Криза середнього віку у жінок

Криза середнього віку у жінок – Перехідний період психічного розвитку, що проявляється переоцінкою соціальних ролей, досягнень, переосмисленням сімейних взаємин. Виникає у проміжку між 30 та 50 роками, триває від 6 місяців до 2-3 років. Основні симптоми: невдоволення актуальною ситуацією (роботою, способом життя, чоловіком, дітьми), прагнення змін, емоційна нестійкість, дратівливість, поява нових захоплень. Діагностикою кризи займається психолог, дослідження виконується шляхом розмови. Для більш легкого та швидкого проживання кризи рекомендується звернення за консультаціями до фахівця.

У 1965 році канадський психоаналітик Е. Жак опублікував статтю, в якій вперше вжив термін «криза середнього віку» для позначення життєвого періоду усвідомлення обмеженості людських можливостей та смертності. Криза у жінок проходить у більш ранньому віці, ніж у чоловіків – з 30 до 50 років. За походженням та проявами у більшості він фемінний – пов’язаний із втратою молодості, чуттєвою незадоволеністю. У жінок з орієнтацією на кар’єру та бізнес, високою цілеспрямованістю, впевненістю, криза схожа на чоловічу (маскулінну). Переживання кризи яскравіше виражено у представниць середнього класу, які мають можливість змінити відносини та діяльність.

Жіноча криза менш виражена, ніж чоловіча, іноді залишається практично непоміченою. Причини бурхливої ​​та затяжної течії носять психологічний, біологічний та соціальний характер. Чим більше сфер для самореалізації виділяє собі жінка, чим вимогливіша вона належить до власним досягненням, тим паче гостро мешкає період змін. До факторів, що посилюють прояви кризи, належать:

• Зміни зовнішності. У світі успішність і затребуваність жінки оцінюється через зовнішню привабливість, молодість, сексуальність. Вікові зміни – погіршення постави, стану шкіри та волосся, збільшення ваги – стають джерелами тривоги, невпевненості, низької самооцінки.
• Гормональні зрушення. Настання клімактеричного періоду супроводжується емоційною нестійкістю, перепадами настрою, симптомами нездужання. Усі ці прояви посилюють негативні моменти кризи.
• Сімейні відносини. Ролі дружини та матері є найважливішими для жінок. У кризі відбувається оцінка задоволеності подружніми та дитячо-батьківськими відносинами. Незаміжні і бездітні жінки більш схильні до затяжного, важкого перехідного періоду.
• Соціальне положення. Провокуючими факторами негативних переживань стають недостатня успішність у кар’єрі, нелюбов до професії, низький дохід. Жінки, які переживають через своє становище, змінюють місце роботи, сферу діяльності.
• Суспільні стереотипи. Гострота кризи залежить від відповідності уявленням соціальних груп про успішність та благополуччя жінки. У світському суспільстві висуваються високі вимоги до зовнішності, кар’єрних успіхів. Серед релігійних угруповань акцент робиться на стійкість подружніх відносин (без урахування якості), багатодітність, господарність.
• Психологічні властивості. Гострому переживанню кризи більше схильні самокритичні, залежні від оцінки оточуючих жінки. Подолання емоційного дискомфорту сприяє розвитку любові до себе, прийняття своїх слабкостей.

Психологічна основа кризи середнього віку докладно описана Е. Еріксоном. Стан характеризується необхідністю розвитку – оволодіння новими навичками, освоєнням відносин та діяльності, які якісно відрізняються від попередніх. На відміну від кризи у дитини, де джерелом нової є доросла, криза у жінок – це пошук власних ресурсів, дослідження потреб, необхідність вибору між стагнацією Я (Его) та генеративністю. Під цим терміном розуміється здатність піклуватися про благополуччя інших, зокрема майбутнього покоління. Новоутворенням кризи є «здорове почуття продуктивності» – прагнення підтримати, забезпечити матеріально та духовно менш досвідчених людей. При цьому особисте життя стає більш творчим та продуктивним. Якщо відбувається вибір на користь стагнації, прояв турботи не розширюється, концентрується на особистих інтересах і переживаннях, що призводить до нудьги, туги, незадоволеності.

Криза проявляється симптомами депресії, хронічною втомою, нервовою напругою. Специфічна ознака – незадоволеність актуальною життєвою ситуацією, бажання змін. Емоційні переживання пов’язані з погіршенням здоров’я, віковими змінами зовнішності, проблемами міжособистісних відносинах. Після 30 років виникають ідеї про безповоротну втрату молодості та краси: з’являються зморшки, пігментація, потемніння біля очей, шкіра стає сухою та менш еластичною, нерідко збільшується вага тіла, хода втрачає легкість. Жінки, які високо цінують зовнішню красу і звикли до захоплення оточуючих, важче переживають старіння. Прагнення продовжити молодість проявляється захопленням дієтами, спортом, косметологічними та хірургічними пластичними процедурами.

Колишні взаємини стають джерелом роздратування та невдоволення. Любов до чоловіка відходить другого план, зростає невдоволення його вчинками, недостатньою увагою, відсутністю емоційної близькості. Подумки жінка повертається до раннього періоду, коли стосунки з чоловіком були романтичними, чуттєвими, приносили радість. Ностальгія лише посилює розпач та незадоволеність. Намагаючись змінити ситуацію, жінка часто заводить розмови «до душі», які закінчуються докорами, звинуваченнями, образами та сльозами. Іноді приймають рішення про розлучення, виникають любовні зв’язки з іншими партнерами. Для незаміжніх жінок джерелом переживань є відсутність чоловіка чи офіційно оформлених відносин із ним, як визнання серйозності намірів.

У відносинах із дітьми частішають конфлікти на основі поганих навчальних позначок, непослуху, проявів самостійності. Нерідко криза середнього віку у жінки збігається з підлітковою кризою у дитини. Через підвищення вимог, посилення суворості, дисципліни мати намагається досягти соціальної успішності сина чи доньки і цим довести власну батьківську спроможність. Жінки, які не мають дітей, схильні оцінювати бездітність як недолік, неповноцінність, тому роблять спроби завагітніти і народити малюка. На тлі цієї потреби укладаються необдумані шлюби, витрачаються великі фінансові кошти на медичне обстеження, зокрема використання репродуктивних технологій.

Жінки, які займалися сім’єю та не приділяли належної уваги кар’єрі, починають посилено працювати, підвищувати кваліфікацію або здобувати освіту, на яку в молодості забракло часу. Ті, хто досяг певних висот у професійній сфері, раптом залишають посаду, йдуть у творчість, в організації, що дозволяють проявити душевні якості – доброту, співчуття, турботу. Часто, щоб упоратися з емоційною нестабільністю, почуттям порожнечі, жінки вдаються до релігії, езотеричним вченням, незвичайним творчим хобі.

Затяжна криза у жінок ускладнюється депресією. Відсутність позитивних змін провокує почуття туги, безвиході, безглуздості життя. Порушується сон (безсоння, надмірна сонливість), апетит, наростає тривога, дратівливість, формується стійке почуття провини, нікчемності. Жінка втрачає інтерес до занять, які раніше приносили задоволення, включаючи хобі та секс. Гірше переносяться клімактеричні симптоми, спостерігаються головний біль, проблеми з травленням, пітливість, утруднене дихання. У важких випадках виникають думки про самогубство, чинять суїцидальні спроби.

У більшості випадків криза проходить без участі лікарів та психологів, необхідність у кваліфікованій допомозі виникає при розвитку ускладнень – депресії, стійкому погіршенні самопочуття. Для виявлення кризового стану використовується метод клінічної розмови. У розмові з психологом жінки відзначають нестійкість емоцій, дратівливість, відчуття безглуздості подій, незадоволеність шлюбом, сімейними відносинами, змістом професійної діяльності. При скаргах, характерних для депресії та інших невротичних розладів, проводиться комплексне дослідження емоційно-особистісної сфери із застосуванням опитувальників та проективних тестів (Стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості Л.М. , шкала депресії Бека та інші).

При кризі важливо не піддаватися паніці, не боятися змін. Зміни у період природні і неминучі, їх прийняття дозволяє прожити другу половину життя більш осмислено і ефективно. Самодопомога повинна бути орієнтована на роботу з емоціями, думками та діями. Рекомендації психологів зводяться до наступного:

• Турбота про здоров “я. Позитивна увага до змін у своєму тілі дозволяє довше зберегти сили та енергію. Жінкам необхідно прийняти факт природності процесу старіння, перенести фокус зусиль із зовнішньої краси на збереження здоров’я. Привабливість повинна розумітися через гармонійність у зовнішньому вигляді, емоціях та діях.
• Прояв кохання та турботи. Під час кризи не можна замикатися на власних переживаннях, потрібно підтримувати активні та відкриті стосунки із членами сім’ї, друзями, колегами. При наростанні роздратування, невдоволення, образ варто зрозуміти, що причина полягає у внутрішніх особистісних змінах, знайти спосіб розвинути та проявити кохання.
• Усвідомлене переживання. Не слід заперечувати наявність кризи та викликаних неприємних емоцій, вчинків, думок. Щоб максимально швидко пережити цей стан, рекомендується об’єктивізувати негатив – виплакатися, написати про свої переживання, намалювати їх, розібратися в деструктивних ідеях та бажаннях (звільнитися, розлучитися, піти з дому), оцінити їхні наслідки. З другого краю етапі слід сфокусувати увагу до позитивних моментах – наявних навичках, сильних особистісних якостях, досягнутих цілях. Складання плану майбутнє є ефективним інструментом розвитку.
• Здоровий егоцентризм. Існує безліч технік для пізнання самої себе. Криза – це час нових досліджень особистих бажань, прагнень, краси, умінь. Необхідно перенести увагу з негативних моментів життя на позитивні – займатись тим, що приносить задоволення, радість, приємне хвилювання, почуття задоволеності та щастя (танці, походи на природу, малювання, кулінарія, зустрічі з друзями).

Криза середнього віку переживається більшістю жінок. Прогноз найчастіше сприятливий – перехідний етап завершується формуванням нового ставлення до оточуючих і собі, розвитком високого рівня турботи, прийняття, кохання. За відсутності розуміння кризового періоду, замкнутості, зацикленості на деструктивних переживаннях, процес затягується, провокує формування депресії, погіршення здоров’я. Щоб продуктивно вирішити конфлікти, потрібно розуміти тимчасовість і природність змін, за необхідності звертатися за професійною допомогою до психологів, психотерапевтів.