Куперит

Куперит – це запалення екзокринних залоз, розташованих у сечівнику у чоловіків. Патологія найчастіше супроводжує інфекційно-запальні захворювання: простатит, уретрит, простатовезикуліт. Симптоми залежать від виразності процесу: на просунуті стадії з’являється біль у промежині, дизурія. Діагностика спрямована на виявлення основної патології сечостатевої системи, що включають пальпацію простати, куперових залоз, ТРУЗІ, уретроцистоскопію, уретрографію. З лабораторних тестів проводять дослідження уретри, сечі, соку простати, що відокремлюється. Лікування передбачає антибактеріальну терапію, НПЗЗ, імуномодулятори, фізіотерапевтичну дію.

Куперит – запальний процес у бульбоуретральних (куперових) залозах, названих на честь англійського хірурга-анатома Вільяма Купера, що описав їх у 1684 році. Це – одні з найменших екзокринних залоз чоловічої репродуктивної системи. Вони ідентичні бартоліновим гландулам у жінок. З патологією стикаються переважно сексуально-активні чоловіки репродуктивного віку, які практикують випадкові статеві зв’язки без презервативу. З роками відбувається природна атрофія куперових гландул. В осінньо-зимовий період захворювання трапляється частіше, що пов’язане з переохолодженням. Помічено, що куперит у більшості спостережень буває одностороннім та розвивається з лівого боку.

Бульбоуретральні залози розташовані безпосередньо під простатою, в цибулинній частині уретри в основі статевого члена, укладені в поперечні волокна м’язів зовнішнього сфінктера сечівника. Основна роль – вироблення мастила, яке захищає пеніс під час статевого акту від травматизації, полегшує рух сперматозоїдам, оберігає слизову оболонку уретри від агресивного впливу урини. До станів, які можуть спричинити куперит, відносять:

• Венеричні захворювання. Основні інфекції, що передаються статевим шляхом, які ускладнюються запаленням бульбоуретральних гландул – гонорея та трихомоніаз. Використання сучасних антибіотиків призвело до зниження захворюваності. Куперит зустрічається у кожного десятого пацієнта з ІПСШ. Патологію можуть викликати залишені без лікування хламідіоз, мікоплазмоз, урогенітальний кандидоз.
• Запальні захворювання. Довгостроково існуючі цистити, простатити, уретрити при факторах, пов’язаних з ослабленням роботи імунної системи, можуть провокувати розвиток купериту. Описано туберкульозну етіологію процесу. Фімоз у дорослого чоловіка часто ускладнюється хронічним уретритом з куперитом, особливо якщо діагностовано супутній цукровий діабет.
• Сексуальні ексцеси. Надмірно пролонгований статевий акт, відсутність регулярного статевого життя (сім’явипорскування) порушують роботу бульбоуретральних залоз. У першому випадку процес проявляється через надмірне навантаження на гландули, у другому – на тлі застою та розмноження бактерій. Конгестії також сприяють запори, варикозна хвороба вен малого тазу, малорухливий спосіб життя з ожирінням.
• Травматизацію. Деякі медичні маніпуляції (катетеризація, бужування), діагностичні заходи можуть призводити до пошкодження слизової оболонки уретри або вивідних проток залоз. Приєднання вторинної мікрофлори ініціює куперит. Описано випадки самостійного введення в сечівник сторонніх тіл під час мастурбації, що закінчувалося генералізованим запаленням.

У патогенезі основна роль належить інфікуванню мікробною флорою (специфічною чи неспецифічною) на фоні зниженого імунного захисту. Мікроорганізми потрапляють до залоз Купера уриногенним або гематогенним шляхом, переважно із запальних вогнищ, розташованих у малому тазі. Іноді джерелом патогенної мікрофлори стає тонзиліт, карієс, фарингіт. Запускається каскад реакцій запалення, який супроводжується порушенням трофіки, розплавленням нормальної функціонуючої тканини із загибеллю клітин, що секретують, процесами фагоцитозу з виробленням гною. Чим більше виражений набряк та запальна реакція, тим сильніший больовий синдром, тому що в даній області знаходиться велика кількість нервових закінчень.

До секреторної дисфункції з розвитком запалення призводить необхідність вироблення підвищеної кількості секрету при тривалому статевому збудженні без сім’явипорскування. Приплив крові до статевих органів супроводжується гострим венозним застоєм у малому тазі. Якщо ситуація повторюється неодноразово, до бактеріального (асептичного) запалення, пов’язаного з перевантаженням гландул, приєднується патогенна мікрофлора, що провокує куперит. Артеріоли, що оточують вивідні протоки, спазмуються, це перешкоджає дренажній функції та викликає закупорку ацинусів.

Купер може бути одностороннім або двостороннім, гострим або хронічним. Найчастіше запальний процес бульбоуретральної залози вторинний, тобто з’являється через дисемінацію патогенів з інших органів. У клінічній урології виділяють чотири форми купериту:

• Катаральна. Запальна реакція є поверховою, клінічних проявів немає. Невелика гіперемія із збільшенням залоз Купера візуалізується при виконанні уретроцистоскопічного обстеження щодо іншої патології: циститу, пухлини, дивертикулів і.т. д. У секреті кількість лейкоцитів у нормі або збільшено незначно.
• Фолікулярна. Характеризується появою запальних змін. У чоловіка з фолікулярною формою купериту симптоматика стерта, загальний стан не страждає. Під час цистоскопії при натисканні на гландулу з’являється хворобливістю, помітні зміни у вигляді бульозного набряку, гіперемії, псевдоабсцесів. У секреті збільшено кількість лейкоцитів.
• Паренхіматозна. До процесу залучається вся паренхіма. Набряк, почервоніння, розширення артеріол, мікрокрововиливи виражені значно. Гландула збільшена в розмірах, при натисканні з’являється відокремлюване гнійне. Є численні скарги, підвищується температура. Сік залози містить багато лейкоцитів (80-100 п/зр.), Бактерій.
• Паракуперіт. Найбільш несприятливий варіант хвороби. Відбувається поширення запалення як на саму гландулу, а й у навколишню клітковину. Клінічні прояви яскраві. Страждає загальне самопочуття. У секреті виявляють гній. Уретроцистоскопію не проводять через високий ризик дисемінації процесу.

Клінічні ознаки корелюють зі стадією та залежать від перебігу запалення. На початкових стадіях симптоми відсутні або стерті. Хронічний процес найчастіше протікає латентно. При паренхіматозній формі та паракупериті пацієнт пред’являє скарги на біль у ділянці промежини, що посилюється в сидячому положенні, прискорене сечовипускання з різями, дискомфортні відчуття при сексі або в момент дефекації. Типово підвищення температури, слабкість, пригнічений настрій.

Якщо з якихось причин адекватна терапія не проводиться, відбувається генералізація запального процесу з поширенням на найближчу клітковину. У промежині можна побачити невелике виривання, іноді з почервонінням шкіри та флюктуацією. Це з запальним набряком і можливим формуванням гнійника. Больові відчуття сильні, біль іррадіює у пряму кишку, пеніс, низ живота. Температура 38-39 ° С, з ознобом. Сечівник часто, з різями, малими порціями. Секреція посилюється після сну та фізичного навантаження, з’являються гнійні виділення із сечівника.

При своєчасному лікуванні ускладнень немає, у занедбаних випадках і при туберкульозному генезі патології розвивається абсцес цибулинно-уретральної залози, який може мимоволі прориватися в періанальну ділянку або уретру з формуванням нориці. Недолікований гострий процес набуває хронічної форми або рецидивуючого перебігу, у гландулі формуються запальні інфільтрати, ретенційні кісти, що містять патогенну флору. Тривалий куперит у деяких спостереженнях ускладнюється розвитком стриктури сечівника.

Нелікований первинний куперит, спричинений травмою, у поєднанні з фоновими станами, пов’язаними з імуносупресією, призводить до простатиту, циститу, везикуліту. Нерідко після перенесеного двостороннього запалення у чоловіків виникає еректильна дисфункція, виражена тією чи іншою мірою, зменшується кількість мастила, що виробляється в момент статевого збудження. Генералізація процесу призводить до зниження фертильності, у важких випадках розвивається безплідність.

Враховуючи те, що куперит найчастіше протікає без специфічної об’єктивної чи суб’єктивної симптоматики, підтвердити патологію складно. Візуалізації вибухання (інфільтрації) в промежині трохи лівіше або правіше серединної лінії змушує уролога, що консультує, припустити куперит. Спочатку з пацієнтом проводиться бесіда та оцінка скарг. Подальший алгоритм обстеження наступний:

• Трансректальна пальпація. У пацієнтів без ожиріння можлива пальпація куперових гландул через пряму кишку. Дослідження виконують у положенні хворого, лежачи на спині. Запалена гландула більша за горошину, щільна, хвороблива, малорухлива. Після масажу отриманий секрет відправляють для проведення мікроскопічного дослідження.
• Інструментальна візуалізація. При трансректальному ультразвуковому дослідженні паренхіматозний куперит та паракуперит візуалізуються досить добре, діагност оглядає простату, насіннєві бульбашки, інші структури. Уретроскопію, уретрографію виконують у сумнівних ситуаціях, якщо немає ефекту від терапії при підозрі на пухлинну природу захворювання.
• Лабораторна діагностика. Для виключення венеричних інфекцій призначають ПЛР-аналізи на ІПСШ, мікроскопію уретри, що відділяється, секрету куперових залоз, простати. У 3-х склянці пробі сечі, зібраної після масажу, підвищена кількість лейкоцитів у другій порції свідчить на користь купериту. У загальному аналізі крові зміни реєструють лише на розвинених стадіях. Культуральний посів допомагає визначити збудника інфекції, чутливість до препаратів.

Диференціальна діагностика проводиться із циститом, простатитом, везикулітом. Подібні клінічні прояви у колікуліту та уретриту. Практикуючі урологи не завжди вважають за необхідне виокремлювати куперит, але ніким не заперечується виявлення та лікування основного етіологічного фактора, що підтримує запалення в репродуктивних органах чоловіка.

Лікування першої лінії передбачає проведення етіотропної антибактеріальної, протизапальної терапії. Госпіталізації до стаціонару при неускладненій течії не потрібно. Тривалість терапії варіативна, становить 10-14 днів, при поєднанні з хронічним простатитом лікування може тривати до 28 днів. Після терапевтичного курсу, якщо з’явилися скарги зниження потенції, млявість ерекції, зниження оргастичних відчуттів, потрібна консультація андролога. Для усунення запального процесу проводиться:

• Медикаментозна терапія. Антибіотики з урахуванням чутливості, НПЗЗ, імуномодулятори, полівітаміни у комплексному застосуванні призводять до покращення стану пацієнта вже протягом 2-3 діб. Одночасно чоловікові рекомендують відмовитися від гострих, кислих, солоних страв, виключити алкоголь. Виражене гостре запалення диктує необхідність утриматися від сексуальних контактів, при катаральній/фолікулярній формі купериту регулярне сім’явипорскування сприятиме елімінації збудників, очищенню ацинусів.
• Фізіотерапія та місцеве лікування. Лазеромагнітотерапія, електрофорез із протизапальними та розсмоктуючими препаратами, тепловий вплив, вібромасаж – фізіотерапевтичні заходи, що сприяють зняттю запалення, набряку, нормалізації секреторної функції залози. Пацієнту рекомендують теплі сидячі ванни, компреси, що зігрівають, на область промежини (при абсцесі незастосовно), масаж простати, цибулинних гландул. В уретру вливають розчини із протизапальною дією.
• Оперативне втручання. У більшості пацієнтів необхідності в хірургічній допомозі не виникає, видалення бульбоуретральної гландули виконують при туберкульозному інфікуванні без позитивної динаміки від лікування, при її нагноєнні. Якщо куперит ускладнився абсцесом, гнійник розкривають, що дозволяє запобігти утворенню свища. Надалі призначають антибактеріальну терапію.

Вихід за своєчасної медичної допомоги сприятливий, при туберкульозному ураженні лікування тривале, а прогноз індивідуальний. Профілактика передбачає використання презервативу при випадковому сексі, регулярність статевих контактів, уникнення занадто затягнутих сексуальних актів. Відданість моногамним відносинам, правильна гігієна, заняття спортом дозволяють зменшити ризик розвитку патології. Усі несприятливі симптоми, навіть якщо вони виражені слабо, – вагомий привід записатися прийом до урологу.