Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Ларингіт у дітей
Ларингіт у дітей – запалення верхнього відділу респіраторного тракту (гортані), що супроводжується ураженням голосового апарату та розладом дихання. При ларингіті у дітей відзначається кашель, що гавкає, осиплість голосу, підвищення температури, утруднення дихання, іноді – розвиток помилкового крупа. Діагностика ларингіту в дітей віком проводиться дитячим отоларингологом виходячи з клінічної картини, ларингоскопії, вірусологічного чи бактеріального дослідження мазка. Лікування ларингіту в дітей віком передбачає дотримання голосового режиму; прийом антигістамінних, противірусних чи антибактеріальних препаратів; проведення інгаляцій, фізіотерапії.
Загальні відомості
Ларингіт у дітей – запальний процес, що захоплює слизову оболонку гортані та голосові зв’язки. Захворюваності на ларингіт особливо схильні діти раннього та дошкільного віку. У педіатрії ларингіт виявляється у 34% дітей з ГРЗ віком до 2-х років. Ларингіт у дітей рідко буває ізольованим і зазвичай протікає разом із трахеїтом та бронхітом у вигляді ларинготрахеобронхіту. З огляду на ларингіту в дітей віком може розвиватися гостра обструкція верхніх дихальних шляхів, потребує надання невідкладної допомоги. З вищесказаного випливає, що ларингіт у дітей є далеко не невинним захворюванням і вимагає серйозного відношення з боку батьків, педіатрів та дитячих отоларингологів.
Причини
Розвиток ларингіту у дітей може бути пов’язаний з інфекційними, алергічними, конституційними, психоемоційними та іншими факторами. Найчастіше ларингіт у дитини має вірусну природу та викликається вірусами парагрипу, грипу, простого герпесу, кору, PC-вірусами, аденовірусами. Ларингіти бактеріальної етіології зустрічаються у дітей рідше, проте і протікають значно важче. В цьому випадку основними збудниками виступають гемофільна паличка типу b, стафілокок, пневмокок, гемолітичний стрептокок групи А (збудник скарлатини), паличка Борде-Жангу (збудник кашлюку) та ін. Завдяки проведенню обов’язкової вакцинації проти дифтерії дифтерійний.
Пік захворюваності дітей на ларингіт відзначається в холодну пору року. Цьому сприяє переохолодження, порушення носового дихання, гіповітаміноз, ослаблення імунітету, загострення у дитини риніту, фарингіту, аденоїдиту, тонзиліту. До розвитку ларингіту більш схильні діти з лімфатико-гіпопластичним діатезом.
Ларингіт алергічної етіології в дітей віком може розвиватися при вдиханні парів лаків, фарб, побутової хімії; частинок домашнього пилу, вовни тварин; зрошенні слизові оболонки носоглотки та порожнини рота лікарськими аерозолями; вживанні харчових алергенів. Іноді причиною ларингіту у дітей виступає перенапруга голосового апарату (при сильному крику, заняттях хоровим співом і т. п.), сильні психо-емоційні потрясіння, що спричинили спазм гортані, травми гортані, аспірація сторонніх тіл, закидання кислого вмісту з шлунка. -ларингіт).
Патогенез
Специфіка перебігу ларингіту у дітей пов’язана з віковими анатомо-фізіологічними особливостями будови дихальних шляхів, а саме – вузькістю просвіту та лійкоподібною формою гортані; пухкістю слизової оболонки та сполучної тканини, їх схильністю до набряку; особливостями іннервації гортані, слабкістю дихальної мускулатури. Саме тому при ларингіті у дітей часто виникає гостра обструкція верхніх дихальних шляхів та гостра дихальна недостатність.
Слід зазначити, що при набряку слизової оболонки та збільшенні її товщини всього на 1 мм просвіт гортані у дітей зменшується наполовину. Крім цього, у генезі обструкції також відіграє схильність до рефлекторного спазму м’язів і механічна закупорка просвіту гортані запальним секретом або стороннім тілом. Звуження просвіту гортані та порушення дихання зазвичай розвивається вночі внаслідок зміни лімфо- та кровообігу гортані, зменшення глибини та частоти дихальних рухів у період сну.
З урахуванням характеру перебігу ларингіт у дітей може бути гострим та хронічним; ускладненим та неускладненим. Відповідно до ендоскопічних критеріїв в отоларингології виділяють гострий катаральний, набряковий і флегмонозний ларингіт; хронічний катаральний, гіпертрофічний та атрофічний ларингіт. При катаральному ларингіті запалення захоплює лише слизову оболонку гортані; при флегмонозному – підслизовий, м’язовий шар, зв’язки та надхрящницю. При гіпертрофічному ларингіті відзначається розростання та гіперплазія слизової гортані; при атрофічному – її витончення. У дітей зазвичай зустрічається катаральний та гіпертрофічний ларингіт.
Залежно від поширення запальної реакції розрізняють підв’язковий ларингіт, дифузний ларингіт у дітей, ларинготрахеобронхіт.
Симптоми ларингіту у дітей
Клінічні прояви гострого ларингіту в дітей віком зазвичай розвиваються через 2-3 дні після гострої респіраторної інфекції. Дитина скаржиться на нездужання, біль при ковтанні, першіння у горлі. Може відзначатися підвищення температури (до 37,5 ° C), головний біль, почастішання та утруднення дихання.
При ларингіті в дітей віком різко змінюється голос: він стає глухим, хрипким, слабким чи беззвучним – розвивається дисфонія чи афонія. З’являється сухий, грубий поверхневий кашель, який через 3-4 дні змінюється вологим з відходженням слизової мокротиння. Неускладнений гострий ларингіт у дітей зазвичай триває 5-10 днів.
Стрімке прогресування ларингіту у дітей раннього віку нерідко супроводжується спастичним звуженням гортані та розвитком гострого стенозуючого ларинготрахеїту або хибного крупу. Найчастіше хибний круп виникає у дітей віком від 6 місяців до 6 років. Клінічний перебіг хибного крупа у дітей характеризується тріадою ознак: гавкаючим кашлем, осиплістю голосу, інспіраторною задишкою (стридором). Напад хибного крупа на тлі ларингіту у дітей зазвичай розвивається вночі або в ранкові години. Дитина прокидається від різкого кашлю та задухи; його охоплює занепокоєння та збудження. Об’єктивно виявляється форсоване свистяче дихання, тахіпное, тахікардія, ціаноз носогубного трикутника, акроціаноз, пітливість і т. д. У тяжких випадках на тлі хибного крупа може виникнути серцево-судинна недостатність та асфіксія.
Хронічний ларингіт спостерігається у дітей старшого віку. Для нього характерна минуща або стійка дисфонія, стомлюваність при голосовому навантаженні, садіння та першіння в горлі, рефлекторний кашель. При загостренні ларингіту в дітей віком дані явища посилюються.
Діагностика ларингіту у дітей
Для встановлення діагнозу ларингіту дитячому отоларингологу зазвичай достатньо даних анамнезу та клінічної картини. Спеціальне отоларингологічне обстеження дитини включає фарингоскопію, риноскопію, отоскопію, пальпацію лімфатичних шийних вузлів.
Основна роль інструментальної діагностики ларингіту в дітей віком належить ларингоскопії, у ході якої виявляється гіперемія, набряк, посилення судинного малюнка чи петехіальні крововиливи в слизову оболонку гортані; потовщення та неповне змикання голосових складок під час фонації. Для ідентифікації збудника ларингіту у дітей проводиться бактеріологічне, вірусологічне або ПЛР дослідження змивів з верхніх дихальних шляхів.
Стійкі порушення голосу в дітей віком, обумовлені ларингітом, вимагають консультації лікаря-фоніатра, логопеда і фонопеда; проведення дослідження голосової функції
Помилковий круп у дітей необхідно диференціювати від дифтерії гортані (справжнього крупа), стороннього тіла гортані, заглоточного абсцесу, папіломатозу гортані, алергічного набряку гортані, епіглоттиту, вродженого стридора, обумовленого ларингомафілією та ларингоспазму внаслідок спаз.
Лікування ларингіту у дітей
Терапія ларингіту в дітей віком передбачає організацію лікувально-охоронних заходів: постільного режиму, голосового спокою, температурного комфорту, достатньої вологості. Дієта дитини повинна бути щадною, що виключає холодну, гарячу, дратівливу їжу, газовані напої. Хорошим лікувальним ефектом при ларингіті має тепле лужне пиття, сухе тепло на область шиї (пов’язки, компреси, що зігрівають), небулайзерна терапія, лікарські інгаляції, банки, гірчичники.
При ларингіті дітям призначаються фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, електрофорез на область горла, мікрохвильова терапія, фонофорез, УФО передньої поверхні шиї). При порушеннях голосу, що стійко зберігаються, показані логопедичні заняття з корекції дисфонії.
Медикаментозна терапія ларингіту у дітей включає прийом противірусних або антимікробних препаратів, НПЗЗ, антигістамінних, протикашльових або відхаркувальних засобів. При ларингіті у дітей широко використовуються місцеві препарати антисептичної дії – аерозолі, таблетки для розсмоктування; за необхідності проводиться ендоларингеальне введення лікарських препаратів.
У разі розвитку хибного крупу необхідний негайний початок терапії, спрямованої на зменшення або ліквідацію набряку та спазму гортані, відновлення нормального дихання. До приїзду швидкої допомоги слід надати дитині вертикальне положення; забезпечити доступ свіжого, зволоженого повітря; провести лужну інгаляцію, що відволікають процедури (гарячі загальні чи ванни для ніг). У стаціонарі дитині проводиться киснедотерапія та інгаляції; вводяться спазмолітичні, гормональні, антигістамінні препарати. При крайньому ступені стенозу гортані виконується інтубація або трахеостомія, ШВЛ.
Прогноз та профілактика
При неускладненому ларингіті у дітей прогноз сприятливий. Більшість дітей у шкільному віці «переростає» захворювання, проте при частих епізодах запалення можливий вихід до хронічного ларингіту. При розвитку хибного крупа прогноз багато чому визначається адекватністю надання першої допомоги; при критичному стенозі гортані можливий летальний наслідок внаслідок асфіксії.
Комплекс профілактичних заходів, спрямованих на запобігання ларингіту у дітей, передбачає підвищення неспецифічного імунітету, своєчасне лікування захворювань ЛОР-органів, вакцинацію проти основних дитячих інфекцій, виключення контакту з потенційними алергенами, дотримання раціонального голосового режиму.