Криптоспоридіоз

Криптоспоридіоз – протозойна інфекція, що викликається криптоспоридіями та протікає з переважним ураженням травного тракту. Типові клінічні прояви криптоспоридіозу включають профузну рідку діарею, нудоту, блювання, спастичні болі в животі. У осіб з імунодефіцитом, поряд з тяжкою гастроінтестинальною формою, може розвиватися криптоспоридіоз жовчовивідних шляхів та респіраторного тракту. Криптоспоридіоз діагностується шляхом виявлення ооцистів криптоспоридій у пробах випорожнень; рідше за допомогою ІФА, РІФ, ПЛР. Лікування криптоспоридіозу включає дієту, регідратацію, ферменти; за показаннями – антибіотики.

Криптоспоридіоз – паразитарна кишкова інвазія, що характеризується гастроентеритом із діарейним синдромом. Поряд із сальмонельозом, шигельозами, кампілобактеріозом, ротавірусною інфекцією, лямбліозом, криптоспоридіоз є однією з найчастіших кишкових інфекцій людини. Поширеність криптоспоридіозу в індустріально розвинених країнах становить 1-3%; у країнах із низьким рівнем санітарної культури – 5-10%. Ризик захворюваності на криптоспоридіоз вище серед дітей та імунокомпрометованих пацієнтів (т. ч. ВІЛ-інфікованих), у яких інфекція може набувати тяжкого перебігу. Можливі внутрішньолікарняні спалахи криптоспоридіозу, випадки групового зараження у дитячих садках, школах, сім’ях.

Збудники протозойної інфекції – внутрішньоклітинні паразити криптоспоридії (Cryptosporidium), належать до класу споровиків (Sporozoasida), підкласу кокцидій (Coccidiasina). Для людини патогенними є криптоспоридії виду C. parvum. Весь життєвий цикл паразита протікає в організмі єдиного господаря (тварини або людини), який виділяє інвазійні ооцисти з випорожненнями. Ооцисти криптоспоридій можуть довго зберігати свої патогенні властивості у зовнішньому середовищі.

Зараження криптоспоридіозом відбувається за фекально-оральним механізмом (при вживанні контамінованої збудниками води, молока, їжі), рідше – при контакті з інфікованими тваринами або людиною, статевому гомосексуальному контакті. Крім цього, спорозоїти з ооцистом можуть вивільнятися безпосередньо в кишечнику, не залишаючи організму господаря, що обумовлює механізм аутоінфекції при криптоспоридіозі.

Широке розповсюдження криптоспоридіозу в популяції частково пояснюється малою інфікуючою дозою криптоспоридій: захворювання може викликати навіть потрапляння в ШКТ 1-10 ооцист; середня інфікуюча доза становить близько 132 ооцистів. Унікальною особливістю ооцист криптоспоридій є їхня резистентність до дезінфікуючих засобів (зокрема, до хлору), а також малий розмір (4-7 мкм), що дозволяє їм вільно проникати через багато фільтрів. Більшість сучасних технологій очищення води не дозволяє досягти 100%-ної затримки ооцист криптоспоридій, тому водний шлях зараження криптоспоридіозом розглядається на сьогоднішній день як ведучий. Підвищений ризик зараження криптоспоридіозом мають діти віком до 10 років, тваринники, ветеринари, лаборанти, медичний персонал інфекційних відділень.

У травному тракті людини оболонки ооцисти руйнуються, і з неї вивільняються спорозоїти, які проникають в ентероцити, відмежовуючись від цитоплазми клітини подвійною оболонкою. В епітеліальних клітинах кишечника спорозоїти перетворюються на трофозоїти, а потім, в результаті множинного поділу – на шизонти та мерозоїти І типу. Останні здатні прикріплюватися до інших епітеліальних клітин, збільшуючи чисельність паразитів. Крім цього, після декількох циклів безстатевого розмноження мерозоїти І типу трансформуються в мерозоїти II типу, що утворюють чоловічі та жіночі гамети. Після злиття статевих клітин утворюється зигота, яка потім розвивається в ооциста.

Приблизно 80% ооцист криптоспоридій мають товсту клітинну стінку і виділяються у зовнішнє середовище з фекаліями або ковтковим слизом. Інші ооцисти є тонкостінними; їх у просвіт кишечника вивільняються спорозоїти, які запускають новий цикл розвитку паразита внаслідок ендогенної інвазії. Весь цикл розвитку паразитів в організмі одного господаря (від проникнення до виділення у довкілля) займає 4-7 днів.

Паразитуючи в епітелії кишок, збудники криптоспоридіозу викликають дегенеративні зміни ентероцитів. Це супроводжується розвитком синдрому мальабсорбції, уповільненням всмоктування води та електролітів, пригніченням ферментативної діяльності кишечника, що знаходить клінічний вираз у виникненні профузного рідкого проносу. При криптоспоридіозі також можливе ураження епітелію глотки, гортані, стравоходу, шлунка, товстої кишки, а при аспірації блювотних мас – трахеї та бронхів.

При тяжкому перебігу криптоспоридіозу відзначається гематогенне поширення криптоспоридій у різні внутрішні органи. При нормально функціонуючих захисних механізмах циклічний розвиток криптоспоридій в організмі швидко пригнічується та прояви криптоспоридіозу купіруються. У імунокомпрометованих осіб персистування інфекції в організмі може відбуватися невизначено довго, що зумовлює хронічний перебіг криптоспоридіозу за відсутності повторного зараження.

Загальна тривалість інкубаційного періоду при криптоспоридіозі в середньому становить 4-14 днів. Характер клінічних проявів та тяжкість перебігу інфекції залежить від вихідного імунного статусу пацієнта. В осіб із нормальним імунітетом зазвичай розвивається гастроінтестинальна форма криптоспоридіозу; у пацієнтів з імунодефіцитом нерідко виникає бронхолегенева (респіраторна) форма інфекції, а також дисемінація до інших органів.

У типових випадках криптоспоридіоз протікає у формі гострого гастроентериту чи ентериту. Найбільш характерними проявами є профузна водяниста («холероподібна») діарея, переймоподібні болі в мезогастрії, нудота, повторне блювання. Стілець водянистий, рясний, частий (від 5-10 до 20 і більше разів на добу), зі смердючим запахом. Ознаки дегідратації можуть бути виражені різною мірою: від почуття спраги та сухості шкіри до зниження тургору тканин та тонічних судом. Можливе підвищення температури до субфебрильних чи фебрильних показників. У пацієнтів з нормальною імунною системою діарейний синдром триває 5-12 днів, після чого прояви криптоспоридіозу купіруються, і настає одужання.

Перебіг криптоспоридіозу у хворих з імунодефіцитами (вродженою гіпогаммаглобулінемією, які отримують імуносупресивну терапію, які перенесли трансплантацію органів, хворих на ВІЛ/СНІД тощо) більш тяжкий і тривалий. При гастроінтестинальній формі криптоспоридіозу токсико-інфекційний та діарейний синдроми, ознаки дегідратації виражені значніше. Приблизно у 60% пацієнтів кишкова інфекція триває 4 та більше місяців.

З позакишкових форм криптоспоридіозу зазвичай зустрічається ураження респіраторного тракту, жовчовивідних шляхів, рідко – підшлункової залози. Респіраторний (бронхолегеневий) криптоспоридіоз супроводжується задишкою, кашлем зі бідним мокротинням слизового характеру, дихальною недостатністю, лихоманкою, лімфаденітом. У хворих на СНІД часто виникає криптоспоридіозна пневмонія, що призводить до летального результату. При поразці жовчних шляхів розвивається холецистит, склерозуючий холангіт чи гепатит. Хворих турбує лихоманка, нудота, біль у правому підребер’ї, жовтяниця, діарея.

Диференціальна діагностика гострих кишкових інфекцій та підтвердження криптоспоридіозу засноване на виявленні ооциста збудника у випорожненнях. З цією метою застосовуються методи фарбування мазків фекалій по Цілю-Нільсену, Романівському-Гімзі, Кестеру. Можливе виявлення антигену криптоспоридій у калі методами ІФА, РЛА, ПЛР, а також у крові за допомогою імунофлюоресцентного або імуноферментного аналізу.

При бронхолегеневій формі криптоспоридіозу проводиться бронхоскопія. Ендоскопічно виявляються ознаки трахеїту та бронхіту; в отриманому матеріалі (мокроті, аспіраті трахеї та бронхів, біоптаті бронхів) виявляються ооцисти криптоспоридій. Рентгенологічне дослідження легень дозволяє побачити картину двосторонньої інтерстиціальної пневмонії. Для підтвердження криптоспоридіозу жовчних шляхів вдаються до черезшкірної пункції жовчного міхура та внутрішньопечінкових жовчних проток.

Більшість інфекціоністів вважає, що особи з нормальною імунною системою, легким або середньотяжким перебігом інфекції не потребують спеціального лікування криптоспоридіозу. Для усунення клінічних проявів достатньо призначення дієти, оральної регідратації, ферментів, антидіарейних засобів. У важких випадках, у т. ч. імунокомпрометованим особам, необхідне призначення антибактеріальних препаратів групи макролідів, фуразолідону, метронідазолу, піриметаміну, спіраміцину та ін; проведення корекції водно-електролітного стану за допомогою інфузій водно-сольових розчинів

Прогноз та профілактика криптоспоридіозу

У імунокомпетентних осіб криптоспоридіоз протікає у легкій або середньотяжкій формі і зазвичай закінчується мимовільним одужанням. Найбільшу небезпеку криптоспоридіоз становить для дітей віком до 2-х років, пацієнтів з імунодефіцитними станами та одержують тривалу імуносупресивну терапію. Запобігти або мінімізувати ризик зараження криптоспоридіозом дозволить знезараження стічних вод, кип’ятіння водопровідної води, встановлення додаткових фільтрів для очищення води, санітарна освіта, дотримання протиепідемічного режиму в дитячих та лікувальних закладах, а також заходів особистої гігієни.