Криптит

Криптит – це запалення пазух (сліпих кишень) заднього проходу внаслідок інфікування криптів. Клінічні симптоми характеризуються появою тяжкості, відчуття печіння, зволоження шкіри анального отвору, болями та прострілами прямої кишки. Ускладнений криптит нерідко переходить у проктит та парапроктит, призводить до розвитку запору, анальних тріщин, формування свищів, сприяє розвитку раку прямої кишки. Патологія діагностується проктологом за допомогою пальцевого дослідження заднього проходу, ультрасонографії, аноскопії та рекотороманоскопії. Лікування консервативне: дієта, нормалізація випорожнень, дотримання гігієни, сидячі ванни. При неефективності показано операцію.

Криптит – це гостре або хронічне запалення морганієвої крипти (анатомічного поглиблення в термінальному відрізку прямої кишки). Хронічні запори та проноси ведуть до механічних пошкоджень криптів каловими масами, сприяють застою патогенної мікробної флори. Гострий криптит схильний легко перетворюватися на хронічний внаслідок відсутності нормального дренування крипт, повторного інфікування, регулярного травмування. Тривалий криптит, що важко протікає, загрожує розвитком таких ускладнень, як проктит і парапроктит, анальна тріщина, рак прямої кишки.

Крипти вільно повідомляються з просвітом прямої кишки, і тому влучення калових мас у них не є рідкісною ситуацією. Як правило, крипти повністю випорожнюються, а секрет анальних залоз не дозволяє інфекції проникнути у глибокі шари.

При травмуванні крипти твердими компонентами калових мас (висівки, щетинки, шкірка, шматочки кісточок та ін), попаданні спітнілих грудочків калу всередину крипти або набряку її стінок при тривалій діареї, закупорці протоки анальної залози розвивається запальний процес. Застій калових мас у крипті та зниження захисних властивостей секрету анальних залоз сприяють розмноженню патогенних мікроорганізмів.

Таким чином, причиною виникнення криптиту, за спостереженнями фахівців у галузі клінічної проктології, може стати будь-який розлад дефекації, мінімальне травматичне ушкодження слизової оболонки прямої кишки. Закупорка анальних залоз сприяє проникненню бактерій у глибокі шари та розвитку парапроктиту.

Морганієві крипти у верхній частині мають повідомлення з прямою кишкою, а знизу прикриті напівмісячними заслінками (клапанами). Гирла проток анальних залоз виходять поверхню дна морганієвих крипт. Внаслідок недостатнього дренування крипти, закупорки гирла протоки, механічної травми крипти можуть запалюватися. Глибина крипта індивідуальна. До розвитку запального процесу схильні глибокі крипти.

Патологія проявляється болем у задньому проході (прокталгія), особливо під час дефекації. Біль може бути різного характеру та інтенсивності, від слабкої тупої хворобливості до пекучих та гострих прострілів з іррадіацією. Іноді відзначається печіння, тяжкість у прямій кишці, відчуття присутності стороннього тіла. Нерідко хворі відзначають прожилки крові у калі. Виділення гною із заднього проходу зазвичай супроводжується інтенсивним періанальним свербінням. Гіпертермія не є характерною.

При формуванні гнійника біль стає пульсуючим, нариваючим. Оскільки больовий синдром найчастіше асоціюється з дефекацією, хворі схильні затримувати випорожнення кишечника, що спричиняє посилення стану. Нерідко розвивається спазм анального сфінктера.

У разі усунення етіологічного фактора та відновлення дренажу крипти зазвичай відбувається стихання клінічних симптомів, а у разі гострого запалення – та одужання. Тривале запалення може переходити на інші крипти, поширюватися на слизову оболонку прямокишкової стінки, у вищележачі частини товстого кишечника, а також у глибокі шари. Хронічний криптит протікає хвилеподібно, періоди ремісій змінюються загостреннями, що провокуються різними розладами випорожнень, травматизацією стінки кишки, загальним ослабленням захисних властивостей організму.

У разі, коли криптит, що нагноився, не розкривається самостійно в просвіт кишки, запалення може поширитися на навколишні тканини (сусідні крипти, слизова оболонка прямої кишки, оточуюча жирова клітковина). Результатом стають проктити, парапроктити, нориці прямої кишки.

Якщо відбулося розтин абсцесу в крипті, але дренування недостатньо, або фактори, що спричинили розвиток криптиту, не усунуті (тривають утруднення дефекації, повторно травмується слизова оболонка, дренаж крипти недостатній), криптит набуває хронічного перебігу.

Хронічний криптит загрожує розвитком рубцевих деформацій стінки прямої кишки, утворенню неповного нориці, формуванню грубої рубцевої тканини в ділянці, де розташоване дно крипт (пектеноз). Якщо пектеноз зачіпає більше, ніж чверть тканин, що охоплюють анальний канал, знижуються еластичні властивості його стінок, розтяжність прямої кишки. Це сприяє посиленню труднощів випорожнення кишечника.

Крім опитування, виявлення скарг, збору анамнезу і фізикального обстеження (що включає огляд і пальпацію промежини і періанальної зони), до заходів діагностики криптиту відносяться пальцеве дослідження заднього проходу з ретельним обстеженням області розташування крипт для виявлення зони локальної болісності. Аноскопія і ректороманоскопія дозволяють ретельно оглянути анальний канал, кінцевий відділ прямої кишки, досліджувати стан слизової оболонки, візуалізувати запалену крипту (набряк, гіперемія слизової оболонки, фібриновий наліт, при натисканні може відзначатися відходження гною).

У деяких випадках (рідко) при аноскопії можна виявити гирло вивідної протоки анальної залози, що виділяється яскравою яскраво-червоною точкою на гіперемованій слизовій оболонці. Ректоскопія дозволяє оцінити стан слизової оболонки прямої та сигмовидної кишки, виключити можливі патології. Взятие біопсію сумнівних ділянок кишкової стінки дозволяє виключити злоякісне новоутворення. При необхідності уточнення даних можна провести ультрасонографію (за допомогою ректального датчика) та проктографію. Утворення нориць потребує їх дослідження за допомогою фістулографії.

Гострий криптит, а також загострення хронічного необхідно диференціювати від парапроктиту (переважно міжм’язового). Відмінності виявляються при пальцевому дослідженні заднього проходу. При обстеженні області розташування крипт відзначається інфільтрація тканин, розташованих глибше крипти. Неповний свищ прямої кишки зазвичай проявляється виділенням краплі гною з ануса під час розведення стінок анального каналу.

Неускладнена форма захворювання підлягає консервативному лікуванню у лікаря-проктолога. Для зниження дратівливої ​​дії калових мас на слизову оболонку прямої кишки з раціону хворих виключають гострі, солоні, кислі страви, алкоголь. Для підтримки нормального ритму та характеру дефекацій рекомендовано об’ємну нежирну їжу, ретельно зварену або приготовлену на пару, достатній об’єм рідини, варених овочів (як профілактику запорів), каш. Проносні при запорі не рекомендуються, краще звільняти кишечник за допомогою клізм. Проносні засоби можуть сприяти зайвому розрідженню випорожнень, почастішання дефекацій, додатковому подразненню і набряклості слизової оболонки прямої кишки.

Хворим із криптитом рекомендована ретельна гігієна анальної області: після дефекації підмивання теплою водою, щодня 10-15 хвилинні сидячі теплі (37-38 градусів) ванни зі слабким розчином марганцівки. На 7-10 днів перед сном прописують мікроклізми з коларголом (30-40 мл 3% розчину). У разі неефективності терапевтичних методів чи розвитку ускладнень показано хірургічне лікування.

Гострий криптит найчастіше дозволяється розтином абсцесу в крипті та згасанням ознак запалення з повним виліковуванням. У разі рецидиву запального процесу відбувається хронізація. У такому разі необхідне своєчасне, ретельне та адекватне лікування, оскільки хронічне запалення крипти веде до поширення процесу на навколишні тканини.