Короста (Скабієс)

Короста – це поширене паразитарне захворювання шкіри, що викликається коростяним кліщем Sarcoptes scabiei. та є високо контагіозним. Проявляється шкірними висипаннями на животі та стегнах, між якими видно коростяні ходи, сильним свербінням та розчісуванням шкіри. Для підтвердження клінічного діагнозу проводиться вітропресія, дерматоскопія, дослідження зішкрібання. Лікування корости вимагає обробки бензилбензоатом як уражених ділянок, а й всього шкірного покриву. Воно супроводжується регулярною зміною нижньої та постільної білизни.

Короста (скабієс) – заразне паразитарне захворювання, збудником якого служить коростяний кліщ. Захворюваність досить висока. Незважаючи на те, що короста вважається хворобою асоціальних особистостей, уражаються люди всіх соціальних верств. В останнє десятиліття в Росії офіційно зареєстрований рівень захворюваності коливається від 18 до 45 випадків на 100 тис. населення, проте фактично він може бути набагато вищим. У дітей і у людей молодого віку коросту реєструють частіше через їх мобільність та активніший спосіб життя.

Характеристика збудника

Короста – це антропофільне паразитарне захворювання, оскільки коростяний кліщ паразитує тільки на людині. Джерелом зараження є хвора людина, короста передається безпосередньо при контакті або через інфіковані предмети побуту. Дорослий коростяний кліщ має розміри близько 100 мкм і потужний щелепний апарат для пророблення тунелів в епідермісі, тунелі роблять самки, самці в основному не пересуваються, їх основна функція – запліднення. У популяції співвідношення самок і самців становить 2:1. Запліднення самки відбувається під шкірою, після чого личинки, що вилуплюються, виходять на поверхню для подальшого впровадження в шари епідермісу. Спарювання кліщів корости відбувається також на поверхні.

Таким чином, кліщ виходить на поверхню двічі за свій життєвий цикл. Щоб впровадитися під шкіру чесоточному кліщу досить 15-20 хвилин, цим пояснюється контагіозність корости. Першу половину дня самка відкладає яйця, а в нічний час прогризає ходи, життєвий цикл збудника корости становить від двох тижнів до двох місяців, після чого кліщ гине і розкладається у прогризених ходах. Кліщ корости не стійкий і за температури +55 градусів гине через 10 хвилин, а за температури +80 гине миттєво. Поза людиною кліщ так само досить швидко гине.

Механізм зараження

Зараження коростою можливе у громадських місцях через дверні ручки, поручні сходів, телефонні трубки. У результаті створюється епідемічний осередок і хворий на коросту заражає своє оточення побутового та професійного характеру. Зараження коростою може відбуватися при статевих контактах, частіше зараження чоловіка від інфікованої жінки. Короста кліщ короткочасно може перебувати на тваринах, тому зараження коростою від тварин не виключено, хоча зустрічається вкрай рідко.

Збудник корости найбільш активний з вересня до грудня, саме в цей час діагностують найбільшу кількість спалахів корости. Активність у нічний час обумовлює високий ризик зараження усередині сім’ї, коли використовується одна постіль. Первинно уражаються межпальцевые складки, зони зап’ясть і при розвитку корости уражаються інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови та області пахв.

Інкубаційний період корости від трьох днів до двох тижнів, але при уважному огляді можна побачити місця входу коростяного кліща вже в перші дні після інфікування. Після того, як самки починають активно відкладати яйця, клінічні прояви корости наростають. Відзначається нестерпна сверблячка, що посилюється у вечірній та нічний час. На шкірі видно коростяні ходи у вигляді лінійних запалених ділянок, запальна реакція при корості пояснюється ще й присутністю в слині паразита хімічно активних речовин, тому в зоні ураження може спостерігатися алергічна інфільтрація. Через сильну сверблячку, шкіра мацерується, на тілі спостерігаються расчесы, іноді покриті кров’янистими скоринками. Клінічні прояви корости залежить від активності життєдіяльності кліща, від цього, наскільки дотримується особиста гігієна і зажадав від ступеня алергізації організму до збудника.

Типова форма

При типовій формі корости висипання локалізуються на животі в навколопупковій зоні, на передньовнутрішній поверхні стегон, на сідницях, молочних залозах, бічних поверхнях пальців кистей і стоп, на міжпальцевих складках шкірних, у чоловіків короста може локалізуватися на шкірі мошонки і статевого члена. Короста ходи виглядають як біла або сірувата пряма або вигнута лінія від 5 до 7 мм, що злегка піднімається над шкірою. На обличчі, на шкірі долонь та стоп можуть з’являтися лише поодинокі висипання. Короста хід добре видно під лупою, закінчення ходу при корості закінчуються невеликою папулою або везикулою. Папуловезикулярні елементи частково покриті точковими кров’яними скоринками і досягають у розмірах до 0,5 мм.

Крім коростяних ходів, які мають парні папуловезикули, на шкірі хворого на коросту є точкові та лінійні розчісування через сильну сверблячку. Залежно від ступеня тяжкості корости можуть бути осередки піококової інфекції, які найчастіше виявляються в розгинальних зонах. На ліктях є гнійні або кров’яно-гнійні скоринки – симптом Арді.

Короста охайних

Короста охайних – це стерта форма захворювання, яка зустрічається у людей, які мають нормальну імунореактивність, внаслідок чого не спостерігається алергічної реакції на присутність кліщів. Підвищена увага особистої гігієни, коли люди кілька разів на день приймають душ і змінюють білизну і постільну білизну так само сприяють стертості клінічних проявів при корості. Характеризується поодинокими висипаннями на грудях і навколо пупка, які практично не мацеруються і не завдають дискомфорту, лише в нічний час відзначається свербіж. Можлива поява геморагічних скоринок.

Вузлова короста

Вузлова короста виникає внаслідок гіперергічної реакції уповільненого типу, що розвивається як відповідь на продукти життєдіяльності кліща. Вузлова форма корости зазвичай є наслідком нелікованої або неправильно лікованої корости. Тривалий перебіг хвороби, реінвазії коростяним кліщем сприяють появі сверблячих червонувато-коричневих вузликів. Висипання носить лентикулярний характер, вузлики виникають під чесоточними ходами і розташовані в типових для висипань місцях. Ця форма корости резистентна до різної протискабіозної терапії, тому що через щільні скоринки лікарські речовини практично не діють на кліща.

Коркова корости

Коркова (норвезька) форма корости діагностується в окремих випадках у пацієнтів, які мають різко ослаблену імунореактивність. Коркова короста є найвищою формою, оскільки в кірках відзначається найвища концентрація кліщів. Імунодефіцитні стани, загальні захворювання, при яких відзначається зниження імунітету та виснаження, тривала терапія кортикостероїдами, цитостатиками та алкоголізм сприяють розвитку коркової корости.

Клінічно коркова корости характеризується наявністю сірувато-брудних кір, що мають тенденцію до нашарування один на одного. Корки зазвичай різного розміру і товщини, щільно спаяні між собою і тканинами, що підлягають, дуже болючі при видаленні. Після видалення кірки оголюються ерозії жовтого кольору.

Уражаються розгинальні поверхні, тильна частина кистей, лікті, коліна, міжпальцеві проміжки, сідниці, живіт, вушні раковини, рідше обличчя та волосиста частина голови. На долонях та підошвах розвивається товстий гіперкератоз, який обмежує свободу рухів. Якщо уражаються нігтьові пластини, вони деформуються, кришаться, стають потовщеними і змінюють колір.

Діагноз ставиться дерматологом, терапевтом чи інфекціоністом на підставі клінічних даних та скарг пацієнта. Наявність сверблячки, яка посилюється у вечірньо-нічний час та наявність характерних лінійних розчісів, невеликих папул та позитивний симптом Арді дозволяють запідозрити наявність корости. При огляді контактних осіб з’ясовується, більшість має ті ж клінічні прояви, є відомості про перебування в епідочазі корости.

Дослідження зіскрібка на коросту підтверджує наявність цього захворювання, але слід мати на увазі, що багато пацієнтів перед візитом до лікаря ретельно миються, і тому кліщі можуть не виявлятися. До того ж, при утворенні кірки або в період низької активності кліщів, їх концентрація знижується, тому за відсутності кліщів при мікроскопії, але за наявності характерної клінічної картини, починають терапію корости.

Для того щоб підвищити рухову активність кліщів, перед взяттям матеріалу шкіру нагрівають теплим склом або крапають трохи олії. Нанесення туші та анілінових барвників допомагає пофарбувати коростяні ходи. В окремих випадках, коли не вдається виявити збудників корости, позитивна динаміка при призначенні протискабіозних препаратів є лікувально-діагностичною процедурою. Така діагностика називається ex juvantibus.

При терапії корости незалежно від схеми необхідно обробляти всю шкіру, а не тільки уражені ділянки, за винятком волосистої частини голови (крім випадків, коли корости локалізується і на шкірі голови). Миття тіла та зміна нижньої та постільної білизни здійснювати тільки до та після лікування корости, під час терапії миття тіла заборонено.

Бензилбензоат, що випускається у вигляді емульсій, є найпоширенішим антискабіозним препаратом, оскільки він має малу токсичність і високу ефективність. Перед застосуванням необхідно вимити все тіло, потім обробити верхні кінцівки, нижні кінцівки та тулуб за винятком волосистої частини голови. Час втирання повинен становити щонайменше дві хвилини на кожну область. Проводиться зміна натільного та постільної білизни з подвійним прогладжуванням після прання. Через два дні за тією самою схемою проводиться повторний курс. Цим досягається вплив на особини, які перебували у фазі личинок. При повному купіруванні епідемічного вогнища та відсутності реінфікування подвійного курсу Бензилбензоатом достатньо, щоб вилікувати коросту. Після закінчення лікування меблі, одяг необхідно обробити розчином антисептика або УФ-опроміненням.

Аерозольні препарати для лікування корости більш прості у застосуванні та їх обсягу достатньо, щоб обробити хворого та контактних осіб. Існують аерозольні препарати, якими можна лікувати і дітей. Їх розпорошують на 20-30 см від шкіри, не залишаючи вільних ділянок, через 12 годин проводять санобробку тіла та епідочага. Одного застосування достатньо, але при ускладнених формах корости процедуру рекомендовано повторити.

Ліндан – препарат у вигляді крему, що не має кольору та запаху, при лікуванні корости його втирають щодня або двічі на день у шкіру. Перед терапією та перед кожною обробкою лінданом необхідно приймати душ. Такий метод лікування підходить тим, хто звик щодня приймати душ чи ванну. Також ліндан випускають у вигляді порошку для втирання в шкіру і у вигляді шампунів. Однак дітям та жінкам під час вагітності та лактації краще використовувати спеціальний гель.

Лікування кіркової форми корости має кілька особливостей. Перед антискабіозною терапією необхідне розм’якшення кірки та їх видалення. Зазвичай застосовують мильно-содові ванни та кератолітичні мазі. Після повного відторгнення кір лікування проводять за звичайною схемою, курси повторюють до повного лікування. Крім цього проводять корекцію основного захворювання, що спричинило ослаблення реактивності організму.

Профілактика корости полягає у своєчасній ліквідації епідочагів, призначенні превентивної терапії. Регулярний огляд дітей у дошкільних та навчальних закладах та дотримання особистої гігієни суттєво знижують, але не виключають інфікування коростою.