Ксеростомія

Ксеростомія – Недостатнє слиновиділення, що супроводжується підвищеною сухістю слизової оболонки порожнини рота. Виявляється відчуттям сухості у роті та горлі, печінням язика, утрудненням жування, ковтання, мови, порушенням смаку та відчуттям металевого присмаку у роті. Часто буває проявом основного захворювання (цукрового діабету, хвороби Паркінсона, ВІЛ та ін.), побічною дією ліків, променевої чи хіміотерапії. Лікування від ксеростомії залежить від можливості усунення причин її виникнення. Симптоматична терапія включає призначення галантаміну, калію йодиду, пілокарпіну, новокаїнових блокад та фізіотерапевтичних процедур на ділянку слинних залоз.

Ксеростомія – це симптом сухості в роті, який з’являється при зменшенні салівації або при повному припиненні слиновиділення. Ксеростомія не є самостійним захворюванням, але за наявності постійної сухості в роті необхідно пройти комплексне обстеження для виявлення патологічних станів, які викликали симптоми ксеростомії.

Слина є змащувальною речовиною, яка полегшує процес жування та ковтання, крім цього вона змиває бактерії з зубів і має протизапальну дію. Речовини, що містяться в слині, ремінералізують емаль і нейтралізують дію кислот та лугів, які надходять із їжею.

Найчастіше ксеростомії є побічною дією лікарських препаратів. Люди старечого віку більш схильні до явищ постійної сухості в роті через прийняття великої кількості препаратів різних фармакологічних груп. Поєднана дія препаратів збільшує ймовірність побічних ефектів та робить їх прояви більш вираженими.

Симптоми ксеростомії можуть проявлятися при цукровому діабеті, залізодефіцитних анеміях та гіпертонічній хворобі. Кістозний фіброз, ревматоїдний артрит та ВІЛ-інфекція часто супроводжуються ксеростоміями. При синдромі Шейна аутоімунні порушення викликають дистрофію слинних та слізних залоз, що проявляється сухістю слизової рота, ксеростомією та гіпофункцією слізних залоз. Паротит та інші вірусні інфекції, що зачіпають слинні залози, систему іннервації та кровопостачання, впливають на виробництво слини та викликають симптоми ксеростомії.

Короткочасні ксеростомії викликають будь-які стани зневоднення організму. Це гарячкові стани, втрата рідини через блювоту та діарею, втрата крові, опікова хвороба та обмежене надходження рідини в організм. Під час променевої терапії та деякий час після відміни лікування спостерігається симптом ксеростомії. Особливо яскраво ксеростомії виражені при променевій терапії онкологічних захворювань голови та шиї.

При хірургічному видаленні слинних залоз ксеростомія набуває постійного характеру і єдиним варіантом корекції є використання зволожуючих порожнину рота засобів. Порушення центрального механізму слиновиділення на кшталт неврогенних ксеростомій часто спостерігаються при спинній сухотці, забоях головного мозку і при токсико-інфекційних ураженнях центральної нервової системи. Старечі атрофії слинних залоз, сіалоаденіт, хвороба Микулич є факторами ризику. За цих станів ймовірність розвитку ксеростомій підвищується.

Тимчасові ксеростомії можуть розвиватися і за відсутності патологій, наприклад, при порушеннях носового дихання, до яких можуть призвести поліпи носа, викривлення носової перегородки. У людей похилого віку через слабкість м’язів, які піднімають нижню щелепу, ксеростомія виникає від цього, під час нічного сну рот постійно відкритий. Необґрунтовані та часті полоскання рота, особливо агресивними дезінфікуючими засобами призводять до атрофії слинних залоз та до появи симптомів ксеростомії.

Ксеростомії характеризуються сухістю у роті. Так як салівація знижується, збільшується ймовірність нагноєння. При ксеростомії підвищується ризик інфекційних захворювань м’яких тканин ротової порожнини, у тому числі і грибкового характеру. При наростанні сухості в роті ксеростомії проявляються збоченнями смаку та зниженням смакових відчуттів.

Ступінь прояву ксеростомій визначається вираженістю ознак. Так, у початкових стадіях ксеростомії привушна та підщелепна слинні залози виділяють кількість слини в межах норми, тому відзначається стан компенсації слиновиділення. На цьому етапі захворювання сухість у роті з’являється лише після тривалих розмов та перевтоми. При огляді слизова оболонка ротової порожнини волога, слина трохи піниста.

Далі починається період часткової декомпенсації. Ознаки ксеростомії стають більш вираженими, що проявляється постійною сухістю в роті, ускладнюється мова та прийом їжі. Пацієнти вже цьому етапі відчувають сухість у роті під час їжі, тому запивають суху їжу водою. Слизова оболонка ротової порожнини зволожена слабо, має блідо-рожевий відтінок і блищить.

III ступінь ксеростомії характеризується повним пригніченням функцій слинних залоз. Пацієнти пред’являють скарги на різку сухість у роті, болючість під час розмови та їди. Приєднуються глосити, стоматити; через сухість слизової порожнини рота покрита виразками та ерозіями. Губи теж сухі і лущиться, іноді покриті кірками. Якщо причиною ксеростомій є дисфункція слинних залоз, часто крім сухості в роті відзначається множинний карієс.

Крім основних проявів при ксеростоміях може спостерігатися спрага, проблеми з ковтанням їжі та смердюче дихання. Пацієнти часто хворіють на ангіну, а в період одужання хрипоту і біль у горлі завдають дискомфорту і є основною причиною проблем з мовленням. У пацієнтів з ксеростоміями мова набуває яскраво-червоного кольору, є заїди та тріщини в куточках рота, які часто інфікуються. У стадії часткової компенсації та у стадії декомпенсації з’являється сухість у носових проходах, приєднується каріозна хвороба, можливі патології періодонту. Якщо пацієнти носять знімні протези, то виникають труднощі з їх експлуатацією та часті травми слизової оболонки рота.

Діагностика ксеростомій включає докладне опитування пацієнта з метою з’ясування, які препарати він приймав, у тому числі без рецепта лікаря. Додатково проводять УЗД слинних залоз та сіалографію.

Симптоматична терапія при ксеростоміях значно полегшує стан пацієнта, але після припинення лікування прояви ксеростомій з’являються знову. Тому стоматологу важливо встановити основну причину цього симптому. Ксеростомії, що виникли внаслідок прийому лікарських речовин, зневоднень швидко піддаються корекції. Тоді як ксеростомії після променевої терапії практично неможливо усунути, оскільки випромінювання може знизити здатність слинних залоз виробляти слину.

Патогенетична терапія ксеростомій спрямована на усунення причин виникнення сухості у роті. Для покращення стану призначають розчини калію йодиду, пілокарпіну та галантаміну. Змащування ротової порожнини розчином вітаміну А сприяє як зниженню симптомів сухості, так і загоєнню ранок і мікротріщин. Новокаїнові блокади в області привушної та підщелепної слинних залоз та фізіотерапевтичні процедури, такі як гальванотерапія слинних залоз, електрофорез з йодистим калієм та вібромасаж, здатні покращити стан пацієнта навіть із ксеростоміями у стадії декомпенсації.

Щоб ротову порожнину завжди була зволоженою, рекомендовано часто дрібними порціями пити воду. Негазована мінеральна чи питна вода, якщо пити її протягом дня та під час нічних пробуджень є симптоматичним засобом, проте значно покращує стан слизової оболонки рота. Тверді льодяники без цукру сприяють поліпшенню роботи слинних залоз та збільшенню загального обсягу слини. Зазвичай пацієнти з ксеростоміями жують жувальні гумки, це сприяє збільшенню слиновиділення, але слід порекомендувати жувальні гумки без вмісту цукру, щоб зменшити ймовірність виникнення карієсу.

При ксеростоміях необхідно уникати вживання в їжу солоних і сухих продуктів, а також продуктів і напоїв із вмістом кофеїну та високим вмістом цукру. Алкогольні напої та рідини, що містять алкоголь, для полоскання порожнини рота сушать слизову і викликають гіпосалівацію. Пацієнтам з ксеростоміями рекомендовано відмовитися від куріння, використовувати зволожуючі порожнини рота засоби та зубні щітки з м’якою щетиною, щоб не травмувати витончену та суху слизову оболонку рота.

Після успішного усунення симптомів ксеростомії необхідно уникати рецидивів. Це досягається за рахунок раціонального медикаментозного лікування захворювань, необхідно використовувати препарати, які не впливають на роботу слинних залоз. Прогноз при ксеростомія визначається характером основного захворювання і ступенем порушень функцій слинних залоз. Але у всіх випадках, крім повної атрофії слинних залоз, можна досягти значного поліпшення стану або повного лікування.