Криза середнього віку у чоловіків

Криза середнього віку у чоловіків – Перехідний період розвитку, що характеризується зміною життєвих установок, переоцінкою досвіду та визначенням перспектив. Розвивається у проміжку між 35 та 50 роками. Супроводжується роздумами, що повторюються, про сенс життя і втрачені можливості, емоційну запальність, гнівливість, агресивність, депресію, провокацію конфліктів, подружні зради, пристрасть до алкоголю, кардинальну зміну інтересів. Професійна діагностика проводиться психологом під час розмови. Прояви кризи стають менш вираженими за дотримання рекомендацій фахівця.

Назва «криза середнього віку» введено канадським психоаналітиком Еге. Жаком для позначення вікового періоду від 40 до 60 років, що супроводжується переосмисленням набутого досвіду, втратою інтересу до сьогодення. Пізніше межі кризи були зрушені, зараз її початок нерідко спостерігається у 30-35 років. Чоловіки переживають перехідний етап важче ніж жінки. Це пояснюється високими вимогами суспільства до кар’єрних здобутків та фінансової спроможності, недостатнім визнанням важливості реалізації у сімейному житті. Симптоми кризового періоду більш помітні у жителів великих міст, представники творчих професій.

Усі чоловіки середнього віку проходять через кризу. Ступінь вираженості симптомів – емоційні переживання, поведінкові порушення, особистісна та соціальна дезадаптація – визначається соціальними, культурними, психологічними, матеріально-побутовими та біологічними факторами. Поширені такі причини тяжкої кризи:

• Фінансова неспроможність. Сучасне суспільство приписує чоловікові роль “добувача” як одну з головних. На певних вікових етапах відбувається визнання себе успішним чи неуспішним залежно від матеріального благополуччя.
• Незадоволеність шлюбом. Особистісна криза у чоловіків нерідко збігається із кризою подружніх відносин. До цього моменту закінчується виховання дітей, побут повністю облаштований, загальних інтересів у чоловіка та дружини стає менше.
• Смерть близьких людей Пусковим механізмом кризи може стати смерть батька, друга. Чоловік переживає втрату, гостріше відчуває самотність, стикається з усвідомленням кінцівки життя.
• Погіршення здоров’я. До 40-50 років відбуваються зміни лише на рівні фізіології – знижується гнучкість, сила, витривалість, виникають суглобові болю, зменшується вироблення тестостерону, організм старіє. Зниження працездатності сприяє розвитку тривоги збереження можливості професійної реалізації.
• Прихильність до стереотипів. ЗМІ просувають «культ молодості», матеріальної та соціальної успішності як умов щастя. Повсюдно проявляється дискримінація за віковою ознакою.
• Психологічні особливості. Переживання кризи більше схильні до невпевнених у собі, залежних від думки оточуючих чоловіків. Орієнтованість на майбутнє, вміння будувати плани та втілювати їх у реальність сприяють легкому подоланню перехідного етапу.

Походження кризи середньому віці докладно досліджував Еге. Еріксон. Відповідно до його теорії, в 35-50 років формуються певні завдання розвитку, для вирішення яких необхідне оволодіння новими навичками, вміннями. Благополучне завершення кризи дозволяє отримати новий досвід і набути душевного комфорту. Основне завдання – зробити вибір між стагнацією «Я» (Его) та генеративністю, тобто поширенням інтересів за межі власного благополуччя. При реалізації другого варіанта відбувається ідентифікація себе з іншими людьми, з майбутніми поколіннями, що частково вирішує екзистенційну проблему життя, невідворотності смерті. Вибір стагнації «Я» означає повернення та примирення з освоєними способами функціонування. Людина віддає перевагу звичному, комфортному стану, відмовляється від переживання стресових ситуацій. Нерідко в майбутньому це призводить до розчарування, незадоволеності, депресії.

У чоловіків період кризи проявляється змінами в емоційній та поведінковій сфері. Виникають думки про свою неспроможність, страх старості, що наближається, ненависть до щоденної рутини. Багато чоловіків говорять про відчуття «загнаності в кут», бажання все змінити, «перевернути догори дном». Наростає депресія, пригніченість, дратівливість, гнівливість. Спроби змінити ситуацію і повернути душевну рівновагу часто є деструктивними, оскільки відсутнє розуміння причин емоційної нестабільності.

Чоловіки стають більш замкнутими у спілкуванні із близькими родичами. Колишні стосунки з дружиною більше не задовольняють потреби, що формуються в розумінні, підтримці, визнанні. Професійна діяльність починає здаватися одноманітною, нудною, що перешкоджає самореалізації, прояву творчості. Намагаючись вирішити внутрішню кризову ситуацію, чоловіки змінюють зовнішні чинники: розлучаються з дружинами, звільняються з роботи, захоплюються спортом, рибалкою, полюванням, комп’ютерними та азартними іграми. Зміна відносин та діяльності дає ілюзію активності життя, повернення до молодості.

Без допомоги психологів, підтримки родичів криза у чоловіків затягується, супроводжується деструктивними емоційними та особистісними змінами. Найчастішим ускладненням є депресія. Вона формується при відмові від активного вирішення базового конфлікту, «уникнення» проблеми. Відносини та діяльність залишаються колишніми, але внутрішня незадоволеність накопичується, закріплюється ідея про безглуздість подальшого існування, недосяжність щастя. Крім цього, депресія може розвинутись після виходу з кризи та оцінки її наслідків – втрати подружніх, дружніх, професійних відносин, втрати кар’єри, доходу.

Виявлення кризи середнього віку – завдання психолога. Якщо відсутні ускладнення – депресія, соціальна та особистісна дезадаптація – діагностика виконується методом клінічної бесіди. Як правило, чоловіки критично ставляться до власних переживань, здатні описати емоції, почуття, думки, страхи, що турбують, розповісти про вчинки. При скаргах на пригнічений настрій, апатію, тривалу тугу, суїцидальні думки додатково проводиться психодіагностичне дослідження, спрямоване на виявлення депресії. Використовуються опитувальники особистісності (наприклад, Стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості Л. Н. Собчик), а також специфічні шкали (Шкала Занга, Шкала депресії Бека, Шкала оцінки задоволеності життям та інші).

Вікова криза є природним етапом психічного розвитку, чоловіки, які переживають його, не потребують лікування. При виражених проявах перехідного періоду, ризик розлучення, втрати роботи, розвитку депресії варто звернутися за консультаційною допомогою до психолога чи психотерапевта. Щоб максимально легко подолати кризу, необхідно дотримуватись наступних рекомендацій:

• Забезпечити емоційну підтримку. У кризі чоловіки починають відчувати самотність, нерозуміння оточуючих, тиск правил та вимог у всіх сферах життя. Жінкам, батькам, дітям важливо виявити терпіння, стати більш зацікавленими справами та переживаннями близької людини.
• Внести продуктивні зміни. Варто відвести емоції на другий план, оцінити продуктивність та деструктивність змін у житті. Наприклад, замість звільнення з місця роботи знайти цікаве хобі. Батькам, дружинам слід зрозуміти потребу чоловіка у змінах, не чинити опір цьому, не створювати конфліктних ситуацій, намагатися урізноманітнити щоденну рутину.
• Зменшити вимоги. Під час кризи чоловіки гостро сприймають будь-які обмеження – правила поведінки, сімейні традиції, режим дня, посадові обов’язки. По можливості, необхідно скасувати формальні вимоги, розширивши свободу дій. Не можна порівнювати з іншими, встановлювати планку, пред’являти завищені очікування.
• Приймати зміни. Криза – час для глибокої внутрішньої роботи. Важливо не поспішати, усвідомити і проаналізувати почуття, ідеї, плани, що виникають. Стара ситуація розвитку (відносини, ритуали, діяльність) вже не може задовольнити потреби особистості, потрібно зрозуміти неминучість змін та прийняти їх.
• Слідкувати за тривалістю кризи. Тривалість цього етапу коливається від 4-6 місяців до півтора року. Якщо емоційний дискомфорт спостерігається більш тривалий час, рекомендується звернутися до психотерапевта чи психолога.

Прогноз у більшості випадків сприятливий – криза, як природний ступінь розвитку, має початок, кульмінацію та завершення із формуванням нового образу Я, розумінням свого призначення, пріоритетів, цінностей. Така визначеність забезпечує душевну гармонію, емоційну врівноваженість – якості, що знаменують перехід до стабільного періоду. Попередити кризу неможливо, але за правильного ставлення до майбутніх змін можна скоротити її тривалість і вираженість. Важливо дотримуватись рекомендацій психологів і пам’ятати про тимчасовий характер труднощів.