Куріння марихуани

Куріння марихуани – це одна з форм каннабіноїдної наркоманії, при якій психоактивні речовини (ПАР) коноплі надходять в організм шляхом вдихання. При вживанні каннабіса виникає наркотичне сп’яніння, для якого характерні галюцинації, так піднесений настрій, розлади сприйняття навколишнього світу. Для діагностики проводиться стандартне обстеження у психіатра, з метою точного встановлення факту наркотизації досліджують кров та сечу на рівень каннабіноїдів. Для лікування залежності застосовують різні методи психотерапії, призначаються антидепресанти, ноотропи, вітаміни.

Вживання канабісу (марихуани) – найпоширеніша форма всіх форм зловживання психоактивними речовинами. За даними статистики, її частота становить 62% всіх видів наркоманій. Більшість людей, які захоплюються курінням марихуани, вперше пробують наркотики у підлітковому та молодому віці. Проблема має велику соціальну значущість, оскільки багато курців канабіс вважають його «легким наркотиком», не усвідомлюють негативного впливу каннабіноїдів на психічне та фізичне здоров’я. Куріння марихуани – фактор ризику пристрасті до важких наркотиків.

Куріння марихуани переважно пояснюється психологічними чинниками. Широкому поширенню цієї проблеми сприяє велика кількість кримінальних структур та окремих осіб, які займаються незаконним виготовленням та реалізацією наркотиків. У низці країн марихуана дозволена до продажу офіційно, що підвищує поширеність куріння «травки» серед населення. У клінічній наркології виділяють кілька етіологічних факторів:

• Цікавість. Це основна причина захоплення канабісом у пубертатному віці. Підлітки, як правило, знайомляться з наркотиками з інтересу за компанію. Вони хочуть випробувати незвичайні відчуття, приємні галюцинації, покращити настрій та стати більш розкутими. Тому молоді люди стають легкою здобиччю для продавців ПАР.
• Сімейні проблеми. Самотні люди та члени неблагополучних сімей набагато частіше пробують палити марихуану. У такий спосіб вони намагаються уникнути своїх проблем, знайти друзів, стати «своїм» у новій компанії. Найчастіше перша проба наркотиків відбувається після розлучення з коханою людиною, смерті близьких.
• Стресові ситуації. Куріння марихуани дає уявне почуття розслабленості, вседозволеності, що дозволяє забути про проблеми. Люди вживають наркотики зі зняттям стресу при серйозних конфліктах на роботі, фінансових проблемах.
• Пропаганда аморальних вчинків. Є багато форумів та спільнот в Інтернеті, які розраховані переважно на підлітків. Їхні учасники діляться досвідом, розповідають, де можна дістати наркотики та як їх виготовити в домашніх умовах. Потрапляючи в таке середовище, підліток вважає, що куріння марихуани — це «круто, по-дорослому».
• Фізіологічні фактори. Ряд вчених стверджують, що потяг до вживання канабісу обумовлений недостатнім рівнем нейромедіаторів у головному мозку. Ці речовини зв’язуються з нервовими рецепторами, забезпечуючи людині гарний настрій, бажаний рівень комфорту, розслаблення.

Марихуана містить у своєму складі ТГК – тетрагідроканнабінол. Це основна психоактивна речовина, яка забезпечує специфічну картину наркотичного сп’яніння. У ході куріння токсичні сполуки швидко всмоктуються в кровотік, їхня пікова концентрація розвивається через півгодини. Каннабіноїди добре розчиняються в ліпідах, тому швидко накопичуються у жировій тканині.

ТГК стимулює канабіноїдні рецептори, які розташовуються в корі головного мозку, мозочку та зоні гіпокампа. Речовина надає різнопланову дію на нейрони ЦНС, змінює вміст вторинних медіаторів та ферментів у клітинах. Канабіс впливає емоційну сферу, свідомість, координацію рухів. Сила дії визначається якістю наркотику, кількістю затяжок, тривалістю наркотизації.

Дія марихуани на організм залежить від очікуваного результату – чим більше людина налаштована випробувати ейфорію, тим вища ймовірність такого ефекту навіть за першої спроби. При перших спробах куріння може бути ніяких суб’єктивних приємних відчуттів. Більшість новачків відчувають першіння в горлі, сухість у порожнині рота та носоглотці, почастішання серцебиття та дихання. Зазвичай це не заважає людині повторити спробу куріння канабісу.

При вживанні наркотику розвивається специфічне сп’яніння. Через кілька хвилин після куріння з’являється приємне тепло у всьому тілі, оманюючи легкість рухів без порушення координації. Людина починає бігати, танцювати, здійснювати хаотичні рухи руками та ногами. Потім порушується сприйняття: кольори здаються яскравішими, звуки — гучними, предмети — контрастними, протягом часу — швидшим.

Сп’яніння характеризується піднесеним і безглуздим настроєм без видимої причини. У людини починаються напади нестримного сміху, зайвої балакучості. Під час куріння «травки» у компанії підтримується формальна безглузда розмова, що переривається нападами неадекватного сміху у відповідь на звичайні фрази. Подібний стан триває від 30 хвилин до 2-3 годин.

Сп’яніння після куріння марихуани супроводжується вегетативними порушеннями: блиском і почервонінням очей, розширенням зіниць, сухістю в роті. Після виходу з інтоксикації людина відчуває сильне почуття голоду, потяг до жирної та солодкої їжі. Потім з’являється втома та сонливість, дратівливість. Негативні емоційні реакції зберігаються від 2 до 3 днів.

У людей, які зловживають курінням канабісу, змінюються симптоми наркотичного сп’яніння. Ейфорія та балакучість менш виражені. Власні думки здаються глибокими та змістовними, хоча людина висловлює цілком банальні та поверхневі судження. Часто зустрічаються розлади свідомості та сприйняття. Людина дивиться на себе “з боку”, що за клінічною картиною схоже на шизофренічний розлад.

Спочатку куріння носить груповий характер, що типово для підліткового віку. Наркомани курять марихуану лише у своїй компанії, що зветься «групова психічна залежність». У міру звикання до каннабісу людина переходить на вживання наркотиків самотужки, оскільки наявність сторонніх осіб заважає ейфорії. На даному етапі захворювання після куріння людина виглядає зреченою і спокійною, переноситься у світ мрій і фантазій.

Наслідком регулярного куріння марихуани є каннабіноїдна наркоманія. Цей стан характеризується стійкою залежністю від прийому канабісу, розвитком специфічних симптомів із боку психіки, порушенням самопочуття. Залежне стан формується у 30-35% споживачів марихуани. Її появі сприяють особистісно-біологічні особливості людини, часті прийом ПАР у високих дозах.

Небезпечний наслідок куріння марихуани, що може виникати навіть після одного епізоду, – гострий психоз. Таке ускладнення спостерігається у 15-5% людей. Псигосп проявляється жахливими галюцинаціями, сутінковою свідомістю, надцінними та маревними ідеями. З огляду на зловживання марихуаною в осіб із генетичною схильністю підвищується ризик дебюту шизофренії.

Основним ризиком куріння великої кількості марихуани за короткий проміжок часу є ймовірність передозування. При інтоксикації організму канабіноїдами можлива непритомність аж до коматозного стану, ознаки недостатності дихання та кровообігу. Передозування особливо небезпечне для хворих на важкі соматичні захворювання.

Щоб встановити факт куріння марихуани, достатньо розмови з пацієнтом, збирання анамнезу та з’ясування типових відхилень у поведінці. Найчастіше хворий приховують факт захоплення наркотиками, і факт залежності вдається встановити лише у розмові з його родичами та друзями. Для оцінки емоційної та інтелектуальної сфер лікар-нарколог досліджує психічний статус. Іноді призначаються додаткові діагностичні методи:

• Визначення каннабіноїдів у крові. Тест зазвичай використовується при притягненні людини до юридичної відповідальності та необхідності підтвердити факт куріння конопель. Після одноразового прийому канабіноїди можна виявити протягом 3 діб у крові та близько 8 днів – у сечі.
• лабораторні аналізи. Для скринінгового обстеження стану організму проводять клінічні дослідження крові та сечі. Щоб оцінити роботу печінки, потрібний біохімічний аналіз крові. Обов’язково здійснюють серологічні дослідження на гепатити В та С, ВІЛ-інфекцію.
• Методи інструментальної візуалізації. Стандартний план обстеження включає ЕКГ, рентгенографію органів грудної клітки. За наявності скарг на порушення роботи інших органів та систем рекомендовано УЗД черевної порожнини, рентгенографія з контрастом, КТ та інші методи.

Консервативна терапія

Для людей, у яких не встигла розвинутися каннабіноїдна наркоманія, основу лікування становить психотерапія. Для подолання потягу до марихуани використовуються різні напрями психотерапії: мотиваційна, поведінкова, групова, сімейна. Психіатри та психологи допомагають хворому подолати особисті проблеми, які стали пусковим фактором для початку куріння марихуани.

Іноді для прискорення реабілітації призначають медикаменти: антидепресанти для покращення емоційного фону, ноотропи для стимуляції інтелектуальної функції, вітаміни для підтримки ЦНС. При гострому отруєнні внаслідок куріння канабіноїдів показана терапія нейролептиками та транквілізаторами, виконується детоксикація організму. Лікування тяжких випадків проводиться у стаціонарах наркологічних клінік та реабілітаційних центрів.

Наслідки вживання марихуани залежить від тривалості і регулярності наркотизації. Люди, які недовго курять канабіс, не встигають розвинутися патологічні церебральні зміни, тому позбавлення залежності проходить досить легко. Для успішного лікування потрібно бажання людини і ретельне дотримання всіх лікарських рекомендацій. Вселяє побоювання тривалий прийом марихуани, особливо при маніфестації психозів та неврозів.

Основна ланка профілактики – проведення роз’яснювальної роботи серед підлітків та молодих людей на тему шкоди каннабіноїдів та їх негативних наслідків. Важливою є психотерапевтична корекція проблем, які є причинами куріння наркотиків. Необхідний ретельний контроль правоохоронних органів за незаконним розповсюдженням та вживанням марихуани.