Лабіальний герпес (Герпес на губах)

Лабіальний герпес – це вірусна інфекція, яка проявляється висипаннями на шкірі та червоній облямівці губ. Захворювання викликано вірусами герпесу 1-го та 2-го типів. Маніфестація хвороби відбувається на тлі зниження імунітету, переохолодження, травми та інших стресових факторів. Лабіальний герпес проявляється пухирцевим висипом на губах, який швидко перетворюється на невеликі болючі ерозії. Для діагностики захворювання використовують вірусологічні, серологічні та молекулярно-генетичні аналізи. Лікування включає мазі з протигерпетичними компонентами, ранозагоювальні засоби, імуномодулятори та адаптогени.

Вірус простого герпесу (ВПГ, Herpes simplex virus) – один із найпоширеніших інфекційних збудників у світі. За даними ВООЗ, 95% дорослого населення є носіями герпетичної інфекції, однак у більшості вона протікає у прихованій формі. Гострі форми лабіального герпесу (Herpes labialis acuta) розвиваються у 38-40% людей протягом життя. Близько 10-20% населення мають понад 2 загострення хвороби щорічно, причому у половини з них кількість рецидивів може досягати 4-6 випадків за 12 місяців. Жінки хворіють частіше, пік діагностики посідає вік 30-40 років.

ВПГ відноситься до ДНК-збудників, його спадковий матеріал містить близько 80 генів. Вірус стійкий до низьких температур, проте швидко руйнується при нагріванні до 50°С, під дією іонізуючого випромінювання та хімічних розчинників. На вологій шкірі та поверхні предметів збудник зберігає життєздатність протягом 1-4 годин.

До 90% лабіального герпесу викликано ВПГ-1, у решти пацієнтів причиною захворювання виступає ВПГ-2. Можлива одночасна присутність в організмі обох типів вірусного збудника. Зараження відбувається при контакті з хворою людиною (особливо під час поцілунків), користуванні загальним посудом та косметикою. Інфікування ВПГ-2 є найбільш ймовірним при статевому акті, більшість людей стикаються з збудником на початку сексуального життя.

Сприятливі фактори

При хорошому стані імунної системи клінічних проявів герпетичної інфекції не виникають. Тому в практичній дерматології велика увага приділяється сприятливим причинам, на тлі яких відбувається первинна маніфестація або рецидив захворювання. До типових провокуючих факторів лабіального герпесу відносяться:

У групі ризику знаходяться пацієнти віком від 70 років, більшість з яких мають кілька хронічних захворювань та фізіологічне пригнічення імунної функції. Високий ризик лабіального герпесу піддаються вагітні жінки, що пов’язано з гормональними перебудовами, змінами роботи імунної системи. Найчастіші загострення реєструються у людей з низьким соціально-економічним статусом.

У сучасній інфектології виділяють кілька стадій розвитку герпетичної інфекції. При первинному проникненні збудника спостерігається вірусемія, патоген поширюється паренхіматозним органам, у частини пацієнтів він вражає епітелій і викликає характерний висип. Потім ВПГ проникає в нервові ганглії, заражає лімфоцитарні клітини крові, що сприяє вторинній вірусемії.

При сприятливому перебігу захворювання через кілька тижнів імунна система елімінує збудника з епітеліальних клітин та внутрішніх органів, проте у нервових вузлах формуються довічні осередки латентної інфекції. Під впливом несприятливих чинників відбувається реактивація вірусу, його переміщення нервовими волокнами від гангліїв до поверхні шкіри, у результаті розвивається загострення.

Структурні зміни епітеліальних клітин при герпетичній інфекції проявляються збільшенням ядер, фрагментацією хроматину, появою базофільних або еозинофільних включень. У гострому періоді герпесу спостерігається виражений альтеративний компонент запалення, що проявляється загибеллю окремих клітин, розладами кровообігу, появою міні-осередків некрозу.

На початку загострення пацієнти відчувають свербіж, поколювання та печіння поверхні губ. Протягом 12-36 годин на цьому місці з’являється група бульбашок з прозорим вмістом, які супроводжуються почервонінням та набряклістю шкіри. Рідина всередині везикул швидко каламутніє, після чого вони розкриваються з утворенням яскраво-червоних ерозій. Ранки на губах покриваються скоринками, які відпадають протягом 6-9 днів у міру загоєння тканин.

Крім зовнішніх проявів лабільного герпесу пацієнти скаржаться на болі під час їжі, пиття, розмови. Неускладнені форми захворювання протікають без системних порушень здоров’я, тому загальний стан залишається задовільним. У дітей та ослаблених людей герпетична інфекція може викликати головний біль, слабкість, підвищення температури тіла в межах субфебрильних значень.

При імунодефіцитах лабіальний герпес може набувати геморагічної або виразково-некротичної форми, поширюватися на шкіру періоральної зони. Висипання на губах нерідко супроводжуються гострим герпетичним стоматитом – ураженням слизової оболонки ротової порожнини. Пацієнтів турбують множинні болючі ерозії на поверхні щік, язика та м’якого піднебіння, симптоми інтоксикації, катаральні прояви.

Пошкоджений епітелій на місці бульбашок, що розкрилися, є вхідними воротами для вторинної інфекції. При поганій гігієні та звичці чіпати губи брудними руками є ризик приєднання бактеріального запалення. В цьому випадку ранки нагноюються, стають дуже болючими, шкіра навколо губи червоніє та набрякає. У імунокомпрометованих людей є ризик активації кандидозу ротової порожнини.

Довго існуючий лабіальний герпес асоційований з недостатністю імунної системи пацієнта. Незважаючи на наявність віруснейтралізуючих антитіл, поступово прогресує імуносупресія, частішають рецидиви, збільшується площа ураження шкіри. У людей, які живуть із ВІЛ, які отримують лікування цитостатиками або радіотерапію, герпетична інфекція нерідко набуває генералізованого характеру.

Первинний огляд пацієнтів із лабіальним герпесом проводиться лікарем-дерматологом, за показаннями до обстеження підключають інфекціоніста, стоматолога, імунолога. При типовій клінічній картині попередній діагноз вдається поставити за даними візуального огляду та збирання анамнезу хвороби. Для підтвердження герпетичної етіології висипки на губах застосовують такі методи дослідження:

• Цитоморфологічне дослідження. При мікроскопії мазка з поверхні губ вдається виявити гігантські клітини та внутрішньоядерні включення, які характерні для герпетичної інфекції. Через невисоку чутливість методу його обов’язково підтверджують іншими аналізами.
• Виявлення вірусних антигенів. За допомогою прямої імунофлюоресценції виявляється специфічне свічення клітин, уражених герпесвірусами. До непрямих ознак захворювання відносять агрегацію ядерної речовини, відшаровування кардіолеми, внутрішньоядерні включення.
• Полімеразна ланцюгова реакція. ПЛР визнана найшвидшим та найчутливішим способом діагностики лабіального герпесу. Для її проведення використовуються зіскрібки з ерозій на губах, критерієм позитивного результату є виявлення вірусної ДНК у біоматеріалі.
• Вірусологічний аналіз. Виділення ВПГ у культурі тканин займає 2-5 днів, забезпечує 100% специфічність та 85-100% чутливість. Такий метод використовується для підтвердження діагнозу за сумнівних результатів інших видів дослідження.
• Серологічні реакції. Визначення антитіл класів IgM, IgG, IgA у крові проводиться методом ІФА. Наростання титру антитіл у 4 і більше разів свідчить про активну фазу інфекції. При цьому в імунокомпрометованих хворих імуноглобуліни можуть не виявлятись навіть під час рецидиву.

Диференційна діагноз

Клінічні прояви лабіального герпесу необхідно відрізняти від тріщин на губах, що виникають на тлі авітамінозів та залізодефіциту. Диференціальна діагностика проводиться з травматичною ерозією, алергічними висипаннями, метеорологічним (актинічним) хейлітом. Симптоми хронічного герпесу диференціюють з багатоморфною ексудативною еритемою, пухирчаткою, рецидивуючим афтозним стоматитом.

Консервативна терапія

Загострення простого герпесу, які відбуваються без ускладнень, підлягають амбулаторному лікуванню. На весь період терапії обмежується прийом кислої, солоної та іншої дратівливої ​​їжі. Жінкам рекомендують відмовитися від декоративної косметики для губ та не намагатися замаскувати проблему тональними засобами. Для швидкої ліквідації герпетичного висипу використовуються такі групи медикаментів:

• Противірусні препарати. Препарати вибору придушення реплікативної активності ВПГ – синтетичні ациклічні нуклеозиди групи ацикловіру. Вони мають високу вибірковість дії і низьку токсичність. При герпесі на губах застосовуються мазі, які наносяться на пошкоджені ділянки шкіри та слизової оболонки.
• Ранозагоювальні засоби. Після усунення запального процесу використовуються пом’якшувальні та кератолітичні засоби для локального застосування. Вони містять масляні розчини, вітаміни та ранозагоювальні компоненти, завдяки чому прискорюють ліквідацію неестетичних проявів інфекції.

При типовому перебігу хвороби немає необхідності застосування противірусних засобів системної дії. Такі ліки призначаються при варіантах інфекції, що часто загострюються, які зачіпають не тільки область губ і періоральну зону, але й інші ділянки тіла, у тому числі внутрішні органи. Після усунення гострих симптомів розглядається прийом імуностимуляторів та адаптогенів для попередження рецидивів у представників груп ризику.

При нормальному імунному статусі поодинокі загострення хвороби швидко усуваються медикаментозною терапією. При рецидивуючих варіантах лабіального герпесу прогноз визначається преморбідним тлом, станом імунітету, чутливістю збудника до ліків. Для запобігання повторним висипанням необхідно проводити корекцію способу життя, по можливості усувати провокуючі фактори.

У рамках специфічної профілактики рецидивуючої інфекції використовується протигерпетична вакцина. Імунізація рекомендована за наявності більше 3 випадків лабіального герпесу на рік, фізіологічному зниженні імунітету у людей похилого віку, ВІЛ-позитивному статусі. Після проходження повного курсу вакцинації у 63% пацієнтів загострення припиняються, у 27% хворих зменшується частота рецидивів.