Кривошия у дитини

Кривошия у дитини – Вимушене похило положення голови, обумовлене аномаліями розвитку грудино-ключично-соскоподібного м’яза або шийного відділу хребта, або родовими травмами у дітей. Кривошия у дитини клінічно характеризується нахилом голови до плеча та розворотом обличчя на протилежний бік, асиметрією обличчя, обмеженням поворотів голови, вторинними змінами (порушенням ходи, сколіозом, косоокістю, головними болями тощо). З метою діагностики кривошиї дитині проводяться консультації ортопеда та невролога, УЗД м’язів шиї, рентгенографія шийного відділу хребта. Лікування кривошиї у дитини може включати консервативне (масаж, фізіотерапію, ЛФК, іммобілізацію, фармакотерапію) або хірургічне лікування.

Кривошия у дитини – патологічна фіксація похилого становища голови внаслідок вродженої чи рано набутої зміни м’яких тканин чи хребців шиї. Кривошия – третя за частотою патологія опорно-рухового апарату у новонароджених, після вродженого вивиху тазостегнового суглоба та клишоногості.

У дитячій ортопедії кривошия зустрічається у 0,3-2% (за деякими даними – до 16%) новонароджених; переважно дана патологія поширена серед дівчаток; дещо частіше кривошия розвивається праворуч. Кривошия може супроводжуватися деформацією скелета, порушенням зору та слуху, відставанням психомоторного розвитку, тому з перших днів життя дитини потребує пильної уваги з боку дитячих фахівців.

За часом появи розрізняють уроджену та набуту кривошею у дітей. Природжена кривошия у дитини є на момент народження. Найчастіше в анамнезі у матерів виявляється:

1. Патологічне перебіг вагітності (важкі форми токсикозу, загроза викидня, маловоддя), травмування плода, багатоплідність, аномалії становища плода (обвивання шиї дитини пуповиною, поперечне положення, тазове передлежання).
2. Порушення механізму перебігу пологів (використання акушерських посібників, вузький таз, слабка родова діяльність та її стимуляція) та пологи за допомогою кесаревого розтину, внаслідок чого може статися пологова травма новонародженого.

Виникнення набутої кривошиї у дитини чи дорослого можливе у будь-якому віці. Залежно від боку ураження кривошия у дитини може бути правосторонньою, лівосторонньою або двосторонньою.

З урахуванням механізмів, що призводять до розвитку патології, розрізняють міогенну (м’язову), остеогенну (кісткову), артрогенну (суглобову), нейрогенну, дермо-десмогенну та вторинну (компенсаторну) кривошею у дитини.

Вроджена м’язова кривошия у дитини пов’язана з порушенням розвитку кивального (грудино-ключично-соскоподібного) або трапецієподібного м’яза. У цьому випадку може мати місце недорозвинення м’яза, його ішемічна контрактура при недостатньому кровопостачанні, рубцювання та укорочення внаслідок надриву м’язових волокон. Часто в механізмі виникнення кривошиї у дитини поєднується дефект розвитку та травма м’яза під час пологів. Випадки придбаної м’язової кривошиї у дитини можуть спостерігатися при гострому та хронічному міозиті кивального м’яза, що осифікує міозіт, саркому, хворобу Гризеля та ін.

Природжена остеогенна і артрогенна кривошия у дитини є наслідком порушень розвитку шийного відділу хребта: зрощення шийних хребців (синдрому Кліппеля-Фейля), клиноподібних шийних хребців, додаткових хребців, шийних ребер і т. д. з ротаційним підвивихом та вивихом атлантоаксіального зчленування, переломом шийних хребців, їх руйнуванням внаслідок туберкульозу, остеомієліту, актиномікозу, пухлинного ураження.

Вроджена нейрогенна кривошия у дитини найчастіше є наслідком внутрішньоутробної гіпоксії, внутрішньоутробної інфекції та пов’язаного з ними синдрому м’язової дистонії; набута розвивається через дитячий церебральний параліч, перенесений поліомієліт, енцефаліт, пухлини ЦНС, мальформації Арнольда-Кіарі. Больова (рефлекторна) кривошия може виникати при захворюваннях привушних залоз, соскоподібного відростка, ключиці.

Уроджена форма дермо-десмогенної кривошиї у дитини зустрічається при крилоподібній шиї (бічних шкірних складках на шиї), синдромі Шерешевського-Тернера. Набута дермо-десмогенна кривошия зустрічається при великих рубцях шкіри, обумовлених глибокими опіками, травмами, запаленням лімфовузлів, флегмоною клітковини шиї, які викликають патологічно фіксоване положення голови.

Компенсаторна або вторинна кривошия у дитини є набутою за походженням; зазвичай вона пов’язана з патологією очей (косоокістю, астигматизмом) або внутрішнього вуха (лабіринтитом, нейросенсорною приглухуватістю). Розвиток набутої (установчої, позиційної) кривошиї у практично здорових дітей можливий при неправильному догляді: постійному неправильному укладанні дитини та носінні на руках з поворотом головки в один бік, односторонньому розміщенні іграшок тощо.

Рання форма вродженої кривошиї у дитини помітна відразу після народження чи перші дні життя; при пізній формі клінічні симптоми деформації наростають на 2-3 тижні життя. Легкий ступінь кривошиї у дитини може залишатися нерозпізнаним батьками та педіатром протягом кількох місяців.

При огляді дитини звертає увагу фіксований нахил голови до плеча та розворот підборіддя у протилежний бік. При вродженій м’язовій кривоші контурується збільшений грудино-ключично-соскоподібний м’яз; будь-які спроби насильницького повороту голови дитини викликають біль, плач та протест. Виражена асиметрія обличчя – око, брова вухо на боці нахилу розташовані нижче, ніж на здоровій; очна щілина звужена, надпліччя підняте. При двосторонній кривошині голова дитини може бути закинута назад або приведена до грудини; рухи у шиї у своїй різко обмежені.

У дитини з остеогенною кривошиєю візуально помітне укорочення та вигин шиї в одну строну, низька посадка голови, обмеження рухливості голови у шийному відділі. При нейрогенній кривоші у дитини має місце підвищення тонусу скелетних м’язів з одного боку та зниження – з іншого; ручка на стороні ураження стиснута в кулачок, ніжка зігнута, проте рух голови збережені в повному обсязі.

Асиметрія обличчя та черепа у дитини з кривошиєю стає особливо помітною до 5-6 років. Відзначається сплощення щоки на боці кривошиї, низьке розташування очної щілини, недорозвинення вушної раковини, неправильний розвиток щелеп. У дітей з вродженою кривошиєю часто виявляється дисплазія кульшових суглобів, плагіоцефалія, ущелини верхньої губи та твердого піднебіння, порушення прикусу, коротка вуздечка язика.

Некоригована кривошия призводить до розвитку у дитини вторинних деформацій з боку черепа, лицьового скелета, хребта. У таких дітей відзначається пізнє прорізування молочних зубів, затримка формування навичок сидіння та ходьби, асиметричне повзання, погана рівновага, формування вальгусної деформації стоп, плоскостопості, сколіозу, остеохондрозу. Дитина з кривошиєю може страждати на одностороннє порушення слуху і зору, косоокість, амбліопію, вегето-судинну дистонію, головні болі.

Діти з ознаками кривошиї мають бути проконсультовані дитячим травматологом-ортопедом, дитячим неврологом, дитячим офтальмологом, дитячим отоларингологом. Розпізнавання різних форм кривошиї у дитини проводиться виходячи з анамнезу, об’єктивного обстеження, інструментальної діагностики.

Комплексне дослідження хребта (УЗД, рентгенографія, КТ, МРТ шийного відділу хребта, рентгенографія першого-другого шийних хребців) дозволяє виявити кістково-суглобову патологію (вивихи, переломи, зрощення, деформації, наявність додаткових хребців тощо). Нейрогенний характер кривошиї у дитини підтверджується даними електронейрографії та електроміографії. При міогенній кривоші дитині проводиться ультразвукове дослідження м’язів шиї; при дермо-десмогенній – УЗД м’яких тканин.

Для виключення супутньої патології дитині з кривошиєю може бути показано виконання нейросонографії, РЕГ, УЗД тазостегнових суглобів.

Лікування кривошиї у дитини має починатися безпосередньо з постановки діагнозу. Важливу роль грає надання дитині правильного становища за допомогою рекомендованих лікувальних укладок, стимуляція поворотів голови в різні боки за іграшками, правильне носіння малюка на руках.

При м’язовій кривоші дитині показані курси ЛФК, масажу, фізіопроцедур (парафінових аплікацій, електрофорезу, УВЧ), лікувальне плавання. Фахівцем може бути рекомендоване носіння шийного ортезу, коміра Шанца, витягування за допомогою петлі Гліссона. Якщо консервативна тактика виявляється неефективною, з 1,5-2-річного віку вдаються до хірургічної корекції м’язової кривошиї шляхом міотомії (розтину) або пластичного подовження грудинно-ключично-соскоподібного м’яза.

Діти з вродженою кістково-суглобовою формою кривошиї потребують поетапної коригуючої іммобілізації шийного відділу хребта (коміром Шанцю, пластиковим головоутримувачем, гіпсовою торакокраніальною пов’язкою) з урахуванням віку дитини та тяжкості кривошиї. При неможливості вправлення підвивиху дитині показаний спондилодез шийного відділу хребта.

Дитині з нейрогенною кривошиєю проводиться фармакотерапія, спрямована на зниження тонусу м’язів та збудливості нервової системи, локальний та загальний масаж. Дермо-десмогенна кривошия у дитини підлягає хірургічному лікуванню – висіченню рубців, шкірній пластиці.

Раннє, послідовне та комплексне лікування кривошиї у дитини призводять до повного усунення деформації у 80-90% дітей. При розвитку грубих вторинних деформацій у дітей старшого віку лікування призводить до поліпшення функції, проте повного виправлення дефектів може наступити. Дитина з кривошиєю має бути на диспансерному спостереженні у дитячого ортопеда до 18-річного віку.

Попередженню розвитку кривошиї та у дитини сприяє нормальний перебіг вагітності та пологів, надання малюкові правильного положення в ліжечку та на руках, проведення гімнастики та профілактичного масажу дитині, профілактика травм області шиї.