Кропивниця

Кропивниця – це захворювання алергічного характеру, яке проявляється утворенням пухирів на поверхні шкіри та на слизових оболонках. Уртикарна висипка свербить, височить над поверхнею шкіри, іноді болюча. Діагноз кропив’янки встановлюється на підставі типових проявів захворювання та анамнестичних даних, проведення шкірних алергологічних проб. Лікування повинне включати елімінацію алергену, прийом антигістамінних препаратів, ентеросорбентів, у тяжких випадках – кортикостероїдів.

Кропив’янка (від лат. “urtica” – кропива) – дерматоз, що протікає з утворенням пухирів або ангіоотеком. 25% населення стикалися з симптомами кропив’янки хоча б раз у житті, причому основна частина з них жінки. Дебют захворюваності посідає вік до 40 років, 2-7% пацієнтів становлять діти. Якщо контакт з алергеном носить постійний характер, то кропив’янка набуває хронічного перебігу. У 40% випадків кропив’янка супроводжується набряком Квінке.

Спровокувати кропив’янку можуть укуси комах, переливання компонентів крові, препарати для вакцинування, застосування будь-яких лікарських речовин, а також безпосередній прямий контакт з алергеном або вживання продуктів, які можуть викликати алергію. Уртикарна висипка може бути наслідком алергії на холод або високотемпературну дію, сонячне світло, вібрацію, механічне тертя. Безпосередніми факторами можуть бути інфекційні патогени (баакторії, грибки, паразити). Приблизно у третини пацієнтів причини кропив’янки залишаються невідомими.

Основним механізмом утворення пухирів на шкірі є викид у кров великої кількості гістаміну, який утворюється при контакті з алергеном. Залежно від того, як швидко розвивається сенсибілізація організму, кропив’янка може виникнути при первинному контакті або після багаторазових впливів алергену, і коли концентрація антитіл у крові досить висока, виникають симптоми кропив’янки. Стінки капілярів під дією активних речовин збільшують свою проникність, рідина з судин пропотіває в дерму і виникає пухир, тому кропив’янка і вважається захворюванням алергічної природи.

Гостра та хронічна кропив’янка

На шкірі та слизовій оболонці раптово з’являються численні пухирі яскраво-рожевого кольору. При кропив’янці основна частина висипань з’являється протягом години, коли концентрація гістаміну в крові ще досить велика, але трохи пізніше може з’явитися ще кілька пухирів, тоді як основна частина шкірних захворювань починається поступово з декількох елементів. Через кілька годин пухирі або безвісти зникають, або настає друга хвиля кропив’янки з утворенням нових пухирів. Хронічна кропив’янка триває місяці, а іноді й роки.

Пухирі сверблячі і болючі при дотику, шкіра навколо них набрякла і гіперемована. Залежно від величини вогнища ураження при кропив’янці загальний стан може не змінюватися, або відзначається підвищення температури, нездужання та головний біль.

Хронічні форми кропив’янки пов’язані з аутоінтоксикацією та зустрічаються при захворюваннях органів травлення, печінки. Вогнища хронічної інфекції в мигдаликах та жовчному міхурі, карієс та різні глистові інвазії також можуть сенсибілізувати організм і бути причиною хронічної кропив’янки. При рецидивах кропив’янки у пацієнтів можливий головний біль, нервозність, нудота та блювання, порушення сну, у деяких випадках кропив’янка може ускладнюватись набряком оболонок головного мозку.

Дитяча кропив’янка

Дитяча кропив’янка, або строфулюс, відноситься до алергічних захворювань шкіри, які розвиваються через харчову сенсибілізацію на фоні ексудативного діатезу. У дітей, які знаходяться на штучному вигодовуванні та у дітей, чия дієта не відповідає віку, виникає вузликово-бульбашковий висип. Постійні контакти з алергенами, укуси комах та наявність інфекційних захворювань та паразитів в організмі сприяють розвитку кропив’янки.

Пухирі, що виникли, швидко трансформуються в вузлики рожево-коричневого кольору до 3мм в діаметрі з маленькою бульбашкою на вершині. Оскільки при кропив’янці пухирі сверблять, то уражена шкіра швидко мацерується, з’являються розчіси, ерозії та кров’яні скоринки. Кропивницею уражаються великі складки тіла, верхні кінцівки іноді елементи поширюються по всьому тілу. Діти молодшого віку особливо у віці до трьох років спостерігаються диспепсичні розлади: блювання, діарея чи навпаки запори. Якщо кропив’янка набуває хронічного млявого характеру, то діти стають млявими, примхливими, відзначається втрата апетиту та порушення сну. Через мацерацію елементи кропив’янки інфікуються піококовою флорою. Кропивницю у дітей потрібно диференціювати з коростою через подібні клінічні прояви. Після семи років практично у всіх дітей кропив’янка проходить безвісти.

Гігантська кропив’янка

Гігантська кропив’янка, або набряк Квінке, характеризується раптовою появою набряку підшкірної клітковини, м’язів і фасцій, особливо небезпечна така форма кропив’янки, що виникає в області гортані, оскільки за несвоєчасно наданої допомоги пацієнти гинуть від асфіксії. Гігантська кропив’янка характеризується наявністю дифузного набряку, який поширюється по ходу м’язів та фасцій. Зазвичай набряк тримається від кількох годин за кілька днів і минає безслідно. При набряку Квінке пацієнти підлягають екстреній госпіталізації для проведення гіпосенсибілізаційної терапії.

Холодова кропив’янка

Оскільки кропив’янку можуть спровокувати різні фактори, то поділяють холодову кропив’янку, коли пухирі з’являються у людей чутливих до холоду, це так звана холодова алергія. При гіперчутливості до ультрафіолету з’являється сонячна кропив’янка, у людей із чутливою шкірою у весняно-літній період на відкритих ділянках шкіри після сонячного опромінення з’являються пухирі. Сонячною кропив’янкою страждають в основному жінки зі світлою шкірою та світлим волоссям. У людей похилого віку кропив’янка виникає при різкій зміні температури та може виявлятися як одразу, так і протягом кількох днів після зміни температурного режиму.

Інші форми кропив’янки

У деяких жінок симптоми кропив’янки з’являються безпосередньо перед менструацією, і крім зовнішніх проявів не завдає дискомфорту, іноді може відзначатися слабкий свербіж та незначний набряк, найчастіше така форма кропив’янки протікає з утворенням 10-15 елементів у ділянці грудей та обличчя. Токсична кропив’янка пов’язана з безпосереднім контактом деяких рослин, комах, риб та тварин зі шкірою. Вона може виникнути при контакті з медузами, отруйними рослинами. Наявність кішок у будинку може бути причиною хронічної в’ялої кропив’янки.

Діагноз ставиться на підставі клінічних проявів та опитування пацієнта. Практично завжди має місце контакт з алергеном, при глибокому обстеженні виявляється сенсибілізація організму, глистні інвазії, наявність вогнищ хронічної інфекції. Для виявлення точного виду алергену проводять алергологічні проби.

Найбільш ефективним способом лікування кропив’янки є виявлення та усунення алергену. Але якщо немає можливостей встановити алерген чи кропив’янка носить епізодичний характер, то місцева терапія та прийом антигістамінних препаратів допомагають швидко усунути симптоми. Важливо в період лікування дотримуватись гіпоалергенної дієти, не користуватися парфумерією і контактувати з агресивними речовинами, щоб не спровокувати новий напад кропив’янки.

Лікування кропив’янки проводять лікар-дерматолог та алерголог-імунолог. Місцево призначають гелеподібні препарати, що мають протисвербіжний, охолодний, протинабряковий і заспокійливий ефект. Препарат диметинден ефективний за будь-яких форм кропив’янки, його дія починається відразу після нанесення препарату на шкіру.

Внутрішньо показаний прийом антигістамінних препаратів. Фексофенадин, лоратадин не викликають побічних ефектів у вигляді сонливості та порушень уваги, а тому не заважають пацієнтам вести звичайний спосіб життя. Глюканат кальцію та кальцію хлорид, як і всі препарати кальцію, зменшують прояви алергій. Але потрібно бути обережним, оскільки у багатьох пацієнтів з рецидивною кропив’янкою відзначається гіперчутливість при внутрішньовенному введенні кальцію хлориду та натрію тіосульфату, хоча ці препарати сприяють виведенню алергенів з організму. Якщо антигістамінні препарати малоефективні і при важких формах кропив’янки застосовують кортикостероїдну терапію. Місцево також показані низьковідсоткові гормоновмісні мазі.

При харчовій кропив’янці необхідний прийом адсорбентів, легких проносних та вживання великої кількості рідини для форсованого виведення алергену з організму. Оскільки кропив’янка частіше зустрічається у людей з порушеннями вегетативної нервової системи (вегето-судинна дистонія), то прийом седативних препаратів у вигляді курсів може повністю усунути кропив’янку. Аутолімфоцитотерапія є найновішим методом у лікуванні кропив’янки, статистичні дані говорять про високу ефективність методики. З крові пацієнтів виділяють елементи клітинної імунної системи та вводять їх підшкірно після усунення рецидиву кропив’янки.

Людям схильним до кропив’янки необхідно утримуватися від контакту з можливими алергенами. Пацієнтам, які мають алергічну схильність і у яких вже раніше була діагностована кропив’янка, необхідно перед процедурами місцевої анестезії та перед вакцинацією застосовувати антигістамінні препарати. Необхідне проведення повного алергологічного обстеження виявлення спектра алергенів, які можуть викликати небажані реакції.