Короста у дітей

Короста у дітей – Це високо контагіозний антропонозний паразитоз, збудником якого є мікроскопічний коростяний кліщ. Основними проявами корости у дітей є поліморфні висипання (коростяні ходи, везикульозні, папульозні та пустульозні елементи) і сильний свербіж, що посилюється ввечері та вночі. Діагноз корости у дітей ґрунтується на результатах епідеміологічного анамнезу, огляду дитини дитячим дерматологом, дерматоскопії, мікроскопічного дослідження зіскрібків. Лікування корости в дітей віком проводиться шляхом обробки шкіри місцевими акарицидними препаратами.

Короста (scabies) у дітей – ураження шкіри коростяним кліщем, що має високий ступінь заразності. Короста залишається найпоширенішим паразитарним шкірним захворюванням, зустрічається повсюдно, особливо серед соціально неблагополучних груп населення. Основний контингент хворих на коросту складають пацієнти молодого віку та діти, що пов’язано з віковими особливостями дитячої шкіри, недостатнім рівнем імунітету. Вища захворюваність на коросту спостерігається в юнацькій віковій групі (25% випадків) – це пояснюється високою сексуальною активністю молоді.

Перебіг корости у дитини більш виражений, ніж у дорослих; у дітей найчастіше зустрічаються ускладнені форми. Для захворюваності на коросту у дітей характерна сезонність: захворювання частіше діагностується восени та взимку. Погіршення соціально-побутових умов під час воєн, стихійних лих, масової міграції населення призводить до збільшення кількості захворюваності на коросту.

Збудник корости у дітей – коростяний кліщ Sarcoptes scabiei – антропонозний паразит; більшу частину часу проводить у шкірі господаря – людину, харчуючись лусочками рогового шару епідермісу; у зовнішньому середовищі кліщ швидко гине. Коростяний кліщ має невеликі розміри (до 0,5 мм), округлу форму і білувато-жовтий колір, максимальну активність виявляє в нічний час доби.

Зараження коростою у дітей відбувається переважно прямим шляхом, при тісному тривалому контакті зі шкірою хворого (найчастіше, при спільному сні в одному ліжку), іноді непрямим шляхом – через інфіковані предмети побуту (іграшки, одяг та постільні речі). В епідеміології корости у дітей провідним є сімейне вогнище. Також можлива передача збудника корости у дітей у скупчених колективах – дитячих будинках, стаціонарах, таборах, а також у спортивних секціях, басейнах, лазнях, поїздах та готелях. У молодіжної групи зараження корости часто відбувається при статевих контактах.

Інвазійними формами є самки та личинки. Процес застосування в шкіру займає у самок від 15 хвилин до години. Запліднена самка прогризає шкірний покрив і в роговому шарі епідермісу створює коростяні ходи, в які відкладає яйця. З’являються з них личинки протягом 10-14 днів розвиваються у статевозрілих кліщів. На поверхні шкіри кліщі з’являються в стадію розселення личинок та в період спарювання. Тривалість життя самки становить 1-1,5 місяці. Через деякий час після зараження коростою у дітей розвивається сенсибілізація до збудника та продуктів його життєдіяльності (екскрементів, секрету залоз).

Симптоми корости у дітей пов’язані з імунно-алергічною реакцією організму на присутність коросткового кліща та розвиваються лише після сенсибілізації. При первинному зараженні коростою до появи перших симптомів у дітей проходить близько 4 тижнів, при реінфікуванні – клініка може розвинутися протягом доби.

Основними проявами корости у дітей є поліморфний скабіозний висип і сильний свербіж, що посилюється ввечері та вночі. При корості у дітей можуть формуватися різні висипні елементи: коростяні ходи, лентикулярні папули (скабіозна лімфоплазія шкіри), дрібні фолікулярні папули (до 2 мм) та великі незапальні везикули. Короста ходи мають вигляд тонких сірувато-білих звивистих і прямих ліній довжиною 0,5-0,7 см, що ледве піднімаються над шкірою, з невеликими парними папуловезикулами на кінцях.

У старших дітей та підлітків коростою уражаються кисті, лікті, стопи, сідниці, статеві органи, міжягідні складки. У дітей грудного та раннього віку висипання можуть розташовуватися на будь-яких ділянках шкірного покриву та досить швидко поширюватися по тілу, включаючи волосисту частину голови та обличчя, область шиї, спини, підошви та долоні, нігтьові пластинки; при цьому рідко уражаються бічні поверхні пальців, міжпальцеві проміжки кистей та передньо-пахвові складки шкіри.

У маленьких дітей переважає виражений ексудативний характер елементів висипу (пухирі, везикулоуртикарний висип, бульбашки, пустули, еритематозні плями), розвиваються мокнення. У дітей до 6-місячного віку прояви корости можуть бути схожі з кропив’янкою і характеризуватись множинними розчесаними пухирями, вкритими геморагічні скоринки, на шкірі обличчя, спини та сідниць. У пізнішому віці найчастіше зустрічається везикулярний висип, бульбашки (пемфігоїдна форма). Симптоми корости у дітей часто нагадують гостру стадію екземи з інтенсивним свербінням по всьому тілу. Поразка нігтьових пластин проявляється їх потовщенням, розпушенням, поверхневими тріщинами, оніхіями.

Сильна сверблячка сприяє постійним розчісуванням шкіри, підвищеної нервової збудливості, порушення сну. У дітей набагато частіше, ніж у дорослих, відзначаються ускладнені форми корости, пов’язані з приєднанням вторинної гнійної інфекції (піодермія, мікробна екзема, імпетиго, пароніхії), а також алергічний дерматит, що маскують справжню клінічну картину захворювання. Піодермія при корості у дітей може супроводжуватися появою фурункулів, абсцесів, що ускладнюються лімфаденітом, лімфангітом; у поодиноких випадках може призвести до постстрептококового гломерулонефриту та ревматичного ураження серця. Останнім часом зросла кількість атипових стертих форм корости у дітей з відсутністю характерних висипів чи сверблячки.

Діагноз корости у дітей ґрунтується на даних епідеміологічного анамнезу, огляду шкірного покриву дитини та контактних з нею осіб, а також лабораторного дослідження. Важливою діагностичною ознакою корости служить поява сверблячки, що посилюється в нічний час, і специфічних висипань на шкірі, наявність висипу, що свербить у декількох членів сім’ї або дітей в організованому колективі.

У дітей раннього та молодшого віку при виявленні корости необхідно враховувати незвичайну локалізацію скабіозних елементів (обличчя, волосиста частина голови, шия, спина, підошви, краї стоп), швидке руйнування коросткових ходів, наявність додаткових висипань і розчесів, що маскують специфічну. При огляді дітей старшого віку з коростою визначаються симптом Горчакова-Арді (наявність на ліктях папуловезикулярних елементів, покритих геморагічні та імпетигінозні кірки), симптом Міхаеліса (геморагічні та імпетигінозні кірки в межягодичной складці, області крижів). Для виявлення коростяних ходів використовують:

• дерматоскопію;

• йодну пробу – змащування шкіри 5% розчином йоду або аніліновою фарбою;

• мікроскопію зіскрібків – дозволяє виявити вміст коростяного ходу: самку кліща, яйця, личинки, німф, а також яйцеві оболонки та лінійні шкірки;
• пробну специфічну акарицидну терапію – у разі її позитивного ефекту ставиться ймовірний діагноз корости у дітей.

Диференційна діагностика

Диференціальна діагностика корости у дітей проводиться з іншими дерматологічними захворюваннями, як інфекційного, так і неінфекційного характеру:

Медикаментозна терапія

Лікування корости у дітей спрямоване на знищення збудника на всіх стадіях його розвитку. В даний час для лікування корости в дітей віком застосовуються місцеві акарацидні засоби (скабіциди), які діють на кліщів як нейротоксичні отрути. Вибір протичесоткових препаратів залежить від віку пацієнта, тяжкості захворювання та обмежується через потенційну токсичність та алергенність скабіцидів, в першу чергу, для новонароджених та грудних дітей, вагітних та жінок, що годують, а також хворих з судомним синдромом. Лікування корости в дітей віком має проводитися під щоденним контролем дитячого дерматолога, в новонароджених обов’язкова госпіталізація.

У педіатрії використовуються форми протичесоткових препаратів у вигляді рідини, спреїв та кремів. Найбільш безпечною для дітей до 5 років вважається сірчана мазь, хоча вона не дуже зручна у застосуванні, тому що забруднює шкіру та одяг, має неприємний запах, потребує тривалого терміну лікування. Дітям до 2-місячного віку при корості призначається лише 3-5% сірчана мазь або завись із осадовою сіркою; з 2-х місяців до 1 року додатково може призначатися есдепалетрин+бутоксиду та 10% водно-мильна емульсія бензилбензоату; від 1 до 5 років – перметрин.

Загальногігієнічні заходи

При корості дуже важливо дотримуватись запропонованого режиму лікування: терміни та частоту нанесення препарату; миття дітей з милом та мочалкою перед початком та після закінчення курсу лікування; зміну нижньої та постільної білизни, проведення одночасного лікування всіх хворих, виявлених в одному осередку, та профілактично – контактних осіб. При піодермії або екзематозному ураженні до початку лікування корости у дітей миття не показано. Для лікування скабіозної лімфоплазії використовуються антигістамінні препарати, НВПС, кортикостероїдні мазі.

Протиепідемічні заходи

При корості у дітей показана дезінфекція одягу, ліжка, взуття, іграшок (кип’ятіння, пропрасування гарячою праскою, обробка препаратом, що містить есдепалетрин та піперонілбутоксид). Після закінчення курсу лікування корости у дітей протягом 5-7 днів можуть зберігатися залишкові явища. Диспансерне спостереження за дитиною, яка перехворіла на коросту, проводиться протягом 1,5 міс.

Нерозпізнана корости у дітей може тривати роками, з періодами згасання та загострення. Приєднання до корости гнійної мікрофлори, особливо у дітей грудного та раннього віку, може ускладнитися розвитком фурункулів, абсцесів, лімфаденіту та лімфангіту, іноді – ураження нирок та серця.

Профілактика корости у дітей полягає в активному виявленні хворих за допомогою профілактичних оглядів різних груп населення; у ліквідації вогнищ скабієсу – повноцінному лікуванні джерела зараження, спостереженні контактних осіб, проведенні дезінфекційних заходів. Діти, що захворіли на коросту, на час лікування усуваються від відвідування дитячих закладів.