Короткозорість у дітей

Короткозорість у дітей – дефект зору, зумовлений невідповідністю оптичної сили рогівки переднезадньої осі очного яблука, що призводить до фокусування зображення перед сітківкою, а не на ній самій. При короткозорості діти добре бачать близькі об’єкти, а віддалені погано; скаржаться на зорову втому, головний біль. Обстеження дітей з короткозорістю включає оцінку гостроти зору, офтальмоскопію, скіаскопію, авторефрактометрію, УЗД ока. Лікування короткозорості у дітей проводиться комплексно за допомогою очкової або контактної корекції, оптичних вправ, медикаментозної терапії, ФТЛ, ІРТ; при необхідності – склеропластика.

Близорукість у дітей (міопія) – одне з найпоширеніших захворювань зорової системи в дитячій офтальмології. До 15-16 років короткозорість виявляється у 25-30% дітей. Короткозорість у дитини частіше виявляється у віці 9-12 років, а в підлітковому періоді відбувається її посилення. При короткозорості паралельні промені світла, що йдуть від далеких предметів, фокусуються не на сітківці, а перед нею, що призводить до нечіткості, змазаності, розпливчастості зображення.

Близько 80-90% доношених немовлят народжуються гіперметропами із «запасом далекозорості» +3,0+3,5 D. Це пояснюється коротким переднезаднім розміром очного яблука у новонародженого (17–18 мм). У міру зростання дитини відбувається зростання, а разом із цим – зміна заломлюючої сили ока. Поступово гіперметропія стає меншою, наближаючись до нормальної (емметропічної) рефракції, а в багатьох випадках (при недостатньому «запасі далекозорості» +2,5 і менше D) вона переходить у міопію – короткозорість у дітей.

Короткозорість у дітей може бути спадковою, вродженою та набутою. Схильність до короткозорості вища у тих дітей, чиї батьки (один або обидва) також мають міопію. У цьому випадку говорять про спадкову короткозорість у дітей.

Причиною вродженої короткозорості в дітей віком служить слабкість склери та її підвищена розтяжність, що зумовлює неухильному прогресуванню міопії. Крім цього, дана форма короткозорості часто зустрічається у недоношених дітей, а також дітей, які страждають на вроджену патологію рогівки або кришталика, вроджену глаукому, синдром Дауна, синдром Марфана та ін. Вроджена короткозорість зазвичай виявляється у дітей першого року життя.

Придбана короткозорість у дітей виникає і прогресує в шкільні роки у зв’язку з збільшеним зоровим навантаженням, раннім навчанням письма та читання, недотриманням гігієни зору, безконтрольним використанням комп’ютера або переглядом телевізора, нестачею мікроелементів і вітамінів в їжі, швидким зростанням дитини. Сприяти розвитку короткозорості у дітей можуть:

• родові травми хребта,

• рахіт,

• інфекції (тонзиліт, гайморит, туберкульоз, кір, дифтерія, скарлатина, інфекційний гепатит)
• супутні захворювання (аденоїди, цукровий діабет та ін.),
• порушення опорно-рухової системи (сколіоз, плоскостопість).

З урахуванням характеру розвитку міопії розрізняють фізіологічну, лентикулярну (кришталикову) та патологічну короткозорість у дітей.

Фізіологічну короткозорість зумовлює посилене зростання ока, що спостерігається у дітей. Ступінь фізіологічної міопії збільшується досі закінчення зростання очного яблука і надалі не прогресує. Такий вид короткозорості у дітей відносять до стаціонарної: вона не призводить до значного погіршення зору та інвалідності.

При лентикулярній короткозорості у дітей має місце надмірне збільшення заломлюючої сили кришталика при зміні його ядра. Кришталикова короткозорість часто зустрічається у дітей із вродженою центральною катарактою та цукровим діабетом, а також при ураженні кришталика внаслідок прийому деяких медикаментів.

Патологічна короткозорість у дітей (міопічна хвороба) розвивається за надмірного зростання очного яблука в довжину і характеризується прогресуючим зниженням гостроти зору до кількох діоптрій на рік. Така форма короткозорості у дітей протікає найбільш злоякісно і часто призводить до інвалідності зору.

За безпосередніми механізмами виникнення короткозорість у дітей може бути осьовий (у разі збільшення передньозаднього розміру ока >25 мм та нормальної рефракції), рефракційної (при збільшенні заломлюючої сили та нормальної переднезадньої довжини ока) та змішаної (при поєднанні обох механізмів).

За силою вираженості розрізняють короткозорість у дітей слабкого (до -3,0 D), середнього (до -6,0 D) та високого ступеня (понад -6,0 D).

Вроджену короткозорість у дитини раннього віку можна виявити лише за планового огляду дитячого офтальмолога.

У старших дітей про наявність короткозорості дозволяє задуматися звичка мружити очі, морщити лоба, часто моргати, підносити іграшки близько до очей, низько нахиляти голову при малюванні чи читанні. При цьому близько розташовані предмети дитина бачить добре, а віддалені – гірше. Типовими є скарги дітей на дискомфорт і різь в очах, швидка зорова втома, головний біль.

При своєчасно не скоригованої короткозорості у дітей порушується бінокулярний зір, розвивається косоокість, що розходиться, і амбліопія. Найбільш серйозними ускладненнями прогресуючої міопії служать відшарування склоподібного тіла, зміни сітківки, що призводять до крововиливів та її відшарування.

Від істинної міопії у дітей слід відрізняти помилкову короткозорість (або спазм акомодації), обумовлену порушенням функціонування м’язів очей і супроводжується втратою можливості підтримки чіткого бачення предметів. Такий стан потенційно оборотний, проте якщо своєчасно не вжити належних заходів, спазм акомодації у дітей переросте у справжню короткозорість.

При виявленні ознак погіршення зору в далечінь, батьки, педагоги або педіатр повинні вжити заходів для обстеження стану зорової функції дитини.

В процесі зовнішнього огляду очей дитини дитячий офтальмолог звертає увагу на форму, величину та положення очних яблук, фіксацію погляду на яскравих іграшках. У процесі біомікроскопії та офтальмоскопії оцінюється стан рогівки, передньої камери ока, кришталика, очного дна.

Наявність короткозорості у дітей з 3-річного віку уточнюється шляхом перевірки гостроти зору поблизу та в далечінь, без коригувального скла та з ними. Поліпшення зору з мінусової та погіршення з плюсовою лінзою свідчить про міопію. На наступному етапі досліджується клінічна рефракція за допомогою скіаскопії та рефрактометрії після попередньої атропінізації.

За допомогою УЗД ока визначається вид короткозорості у дітей (рефракційна або осьова), проводиться вимір передньозаднього розміру ока.

Для виключення помилкової короткозорості у дітей визначається обсяг та запас акомодації. При виявленні спазму акомодації дитині необхідна консультація дитячого невролога, оскільки цей стан часто зустрічається у дітей із вегето-судинною дистонією, астенією, підвищеною нервовою збудливістю.

Тактика лікування короткозорості у дітей визначається її ступенем, прогресуванням та наявністю ускладнень. При збільшенні короткозорості лише на 0,5 D на рік, можлива вичікувальна тактика. В інших випадках для лікування короткозорості у дітей застосовується комплекс методів (фізіотерапевтичних, оптичних, апаратних, медикаментозних).

Насамперед дитині проводиться підбір окулярів чи контактних лінз (дітям старшого віку). При короткозорості слабкого або середнього ступеня окуляри використовуються тільки для дали, необхідності в їхньому постійному носінні немає. У разі міопії високого ступеня або її прогресуючого характеру потрібно носити окуляри постійно.

Немедикаментозні методи лікування короткозорості у дітей включають загальнозміцнюючий режим, збалансоване харчування, зорову гімнастику, апаратне лікування (вакуумний масаж, лазеротерапію, електростимуляцію, тренування акомодації та конвергенції та ін), масаж шийно-коміркової зони, електрофорез, електрофорез.

У порядку медикаментозного лікування короткозорості у дітей проводиться призначення вітамінно-мінеральних комплексів, судинорозширювальних препаратів (нікотинової кислоти, пентоксифіліну), інстиляції очних крапель, що покращують живлення ока.

При прогресуванні або високого ступеня короткозорості у дітей показано хірургічне лікування – склеропластика, що перешкоджає подальшому розтягуванню склери. Лазерна корекція зору при міопії проводиться після досягнення пацієнтом 18 років.

Якщо короткозорість у дітей не прогресує і протікає без ускладнень, прогноз щодо зору є сприятливим – така міопія добре піддається очковій корекції. При міопії високого ступеня навіть за умов корекції гострота зору часто залишається зниженою. Найгірший прогноз для зорової функції має прогресуюча короткозорість у дітей, що веде до дегенеративних змін у сітківці.

Важливу роль попередженні короткозорості в дітей віком грає дотримання гігієни зору: дозованість зорових навантажень, правильна організація робочого місця школяра, профілактика патологічних зорових звичок. Для правильного розвитку зору корисний достатній сон, повноцінне харчування, перебування на свіжому повітрі, спорт. Діти з короткозорістю мають обстежитися в окуліста кожні півроку.