування конфабуляції лежить три процеси: недостатнє збереження даних про конкретну подію, «накладення» у пам’яті подібних фактів та зниження точності спогадів. За даними нейропсихологічних досліджень, цей розлад не корелює з масштабом порушення мнестичних функцій. Основний патогенетичний механізм полягає у поєднанні амнезії з дисфункцією фронтальної кори головного мозку. Ця зона відповідає за зв’язок та хронологію спогадів, поєднання поточних подій з минулим досвідом, контроль вербального вираження збереженої раніше інформації.

Через органічні ураження або функціональні зміни активності мозку знижується навичка управління мовними висловлюваннями. Спотворення асоціативних механізмів призводить до емоційного фарбування нейтральної інформації. Коли порушується зв’язок між мовленнєвою зоною домінуючої півкулі та зонами зберігання інформації, людина підміняє факти. Найчастіше у своїй виявляється недоступною функція аналізу суджень, що перешкоджає усвідомленню помилковості висловлювань.

За змістовним критерієм розрізняють мнестичні та фантастичні конфабуляторні явища. Перші виникають при амнезії, вирізняються реалістичністю, другі є симптомом сплутаності свідомості, описують неправдоподібні події. Згідно з іншою класифікацією, що враховує зміст спогадів, існують замісні, екмнестичні, фантастичні, маячні та галюцинаторні конфабуляції. За етіологічною ознакою виділяють чотири види конфабуляторних розладів:

1. Маячні. Формуються з урахуванням маячних ідей, пов’язані зі зниженням пам’яті чи станом похмурого свідомості.
2. Навіяні. Озвучуються не спонтанно, а після підказки, яка наводить питання іншої людини.
3. Мнестичні. Розвиваються при гіпомнезії чи амнезії, заміщають прогалини пам’яті.
4. Онейричні. Зумовлені продуктивними розладами свідомості, перегукуються із тематикою перенесеного психозу.

Конфабуляції проявляються у ситуаціях, коли людина розповідає про своє минуле. Основний симптом – розбіжність викладених фактів з подіями описуваного періоду, що реально відбувалися. Ключова відмінність від брехні – ненавмисність хибних висловлювань, впевненість пацієнта в сказаному правдивості. За змістом вони бувають заміщають, екмнестичні, фантастичні, маячні, галюцинаторні.

Заміщаючі конфабуляції виявляються при грубих розладах амнестичних, заповнюють прогалини у спогадах. Розповіді хворих – нестійкі вигадки, мають повсякденне, правдоподібне зміст. Без достовірної інформації про минуле, слухач нездатний відрізнити їх від істини. Екмнестичні конфабуляції – перенесення давнього досвіду в даний час, що відбувається внаслідок порушення хронології подій у довгостроковій пам’яті пацієнта. Наприклад, людина похилого віку повідомляє, що їй необхідно готуватися до іспиту, тому що вона – студент.

Для шизофренії з парафренним синдромом, біполярного афективного розладу та екзогенних психозів характерні фантастичні конфабуляції – неправдоподібні спогади, що описують захоплюючі пригоди, сенсаційні події, великі відкриття чи винаходи. Пацієнти повідомляють про знайомство зі знаменитими людьми, отримання нагород, володіння багатствами у минулому. Такі спогади нестійкі, можуть змінюватися при повторному питанні, супроводжуються підвищеним настроєм, ейфорією.

Маячні конфабуляції спостерігаються при параноїдної шизофренії. Їх змістом є маячні ідеї, які проектуються в минуле, період до хвороби. Це може бути помилкове спогад про зраду дружини, спробу сусідів отруїти хворого, переслідування спецслужбами. До галюцинаторних конфабуляцій належать псевдогалюцинації, змістом яких є нібито події минулого. Вони виникають у формі безперервних напливів спогадів – конфабулезу. У структурі старечого недоумства виникають паралітичні конфабуляторні спогади з безглуздим змістом.

Без адекватного лікування конфабуляції стають частиною життя хворого, починають визначати його настрій, поведінку. Ускладнення як емоційних і поведінкових розладів найімовірніші при маячних і галюцинаторних конфабуляціях, оскільки їх зміст може мотивувати хворого здійснювати агресивні, насильницькі дії з метою помсти чи захисту від уявної небезпеки. Також пацієнт здатний ненавмисно звинуватити іншого у заподіянні шкоди, дати неправдиві свідчення на судовому засіданні, повідомити про неіснуючі симптоми.

Виявлення конфабуляцій ускладнене тим, що пацієнти впевнені у істинності своїх спогадів. При правдоподібності утримання лікаря-психіатра дуже складно запідозрити наявність конфабуляторного розладу. Тому значущою виявляється інформація, отримана від родичів, і навіть наявність інших симптомів, що вказують на можливість неврологічного чи психічного захворювання, переживання психотравми. Диференціальна діагностика включає розрізнення конфабуляцій із справжніми спогадами, маревною інтерпретацією минулого. Стандартне обстеження включає такі процедури:

• Збір анамнезу. Автобіографічну інформацію, включаючи факти про стан здоров’я, лікар одержує від членів сім’ї. Під час опитування він уточнює основні події життя, наявність психічних розладів, неврологічних патологій у пацієнта та найближчих родичів.
• Клінічна розмова. Хворі розповідають про ситуації з минулого, інформація, яку вони повідомляють, не збігається з наданою родичами. У певних випадках зміст висловлювань абсолютно неправдоподібний, і лікар самостійно визначає їх конфабуляторний характер.
• Психодіагностичне дослідження пам’яті. Діагностика може містити експериментальний метод. Використовуються методики на запам’ятовування та відтворення матеріалу («10 слів», тест Діза-Родігера-МакДермота), розпізнавання стимулів (серії картин). При конфабуляторних явищах пацієнти озвучують слова і дізнаються зображення, які раніше не пред’являються в експериментальному матеріалі.

У здорових людей конфабуляції не вимагають спеціальної терапії – зазвичай вони поодинокі і не впливають на якість життя. Лікування патологічних конфабуляторних проявів залежить від основного захворювання, симптомом якого є. Усі заходи можуть проводитися амбулаторно, необхідність перебування у стаціонарі визначається лікарем індивідуально. Медико-психологічна допомога ведеться за трьома напрямками:

• Психотерапія. Психотерапевтичні сеанси показані хворим із збереженим критичним ставленням до свого здоров’я. Розмови з фахівцем націлені формування правильної оцінки розладів пам’яті.
• Психокорекція. Корекційні заходи спрямовані відновлення функцій пам’яті, більш активного використання компенсаторних функцій. Варіантом такої допомоги є навчання пацієнтів для ведення щоденників для посилення самоконтролю.
• Медикаментозна підтримка. Лікарська терапія визначається причиною, що спричинила конфабуляцію. Хворим з органічними патологіями ЦНС призначаються засоби, що покращують кровопостачання та метаболізм у тканинах мозку. При психічних розладах із продуктивною симптоматикою рекомендовано антипсихотичні препарати.

Успішність лікування конфабуляцій знаходиться у прямій залежності від характеру перебігу основної хвороби. Прогноз сприятливий при оборотних органічних патологіях ЦНС, психогенних розладах. Профілактика включає методи тренування та зміцнення пам’яті (читання, вирішення інтелектуальних завдань), виключення надмірних емоційних навантажень, відмова від вживання алкоголю. Рекомендується дотримуватись здорового способу життя з фізичною активністю, достатньою кількістю сну, повноцінним харчуванням.