Ларінгіт

Ларінгіт – гострий або хронічний запальний процес у слизовій оболонці гортані та голосових зв’язках, частіше вірусної природи. Виявляється відчуттям сухості, дряпання в горлі, осиплістю або відсутністю голосу, кашлем, що «гавкає». У дітей молодшого віку становить небезпеку розвиток несправжнього крупу – набряку слизової гортані, що перекриває надходження повітря. В основному прогноз сприятливий, можливий перехід гострої форми захворювання на хронічну.

Ларінгіт – гострий або хронічний запальний процес у слизовій оболонці гортані та голосових зв’язках, частіше вірусної природи. Виявляється відчуттям сухості, дряпання в горлі, осиплістю або відсутністю голосу, кашлем, що «гавкає». У дітей молодшого віку становить небезпеку розвиток несправжнього крупу – набряку гортані, що перекриває надходження повітря. В основному прогноз сприятливий, можливий перехід гострої форми захворювання на хронічну.

Гострий ларингіт рідко розвивається як самостійне захворювання. Зазвичай є одним із проявів ГРВІ, кору, грипу, кашлюку, скарлатини та інших захворювань. Носить сезонний характер.

Ризик розвитку гострого ларингіту збільшується при загальному або місцевому переохолодженні, вдиханні запиленого повітря та подразнюючих речовин, перенапрузі голосових зв’язок, курінні, шлунково-стравохідному рефлюксі, зловживанні спиртними напоями. Як фактори ризику можуть виступати вікові зміни гортані (деформація голосових зв’язок, недостатнє зволоження слизової оболонки, атрофія м’язів).

Класифікація

Залежно від характеру та глибини поразки виділяють дві форми гострого ларингіту:

• Гострий катаральний ларингіт. У процес залучається слизова оболонка, підслизовий шар та внутрішні м’язи гортані.
• Гострий флегмонозний ларингіт. Гнійне ураження поверхневих шарів, м’язів та зв’язок гортані. Іноді уражаються хрящі та окістя.

Симптоми

Захворювання починається гостро і натомість повного здоров’я чи невеликого нездужання. Пацієнти скаржаться на сухість, печіння, лоскотання, дряпання в гортані. Іноді виникає відчуття стороннього тіла, з’являється судомний поверхневий кашель або болючість при ковтанні. Голос «сідає», стає грубим та сиплим.

Можливий розвиток афонії, коли пацієнт може говорити тільки пошепки. Температура тіла нормальна чи субфебрильна. Через деякий час кашель стає вологим, при кашлі відокремлюється велика кількість слизової або слизово-гнійного мокротиння. Тривалість гострого ларингіту – 7-10 днів. Найчастіше настає одужання. Можливий перехід у підгострий або хронічний ларингіт.

Ускладнення

При поширенні запального процесу на підв’язковий простір розвивається гострий стеноз гортані. У маленьких дітей гострий ларингіт іноді супроводжується вираженим набряком слизової оболонки гортані (хибний круп). Доступ повітря не може, дитина задихається, турбується, плаче. При тяжкому перебігу внаслідок гіпоксії може порушуватися робота мозку. Можлива непритомність і навіть кома. Симптоми несправжнього крупа є показанням для термінової госпіталізації.

Діагностика

Діагноз гострого ларингіту встановлюється отоларингологом на підставі характерної клінічної картини та результатів ларингоскопічного дослідження. При проведенні ларингоскопії виявляється набряк та розлита гіперемія слизової оболонки гортані, потовщення та гіперемія голосових складок. На поверхні голосових зв’язок – шматочки мокротиння. При грипі іноді з’являються крововилив у слизову оболонку.

У загальному аналізі крові визначається лейкоцитоз. При підозрі на бактеріальну природу інфекційного агента проводиться бактеріологічне дослідження відокремлюваного та змивів з ротоглотки.

Лікування

Лікування гострого ларингіту проводиться амбулаторно. При гострому ларингіті, що виник на тлі ГРВІ, пацієнту показано постільний режим. В інших випадках звільнення з роботи видається лише особам, характер роботи яких передбачає постійні виступи (диктори, артисти, педагоги, лектори тощо).

Пацієнтам із гострим ларингітом рекомендують по можливості не розмовляти. При розмові слід говорити якомога тихіше, але не пошепки, промовляючи слова на видиху. З раціону виключають гостру, холодну та гарячу їжу. Забороняють курити чи вживати спиртне. При густому в’язкому мокротинні призначають відхаркувальні засоби (екстракт чебрецю рідкого, калію бромід, екстракт кореня алтею) і препарати, що розріджують мокротиння (амброкслол, бромгексин, ацетилцистеїн). Рекомендують пити теплу лужну воду. Для зменшення запалення застосовують парові інгаляції і напівспиртові компреси, що зігрівають, на область шиї. Місцево використовують аерозольні антибіотики. Виконують відволікаючі процедури (гірчичники, помірно гарячі ванни для ніг). При тривалому перебігу гострого ларингіту та неефективності лікування проводиться антибіотикотерапія.

Прогноз сприятливий. В окремих випадках можливий перехід гострого ларингіту до хронічного.

Хронічний ларингіт може стати результатом гострого ларингіту або розвинутися внаслідок тривалого впливу подразнюючих факторів (запиленість повітря, вдихання дратівливих речовин, куріння тощо). У людей деяких професій (дикторів, лекторів, артистів) ларингіт виникає внаслідок постійного перенапруги м’язів та зв’язок гортані.

Класифікація

За характером ураження виділяють катаральний, гіперпластичний (обмежений або дифузний) та атрофічний хронічний ларингіт. У людей голосомовних професій розвивається обмежений гіперпластичний ларингіт (вузлики голосових зв’язок, звані також вузликами співаків або вузликами крикунів).

Симптоми

Загальний стан не порушено. Пацієнти відзначають захриплість, відчуття садіння та прізвища в горлі, швидку стомлюваність голосу. Періодично з’являється кашель з харкотинням. Симптоми посилюються при загостренні процесу.

Діагностика

Підставою для встановлення діагнозу «хронічний ларингіт» служить клінічна картина та дані ларингоскопічного дослідження. При ларингоскопії пацієнта з хронічним катаральним ларингітом виявляється застійний набряк та гіперемія слизової оболонки гортані.

Характерна ларингоскопічна картина дифузного гіперпластичного ларингіту включає набряклість, гіперемію, потовщення слизової оболонки, веретеноподібне потовщення вільних країв голосових зв’язок. При обмеженому гіпертрофічному ларингіті спостерігаються симетричні вузликові утворення. Просвіт гортані заповнений густим слизом.

При ларингосокопічному огляді хворого з хронічним атрофічним ларингітом виявляється сухість та витончення слизової оболонки гортані. Гортань покрита густим слизом, що утворює кірки.

Лікування

Слід виключити фактори, що підтримують запалення, дотримуватися правильного голосового режиму. Пацієнтам рекомендують відмовитися від куріння, вживання спиртних напоїв, гострої, гарячої та холодної їжі. Призначають тепле питво, фізіопроцедури (кварц, УВЧ, магнітотерапію), лужні та олійні інгаляції.

Ділянки гіпертрофії при хронічному гіпертрофічному ларингіті припікають 5% нітратом срібла, великі вузлики видаляють хірургічним шляхом. Проводять операцію видалення надлишкової тканини голосових складок. Пацієнтам, що страждають на хронічний атрофічний ларингіт, рекомендують щодня змащувати горло гліцериновим розчином Люголя. Для пом’якшення кірки та полегшення процесу їх відходження призначають аерозольні препарати протеолітичних ферментів (хімотрипсин, хімопсин).