Кривошия

Кривошия – це захворювання, при якому спостерігається нахил голови з її одночасним поворотом у протилежний бік. Виникає внаслідок патологічних змін кісток, нервів та м’яких тканин шиї. Може бути вродженою чи набутою. Виявляється фіксованою або нефіксованою зміною положення голови. Наслідком патології можуть стати деформації черепа та хребта, неврологічні порушення, порушення інтелектуального розвитку, зниження пам’яті та уваги та погіршення функції дихання. Діагноз виставляється на підставі даних огляду, результатів рентгенографії та інших досліджень. Лікувальна тактика залежить від причини кривошиї, можливо, як консервативне, так і оперативне лікування.

Кривоший – патологічний стан, що супроводжується нахилом голови з її одночасним поворотом в інший бік. Є широко поширеною патологією новонароджених, проте може траплятися і старшому віці. Включає групу захворювань зі подібною симптоматикою. Причиною кривошиї стає поразка однієї чи кількох анатомічних структур шиї, найчастіше цей стан виникає при патологічних змінах у ділянці грудино-ключично-сосцевидного м’яза. Залежно від причин розвитку хвороби лікуванням кривошиї можуть займатися дитячі ортопеди, дитячі хірурги, інфекціоністи, неврологи та інші фахівці.

Уроджена кривошия формується у внутрішньоутробному періоді. Причиною розвитку може бути неправильне становище плода, неправильна будова тазу матері, інфекційні захворювання, деякі спадкові хвороби та хромосомні мутації. Є третьою за поширеністю вродженою аномалією кістково-м’язової системи після клишоногості та вродженого вивиху стегна. Дівчата страждають частіше за хлопчиків.

Причиною розвитку набутої кривошиї можуть стати патологічні пологи, що супроводжуються обвиванням пуповиною, ішемією чи травмою м’язів шиї. У старшому віці викривлення шиї може виникати внаслідок травм, інфекційних захворювань та хвороб нервової системи. Найпоширенішою і легко виліковується формою набутої кривошиї є викривлення шиї в результаті ротаційного підвивиху С1.

Вроджені варіанти хвороби включають ідіопатичну, міогенну, остеогенну, нейрогенну та артрогенну форми патології.

Ідіопатична кривошия – Виявляється незначний нефіксований нахил голови. Причини формування невідомі, проте встановлено, що патологія частіше виникає при ускладнених пологах та патологічній вагітності. При пальпації визначається грудино-ключично-соскоподібний м’яз нормальної довжини та форми, що перебуває у стані надмірної напруги. У дітей з ідіопатичною кривошиєю часто також виявляється сегментарна недостатність шийного відділу хребта та перинатальна енцефалопатія.

Міогенна кривошия – Найпоширеніша форма кривошиї. Розвивається в результаті ущільнення та укорочення грудино-ключично-соскоподібного м’яза. Вроджена м’язова кривошия може бути ранньою та пізнішою. Рання виявляється при народженні, пізня – віком 3-4 тижні. Причиною розвитку може стати поперечне положення або тазове старанність плода, при якому головка дитини тривалий час залишається схиленою до плеча – таке становище викликає зниження еластичності та фіброзу м’яза. При огляді головка дитини нахилена у бік ураженого м’яза і розгорнута на протилежний бік.

При пальпації виявляється рівномірне ущільнення м’язової тканини чи локальне ущільнення округлої форми межі середньої та нижньої третини м’яза. Спроби пасивних рухів болючі. Нелікована міогенна кривошия є причиною викривлення хребта, порушення розвитку черепа та області плечового поясу. Обличчя дитини стає асиметричним, кістки з боку ураження сплощуються, вухо, брову та око опускаються порівняно зі здоровою половиною. Іноді спостерігається двостороння міогенна кривошия, що супроводжується нахилом голови до грудини та різким обмеженням рухів.

Остеогенна кривошия (Хвороба Кліппеля-Фейля) розвивається при вродженій патології шийних хребців. Можливе зменшення розміру та/або форми хребців або їх зрощення у єдиний блок. При огляді виявляється укорочення та деформація шиї; втягнута в плечі голова, часто повернена вбік; обмеження рухливості шиї; зниження лінії зростання волосся на потилиці. Викривлення шиї нерідко узгоджується з іншими аномаліями розвитку скелета. Сама по собі остеогенна кривошия, як правило, не викликає болю, проте може спричиняти розвиток радикулітів шийного відділу хребта.

Нейрогена кривошия виникає внаслідок дистонічного синдрому, при якому спостерігається підвищення тонусу м’язів в одній половині тіла за зниження в іншій. Патологія супроводжується аналогічними порушеннями в області тулуба та кінцівок: ніжка на стороні ураження зігнута, ручка зігнута та стиснута в кулак, тулуб викривлений. Активні та пасивні рухи в шиї збережені, однак у стані спокою головка дитини «відходить» у порочне становище.

Артрогенна кривошия розвивається внаслідок вродженого ротаційного підвивиху І шийного хребця.

Придбана кривошия може бути настановною, компенсаторною, рефлекторною, травматичною та інфекційною. Крім того, виділяють кривошею при пухлинах хребта; істеричну форму хвороби, яка в окремих випадках може виявлятись при істеричному психозі; дерматогенну кривошею, що виникає при грубих рубцях на шкірі; десмогенне викривлення шиї, що утворюється в результаті запалення та рубцевого переродження тканин (м’язів, зв’язок, клітковини, лімфовузлів); міогенну кривошею, що формується після запалення м’язів шиї (міозиту), та нейрогенну форму захворювання, яка може розвинутися при дитячому церебральному паралічі або стати результатом перенесеної нейроінфекції.

Установча кривошия – розвивається, якщо дитина тривалий час перебуває в неправильному положенні в ліжечку. Патологічні зміни органів та тканин відсутні.

Компенсаторна та рефлекторна кривошия. Рефлекторне викривлення шиї може виникати при гнійних процесах у ділянці шиї, перихондрите ребер, запаленні соскоподібного відростка (мастоїдиті) та середнього вуха (отите) – у таких випадках, щоб зменшити біль, пацієнт нахиляє голову убік. Компенсаторна кривошия може розвиватися при косоокості та хворобах внутрішнього вуха (лабіринтіті). У першому випадку нахил голови дозволяє краще використовувати поле зору, у другому – зменшити запаморочення. Рухи у шийному відділі хребта при компенсаторній та рефлекторній формах кривошиї збережені у повному обсязі.

Травматична кістково-суглобова кривошия – Виникає гостро, причиною є перелом I шийного хребця. Супроводжується різкою хворобливістю, обмеженням рухів у шийному відділі, болями при пальпації, розвитком пірамідної недостатності та бульбарного синдрому. Ще одним різновидом набутої кістково-суглобової кривошиї є підвивих C1, який може утворитися у будь-якому віці, але найчастіше виявляється у дітей. Причиною підвивиху стає різкий поворот голови у побуті чи під час занять спортом.

Нетравматична (інфекційна) кістково-суглобова кривошия – може виявлятися при остеомієліті, кістковому туберкульозі та третинному сифілісі. Причиною розвитку є розплавлення чи патологічні переломи шийних хребців.

Діагноз вродженої кривошиї встановлюється фахівцем у галузі травматології та ортопедії, педіатрії, дитячої хірургії на підставі анамнезу, даних огляду та результатів рентгенографії шийного відділу хребта. Під час обстеження немовляти лікар з’ясовує, якими були пологи – нормальними чи патологічними, чи були проблеми під час вагітності, коли батьки помітили викривлення шиї – з перших днів життя чи через певний період часу тощо. Для виключення порушень з боку нервової системи призначають огляд невропатолога. При необхідності оцінити стан м’якотканих структур шиї дитини направляють на МРТ.

Перелік діагностичних методик при підозрі на набуту кривошею залежить від анамнезу та характеру патології. Рентгенологічне дослідження входить до обов’язкового плану обстеження, при цьому може бути призначена як рентгенографія шийного відділу, так і рентгенографія першого-другого шийних хребців. При косоокості показано консультацію офтальмолога, при підозрі на туберкульоз – консультацію фтизіатра, при підозрі на сифіліс – консультацію венеролога, при істеричній формі – консультацію психіатра.

Лікування вродженої міогенної патології може бути як консервативним, і оперативним. На ранніх стадіях застосовується електрофорез з лідазою та йодидом калію, УВЧ, спеціальні коригувальні вправи та масаж. Найчастіше для повного усунення патології потрібно 5-6 місяців. При неефективності консервативної терапії виконують хірургічну операцію, перетинаючи головки грудинно-ключично-соскоподібного м’яза. Якщо скорочення ураженого м’яза становить 40 і більше відсотків порівняно зі здоровою стороною, проводять пластику. У післяопераційному періоді накладають гіпс, який за місяць замінюють коміром Шанца. При набутій м’язовій кривоші використовуються аналогічні лікувальні методики.

При вродженій нейрогенній кривоші застосовують медикаментозну терапію, фізіолікування, ЛФК та ​​масаж. При викривленні шиї, що виникло в результаті нейроінфекції, призначають антибіотики, міорелаксанти та протисудомні препарати. Після стихання запалення хворому рекомендують носити комір Шанцю та направляють на ЛФК. У тяжких випадках здійснюють хірургічну корекцію.

При вродженій остеогенній кривоші (хвороби Кліппеля-Фейля) призначають ЛФК та ​​масаж. Для зменшення косметичного дефекту іноді видаляють високо розташовані верхні ребра. При травматичному викривленні шиї, що розвинулося в результаті перелому, застосовують витягування петлею Гліссона та гіпсові пов’язки, у разі потреби проводять хірургічні операції. При кривоші внаслідок підвивиху С1 лікарі-травматологи здійснюють закрите вправлення з використанням петлі Гліссона і накладають комір Шанцю. У віддаленому періоді після травми за наявності органічних змін у хребті, шиї та плечовому поясі призначають електроімпульсну терапію, електрофорез, масаж та ЛФК.

Десмогенні та дерматогенні кривошиї усувають оперативним шляхом, січаючи рубцеві тканини та проводячи пластику ауто-, ало-або ксенотрансплантатами. При пухлинах та інфекційному ураженні кісток здійснюють лікування основної патології, а в подальшому виконують відновлювальні операції.

Профілактика визначається етіологією захворювання. Прогноз залежить від причин розвитку та тривалості існування патології. Більшість уроджених та набутих форм кривошиї при ранньому адекватному лікуванні добре піддаються корекції. Виняток – хвороба Кліппеля-Фейля, за якої зберігається виражене обмеження рухів. Неліковане викривлення шиї може спричинити порушення розвитку дитини, утворення грубих косметичних дефектів та подальшої інвалідності. Порочне положення шиї призводить до дистрофічного переродження м’язів, перешкоджає нормальному розвитку черепа та викликає прогресуючу асиметрію обличчя.

Зайвий тиск на судини шиї, що доставляють кров до головного мозку, спочатку стає причиною мігренеподібного головного болю, а потім – і порушення мозкових функцій. У дітей страждає інтелектуальний розвиток. У дорослих погіршується увага та пам’ять. Через зміну положення трахеї знижуються функції зовнішнього дихання, при вродженій патології та кривоші, що виникла в ранньому віці, можливе відставання росту грудної клітки на стороні ураження. Часто розвиваються отити та синусити, погіршується слух, формується косоокість.