Краснуха

Краснуха є гострою вірусною інфекцією, що проявляється характерними висипаннями на тлі помірної інтоксикації, супроводжується регіонарною лімфоаденопатією та гематологічною реакцією. Вірус краснухи впроваджується в організм через слизову оболонку дихальних шляхів, куди він потрапляє з повітрям, що вдихається. Інкубаційний період триває від 10 до 25 днів. Типовими для краснухи ознаками є поява висипу спочатку на обличчі, її швидке поширення по всьому тілу та відсутність на шкірі долонь та підошв. Діагноз краснухи встановлюється клінічно.

Краснуха є гострою вірусною інфекцією, що проявляється характерними висипаннями на тлі помірної інтоксикації, супроводжується регіонарною лімфоаденопатією та гематологічною реакцією.

Краснуху викликає РНК-вірус роду Rubivirus. Вірус мало стійкий до факторів зовнішнього середовища, легко інактивується під дією ультрафіолетового опромінення, нагрівання, дезінфікуючих хімічних засобів. Вірус може зберігати свою життєздатність протягом кількох годин за кімнатної температури, легко переносить заморожування.

Резервуаром та джерелом збудника краснухи є хвора людина. При цьому захворювання може протікати як із клінічною симптоматикою, так і в латентній, стертій формі. Виділення вірусу починається за тиждень до прояву висипу і триває 5-7 днів після. При вродженій краснусі у дітей збудник виділяється із секретом слизової оболонки носоглотки, сечею (іноді з фекаліями).

Краснуха поширюється за допомогою аерозольного механізму передачі переважно повітряно-краплинним шляхом. Можливе зараження контактно-побутовим шляхом при загальному користуванні іграшками, посудом. Зараження через руки та предмети побуту епідеміологічно не значуще. При зараженні краснухою вагітних здійснюється трансплацентарне передавання інфекції плоду. Через слабку стійкість вірусу зараження краснухою вимагає більш тісного спілкування, ніж передача збудників вітряної віспи, кору.

Природна сприйнятливість людини висока. Особливо – у жінок дітородного віку, переважно 20-29 років. Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, іноді пошкоджені шкірні покриви. Розмноження та накопичення вірусу відбувається у регіонарних лімфатичних вузлах. Розмножений вірус поширюється зі струмом крові, вражаючи інші лімфатичні вузли і осідаючи в шкірних покривах, при цьому провокуючи імунну відповідь. Антитіла, що сформувалися, атакують вірус і очищають організм. Постінфекційний імунітет стійкий, довічний.

Інкубаційний період краснухи становить 10-25 днів. Захворювання у дорослих зазвичай починається з продромальних ознак: підвищення температури (іноді може досягати досить високих значень), нездужання, слабкість, головний біль. Нерідко відзначаються помірна нежить, сухий кашель, першіння в горлі, сльозотеча, світлобоязнь. Огляд може виявити легку гіперемію зіва та задньої стінки глотки, подразнення кон’юнктиви. Ці симптоми зазвичай зберігаються від одного до трьох днів. Діти катаральні ознаки найчастіше відсутні.

У початковому періоді захворювання як у дорослих, так і у дітей відзначається лімфаденіт переважно потиличних та середньошийних лімфатичних вузлів. Лімфовузли збільшені у розмірі, на дотик болючі. Лімфаденіт може зберігатись до 2-3 тижнів. Після катарального періоду з’являються висипи. Появі висипу зазвичай передує свербіж шкіри.

У 75-90% випадків висип з’являється в перший же день хвороби, спочатку на обличчі та шиї, за вухами, під волоссям. У деяких випадках висипка може поширюватися з іншої локалізації. За добу висипання покриває різні ділянки шкіри за винятком долонь та підошв. Особливо характерні висипання на сідницях, спині, розгинальних поверхнях кінцівок, у поодиноких випадках виявляється дрібна одинична енантема слизової оболонки рота (плями Форхейма). Висип дрібний, плямистий, що не піднімається над поверхнею шкіри. Плями червоні або рожеві, округлі, з рівними краями, шкірні покриви навколо елементів висипу не змінені. У дорослих елементи висипки нерідко зливаються, для дітей зливна висип не характерна.

У період висипання температура тіла зберігається в межах норми або підвищується до субфебрильних цифр, зазначається полілімфаденіт. Іноді мають місце міалгії та артралгії, можуть виявлятися симптоми диспепсії, помірна гепатоспленомегалія. Жінки часто наголошують на симптоматиці поліартриту. Висипання зазвичай зберігається близько 4 днів, після чого швидко зникає, не залишаючи наслідків. В цілому краснуха у дорослих протікає практично так само, як і у дітей, але тяжкість і тривалість перебігу зазвичай більш значна, яскравіша катаральна симптоматика, рясна зливна висипка, ознаки лімфоаденопатії менш виражені, можуть зовсім не відзначатися хворими.

Ускладнення при краснусі нечасті, зазвичай, виникають у результаті приєднання бактеріальної інфекції. Переважно серед таких трапляються вторинні пневмонії, ангіни, отити. Іноді краснуху ускладнює артрит, тромбоцитопенічна пурпура. У дорослих в окремих випадках можливий розвиток ускладнень з боку нервової системи: енцефаліту, менінгоенцефаліту, енцефаломієліту.

Велику небезпеку становить краснуха у разі її розвитку у вагітних жінок. Інфекція не має помітного впливу на організм матері, але має вкрай несприятливі наслідки для плода: починаючи від вроджених вад розвитку до внутрішньоутробної смерті. Імовірність формування вад розвитку безпосередньо залежить від терміну вагітності, на якому відбулося зараження краснухою. Та ж залежність простежується щодо виникнення вродженої краснухи: у матерів, що захворіли на 3-4 тижні вагітності, ризик патології немовляти становить 60%, при ураженні жінки після 13-14 тижнів – скорочується до 7%.

Методи специфічної серологічної діагностики краснухи мають ретроспективне діагностичне значення, оскільки проводиться дослідження парних сироваток з інтервалом в 10 днів. Визначають наростання титрів імуноглобулінів М та G за допомогою РЗК, ІФА, РТГА або РІА.

Крім того, серологічний аналіз та постановка реакції бласттрансформації лімфоцитів проводиться у вагітних жінок, які мали контакт з особами, хворими на краснуху, для виявлення інфікованості та ймовірності ураження плода. Аналіз сироватки крові вагітної жінки проводять у максимально ранні терміни і не пізніше 12 днів після контакту з хворим. Виявлення імуноглобулінів G у ці терміни зазвичай свідчить про перенесення раніше інфекції та наявний імунітет до неї, що дозволяє безбоязно зберігати вагітність. Поява антитіл тільки в другій сироватці (переважно імуноглобуліни М) говорить про активний інфекційний процес, що має місце, що може негативно позначитися на розвитку плода.

До неспецифічних методів лабораторної діагностики краснухи можна зарахувати загальний аналіз крові. Картина крові, як правило, показує лімфоцитоз при загальній лейкопенії, підвищення ШОЕ. У дорослих у крові можуть виявлятись плазмоцити. Додаткові методи діагностики при краснусі необхідні переважно при підозрі на розвиток ускладнень. Діагностика пневмонії проводиться з допомогою рентгенографії легких. При неврологічних порушеннях проводять ЕЕГ головного мозку, реоенцефалографію, Ехо-ЕГ. Виникнення отиту потребує консультації отоларинголога.

Як правило, краснуха лікуватиметься амбулаторно, госпіталізація здійснюється лише у разі розвитку небезпечних ускладнень. Етіотропного лікування краснухи не розроблено, в більшості випадків одужання настає самостійно внаслідок елімінації вірусу в результаті імунної відповіді, що сформувалася.

Терапія у випадках тяжкого перебігу полягає у призначенні симптоматичних та патогенетичних препаратів (дезінтоксикаційна терапія, жарознижувальні засоби седативні, антигістамінні препарати). При розвитку краснушного артриту призначається хлорохін на 5-7 днів. Розвиток неврологічних ускладнень є показанням до призначення преднізолону, дегідратаційної терапії. Вроджена краснуха сьогодні лікування не піддається.

У переважній більшості випадків прогноз сприятливий, захворювання закінчується повним одужанням без наслідків. Погіршується прогноз у разі розвитку краснушного енцефаліту. Особливого значення має краснуха в акушерській практиці. Перенесення інфекції матір’ю може мати дуже несприятливі наслідки для плода. Різноманітність можливих вад розвитку плода (вроджена катаракта, глухота, вади серця, мікроцефалія та інших.) при краснусі вагітних тим ширше, що раніше було зараження.

Специфічна профілактика краснухи у розвинених країнах проводиться за допомогою планової вакцинації живою асоційованою вакциною від кору, паротиту та краснухи. Крім того, існують моновакцини. Вакцинація проти краснухи проводиться дворазово, вперше у віці 12-16 місяців, потім ревакцинація в 6 років. Крім того, надалі нерідко ревакцинації піддаються дівчатка підліткового віку та молоді жінки.

Екстрена профілактика здійснюється контактним дітям та вагітним жінкам за допомогою введення протичервоного імуноглобуліну. Хворі на краснуху знаходяться в ізоляції аж до 5 дня після виникнення висипання. Спеціальних карантинних заходів щодо хворих та контактних осіб не провадиться.