Криза чверті життя

Криза чверті життя – Це період життя у віці 20-25 років, що характеризується зміною провідної діяльності, пошуком нових смислів та цінностей. Виявляється тривогою через невизначеність майбутнього, почуття безвиході, розчарування. Зміст кризи – професійне самовизначення, розвиток фінансової незалежності, близькі інтимні відносини. Діагностика проводиться методом клінічної бесіди, за допомогою особистісних тестів та опитувальників. Для допомоги пацієнтам застосовують когнітивний, екзистенційний підходи психотерапії.

Криза чверті життя, названа також 25-ти літнім або юнацьким, часто виникає у студентів-випускників. Відповідно до соціологічних досліджень, 75% молодих людей 20-30 років мають ознаки кризового стану. 50% з них кардинально змінюють професійну діяльність, місце проживання, соціальний статус, щоб упоратися із тривогою, почуттям невизначеності. Кризи більш схильні жінки, оскільки пред’являється більше вимог до їхніх соціальних ролей (дружина, мати, фахівець, успішна особистість).

Криза чверті життя виникає на перехідному етапі розвитку, коли посилюється потреба освоєння нових ролей, моделей поведінки. Базова причина тривоги та дискомфортного емоційного стану – непідготовленість внутрішніх (переконання, мети) та зовнішніх умов для переходу від колишнього соціального становища до нового. Конкретними факторами, що сприяють розвитку кризового періоду, є:

1. Освоєння професії. Занепокоєння пов’язані з правильністю вибору спеціальності, з необхідністю виходити ринку праці, пропонувати компетенції. Дівчата, юнаки розуміють, що освоєна професія відповідає їхнім потребам, змінюють сферу діяльності. Невизначеність внутрішніх бажань та зовнішніх умов для працевлаштування викликає кризові переживання.
2. Партнерство, подружжя. Настає період, коли необхідна заміна романтичних відносин на складніші подружні, сімейні. З’являється тривога у зв’язку з вибором партнера, вибудовуванням довіри, спільного побуту. Відсутність контактів із протилежною статтю посилює негативні переживання.
3. Фінансова залежність. Причиною невпевненості стає нездатність забезпечувати себе матеріально, неможливість знайти роботу із достатнім заробітком. Бажання свободи та самостійності обмежується фінансово. Необхідність користуватися грошима батьків – причина юнацької кризи у 30-35% молоді.
4. Проблеми самовизначення. Частина юнаків, дівчат не можуть при виборі життєвого шляху: не розуміють, якими хотіли б стати, не бачать себе в майбутньому. Втрата орієнтирів викликає тривогу, здатне спровокувати асоціальні форми поведінки (зловживання алкоголем, бродяжництво, наркоманію).

Криза чверті життя ґрунтується на втраті актуальності колишніх соціальних позицій, необхідності освоєння нових відносин, поведінки. У молодої людини відсутні зовнішні та внутрішні умови для переходу до нових ролей. Внутрішніми опорними структурами є цінності, переконання, навички, знання. Якщо вони сформовані до майбутніх ролей (чоловік/дружина, мати/батько, фахівець, професіонал), то криза протікає легше. Зовнішні умови – очікування батьків, особливості ринку праці, присутність серед осіб протилежної статі, орієнтованих близькість.

О.С. Робінсон виділив кілька стадій проживання кризи чверті життя.

• Перша характеризується наростанням тривоги, почуття безвиході. Людина відчуває, що її обтяжують колишні зв’язки, способи проведення часу, місця. Виникає занепокоєння майбутнім.
• На другій стадії приходить усвідомлення необхідності змін, аналізуються варіанти поведінки, способи зміни життєвої ситуації.
• Третя стадія – час активних процесів, проб нового. Можливі помилки, розчарування. На четвертій стадії закріплюються нові ролі, зобов’язання.

Характерна ознака кризи чверті життя – відчуття втраченості, почуття страху, самотності. Сум’яття, невпевненість посилюються необхідністю прийняття важливих рішень. Відбувається порівняння себе з оточуючими, приниження своїх якостей. Невизначеність майбутнього провокує тривогу. Посилюється потреба у романтичних, інтимних відносинах. Виникають думки про важливість подружжя, сім’ї. Відсутність партнера чи розлучення переживаються важко.

Посилюється протиріччя між прагненням до незалежності від батьків та потребою у їх підтримці (моральної, матеріальної). Це проявляється дратівливістю, запальністю, сварками. Усвідомлюється важливість вибудовування професійних комунікацій, зберігається невпевненість у своїй компетентності як працівника, спеціаліста. Людина шукає роботу, але внутрішній дискомфорт не дозволяє прийти на співбесіду. Або після прийому на вакантну посаду виникає сильне бажання звільнитися, пов’язане зі страхами, невпевненістю.

Розвивається глибокий внутрішній конфлікт, заснований пошуку власної ідентичності. Відбуваються спроби пошуку відповіді питання: «Хто я?», «Який я?», «Що мені подобається?», «Як хочу жити?». Уявлення про доросле життя часто не відповідають реальності. Виникає необхідність змінювати цінності, пріоритети, щоб адаптуватися до вимог суспільства. Процес супроводжується емоційною нестабільністю: гнівливістю, плаксивістю, пригніченістю настрою, періодами гіперактивності.

Тривала криза чверті життя призводить до погіршення психічного здоров’я, підвищує ризик соціальної дезадаптації, девіантної поведінки. Не знайшовши способів задоволення нових потреб, юнак починає почуватися невдахою, життя оцінює як безглузде. Розвивається депресія, тривожний розлад. Зникає інтерес до реалізації себе як фахівця, пошуку партнера, до спроб близьких відносин. Підвищується ризик алкоголізації, вживання наркотиків. Молоді люди живуть за рахунок батьків або пускаються у бродяжництво.

Люди, які переживають кризу чверті життя, звертаються за допомогою до психолога, лікаря-психотерапевта. У ході первинної бесіди повідомляють про характерні ознаки кризового етапу: скаржаться на почуття тривоги, переживання майбутнього, незадоволеність різними сферами життя. Ключова проблема, що озвучується, може бути пов’язана з кар’єрою, батьківською сім’єю, відносинами з дівчиною/хлопцем. Нерідко пацієнти говорять про відчуття втраченості, відсутність життєвого плану.

У рамках юнацької кризи може бути виявлено депресію, розлади харчової поведінки, генералізований тривожний розлад та інші порушення невротичного спектру. У діагностиці використовуються особистісні опитувальники. Їх зміст визначається домінуючими скаргами та діагностичним досвідом фахівця.

Часто на практиці використовується тест «Симптоми нормативної кризи дорослості». Він містить шкали, орієнтовані на оцінку бажань, цінностей, ставлення до себе, людей та сфер життя. Інша поширена методика – опитувальник смисложиттєвої кризи (К. В. Карпінський). Його результати вказують на глибину переживань, наявність смислів у житті.

Юнацький криза – переломний момент, перехід стану невизначеності до конструктивним діям, розвитку особистості. Для успішного подолання цього періоду потрібна допомога психотерапевта чи психолога. Фахівець допомагає усвідомити витоки труднощів і знайти правильний вихід із суперечності. Використовуються різні психотерапевтичні підходи:

• Екзистенційний. Кризовий етап сприймається не як дезадаптація, бо як природний період життя. Фахівець розповідає про його причини та механізми, способи подолання. Ключове завдання – усвідомити труднощі, зрозуміти, що вони тимчасові стануть умовами у розвиток. У рамках цього підходу реалізується розмовна, клієнт-центрована терапія.
• Когнітивно-поведінковий. Проводиться аналіз причин кризи чверті життя та шляхів її вирішення. Психолог допомагає клієнту побачити позитивні моменти у кризовому стані, розробити план дій щодо досягнення цілей та почати його виконувати. У процесі психотерапії відстежуються деструктивні розумові та поведінкові шаблони, виробляється навичка із заміни на конструктивні.
• Сімейна терапія. Консультування всієї сім’ї дозволяє переглянути погляд батьків на дитину, що подорослішала. Це необхідно для створення сприятливої ​​соціальної ситуації, що сприятиме переходу молодої людини на новий етап життя. Коректна поведінка батьків сприяє легшій сепарації «дитини», підтримці теплого спілкування з нею.

Криза чверті життя найчастіше успішно долається, оскільки у ньому зберігається орієнтація у майбутнє. Цілком попередити настання складного етапу життя не можна, але вираженість негативних переживань можна мінімізувати. Щоб перебіг кризи був легким і не затягувався, потрібна підтримка близьких людей, консультації психолога, психотерапія.