Легкий когнітивний розлад

Легкий когнітивний розлад – незначне зниження пізнавальних функцій пацієнта порівняно з вищим преморбідним рівнем. Симптоми залишаються об’єктивно непомітними, але самі хворі скаржаться на забудькуватість, труднощі концентрації уваги, швидку стомлюваність при розумовій роботі. Діагностика передбачає патопсихологічне та нейропсихологічне дослідження інтелектуальної сфери, бесіду з лікарем-психіатром, огляд невролога. Лікування спрямоване на усунення причини когнітивного розладу, включає психокорекційні заняття, медикаментозну терапію, дотримання дієти та режиму дня.

Слово “когнітивний” у перекладі з латинської означає “пізнавальний, ознайомлювальний”. Таким чином, легкий когнітивний розлад (ЛКР) – незначне зниження розумових здібностей: уміння запам’ятовувати та відтворювати інформацію, концентрувати увагу, вирішувати абстрактно-логічні завдання. ЛКР не досягає рівня розумової відсталості, деменції чи органічного амнестичного синдрому. Передує, супроводжує чи настає після інфекційного чи органічного захворювання. Розладу більш схильні люди похилого віку, серед осіб старше 65 років поширеність становить 10%. З цієї групи у 10-15% протягом року розгортається симптоматика хвороби Альцгеймера. ЛКР найчастіше діагностується у людей з низьким рівнем освіти.

Легкий розлад пізнавальних процесів є не окремою нозологічною формою, а своєрідним станом, що займає проміжне положення між нормальним інтелектуальним розвитком та деменцією. За походженням воно гетерогенно (поліетіологічно), причинами розвитку можуть стати різноманітні патологічні процеси у центральній нервовій системі:

• Нейродегенеративні захворювання. Розлад формується при сенільній деменції альцгеймерівського типу, хворобі Паркінсона, хореї Гентінгтона, деменції з тільцями Леві, що прогресує над’ядерним паралічем. Когнітивне зниження передує появі основних симптомів.
• Судинні патології мозку. ЛКР діагностується у пацієнтів з інфарктом мозку, мультиінфарктним станом, хронічною церебральною ішемією, геморагічною та поєднаною судинною поразкою мозку. Симптоми когнітивного порушення виявляються при хворобі та в період наслідків.
• Дисметаболічні енцефалопатії. Через порушення метаболізму, недостатність внутрішніх органів виникають розлади у функціонуванні ЦНС. ЛКР визначається при гіпоксичній, печінковій, нирковій, гіпоглікемічній, дистиреоїдній енцефалопатії, дефіциті вітамінів групи B та білків, отруєннях.
• Демієлінізуючі хвороби. Розлад виявляється на ранній стадії прогресивного паралічу, розсіяного склерозу, прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії. Наростає відповідно до динаміки основної хвороби.
• Нейроінфекції. Недостатність когнітивної сфери визначається на початкових етапах ВІЛ-асоційованої енцефалопатії, хвороби Крейтцфельдта-Якоба. При гострих та підгострих менінгоенцефалітах ЛКР розгортається як наслідок інфекційного процесу.
• Черепно-мозкові травми. Легке пізнавальне порушення може бути тимчасовим або відносно стійким у віддаленому періоді травматичного ушкодження. Симптоматика визначається характером травми (глибиною, дифузністю чи локальністю ураження).
• Пухлини мозку. Розлад виникає на початку хвороби. Клінічна картина визначається локалізацією новоутворення.

Патогенетичні механізми ЛКР різноманітні, залежить від провідного етіологічного чинника. У літньому віці впливають процеси, пов’язані зі старінням: ослаблення уваги, цілеспрямованості, пам’яті. Клінічні та експериментально-психологічні дослідження підтверджують, що вікові погіршення когнітивних функцій розвиваються самостійно, без супутніх психоневрологічних захворювань на тлі природних процесів старіння ЦНС (вікова втрата нейронів, зміни нервових волокон білої речовини та синаптичного апарату).

У 68% випадків ЛКР виникає з урахуванням цереброваскулярних порушень, у яких зниження пізнавальної сфері зумовлено патологічними змінами церебральних судин, недостатністю мозкового кровообігу. На другому місці за поширеністю – дегенеративне ураження мозкових тканин (атрофія). Ще 13-15% пацієнтів похилого та старечого віку мають розлади тривожно-депресивного характеру та схильні перебільшувати вираженість порушень пам’яті.

Клінічні прояви відповідають стану церебрастенії: хворі зовні збережені, відсутні грубі порушення критики та інтелекту, визначається легке аттентивно-мнестичне зниження, швидка стомлюваність. Пацієнти пред’являють скарги на забудькуватість, неуважність, труднощі при запам’ятовуванні нового матеріалу, необхідності зосередити увагу і утримувати його. При судинних легких когнітивних розладах у дебюті спостерігаються порушення поведінки та емоцій – підвищена тривожність, афективна нестійкість, метушливість та неуважність, меністичні симптоми виявляються пізніше. У хворих на дегенеративні патології ЦНС насамперед виникають проблеми з пам’яттю.

Пацієнти нерідко відчувають головний біль, почуття тяжкості в голові, загальну слабкість, сонливість, запаморочення. Недуги носять несистемний характер, протягом дня мають різну інтенсивність, у багатьох хворих відзначаються вранці та ввечері. Можлива нестійкість при ходьбі, тривожний та уривчастий сон, безсоння, відсутність апетиту, нудота. Стан погіршується після розумових та фізичних навантажень. Перебіг ЛКР залежить від основного захворювання, буває флюктуючим (часто при цереброваскулярних зрушеннях), прогредієнтним, що переходить у деменцію (при атрофічних процесах, пухлинах, деяких інфекціях) і регредієнтним (після інсульту, ЧМТ, гострих інфекцій, що проходять).

Легкий когнітивний розлад із прогресуючим перебігом за відсутності лікування швидко призводить до розвитку деменції. Пацієнти втрачають здатність вирішувати побутові завдання, потребують допомоги при самообслуговуванні. Порушується соціалізація – звужується коло спілкування, хворі що неспроможні виконувати професійні обов’язки, відвідувати громадські заходи. При флюктуючому перебігу розлади пацієнти зазнають труднощів під час виконання інтенсивних розумових завдань, але за правильної корекції режиму та зниження навантажень зберігають звичну життєдіяльність.

Дослідження ЛКР виконується лікарем-неврологом, психіатром, клінічним психологом. Для діагностики використовуються критерії, визначені з урахуванням акценту на зниженні пам’яті, нормальному чи прикордонному загальному стані пізнавальної сфери, відсутності деменції, олігофренії та психоорганічного синдрому. Диференціація ЛКР та даних захворювань ґрунтується на даних клінічного та психодіагностичного обстеження. Застосовуються такі методи:

• Розмова. Психіатр та невролог опитують пацієнта, з’ясовуючи анамнез та наявну симптоматику. Характерними є скарги на підвищену стомлюваність, труднощі запам’ятовування та концентрації, загальну розгубленість. Хворі, професійна діяльність яких пов’язана з високими інтелектуальними навантаженнями, можуть відзначати складнощі при формулюванні абстрактних ідей, логічних висновків.
• Психологічне тестування. Залежно від даних анамнезу психолог проводить патопсихологічне чи нейропсихологічне обстеження. Виявляється легкий ступінь зниження короткочасної пам’яті, коливання динаміки психічної діяльності, легка нестійкість уваги. Зниження абстрактно-логічної функції можливе, але не обов’язково. Результати проб інтерпретуються з урахуванням віку, рівня освіти та сфери професійної діяльності хворого.
• Неврологічний огляд. Обстеження невролога призначається з метою диференціальної діагностики та встановлення причин ЛКР. Нерідко визначаються легкі, але стійкі неврологічні розлади: анізорефлексія, дискоординаторні явища, недостатність окоруху, симптоми орального автоматизму. Виразних синдромів не виявляється.

Терапія спрямована на профілактику деменції, уповільнення темпів когнітивного зниження, усунення існуючих меністичних порушень. Основні лікувальні заходи – етіотропні, патогенетичні – орієнтовані причину розладу. Вони можуть включати корекцію дисметаболічних порушень, судинних змін, депресії, застосування антиоксидантів, вазоактивних, нейротрансмітерних, противірусних препаратів, хіміотерапію, хірургічне видалення пухлини. Загальними методами терапії є:

• Психокорекція. Для покращення пам’яті та уваги використовуються систематичні вправи: читання та переказ текстів, заучування віршів, слів, малюнків. Заняття проводяться разом із психологом та самостійно. На зустрічах із спеціалістом освоюються нові прийоми запам’ятовування – освіта смислових та ситуаційних зв’язків, аналіз ситуацій та об’єктів. Періодично здійснюється контроль ефективності занять, коригується набір вправ.
• Медикаментозне лікування. Схема лікарської терапії підбирається лікарем індивідуально. Найбільш поширеними препаратами для лікування когнітивних розладів є ноотропи та метаболічні засоби.
• Коригування живлення та режиму дня. Пацієнтам середнього та літнього віку необхідне дотримання раціону зі зниженим вмістом жирів та солі, з достатнім надходженням антиоксидантів. Важливими є помірні регулярні заняття спортом, повноцінний сон, раціональне чергування фізичної та розумової напруги. Після завершення трудової діяльності слід зберігати соціальну активність – відвідувати клуби за інтересами, зустрічі з друзями тощо.

При ефективному етіотропному лікуванні прогноз ЛКР у більшості пацієнтів сприятливий: процес зниження пізнавальних здібностей зупиняється, порушення редукуються (при регредієнтному перебігу основної патології). Основна профілактика зводиться до попередження судинних та атрофічних процесів у головному мозку. Важливо підтримувати фізичну активність, відмовитися від куріння та вживання алкоголю, скоригувати харчування, скоротивши надходження жирної, копченої та солоної їжі, ввести до раціону достатню кількість овочів, фруктів, круп, рослинних олій.