Лейкоплакія шийки матки

Лейкоплакія шийки матки – обмежена патологічна зміна екзоцервіксу, що характеризується процесами проліферації та ороговіння багатошарового епітелію. Лейкоплакія шийки матки в цілому протікає безсимптомно; може супроводжуватися значними білями та контактними виділеннями. Діагностується за допомогою огляду шийки матки у дзеркалах, розширеної кольпоскопії, дослідження зіскрібків шийки матки, біопсії з гістологічним вивченням матеріалу. У лікуванні лейкоплакії шийки матки використовуються методи кріодеструкції, радіохвильової коагуляції, СО2-лазерної вапоризації, аргоноплазмової коагуляції; у деяких випадках показано конізацію або ампутацію шийки матки.

Лейкоплакія (грец. – leucos; plax – біла бляшка) являє собою зони зроговіння та потовщення покривного епітелію шийки матки різної вираженості (на кшталт гіперкератозу, паракератозу, акантозу). Макроскопічно картина лейкоплакії виглядає як білуваті бляшки, що височіють над слизовою оболонкою піхвового відділу шийки матки, іноді ці утворення локалізуються в цервікальному каналі.

Поширеність лейкоплакії становить 5,2% серед усієї патології шийки матки. Захворювання частіше схильні до жінок репродуктивного віку. Підступність лейкоплакії полягає у високому ступені ризику злоякісної трансформації епітелію шийки матки, що розвивається у 31,6% пацієнток. Тому питання своєчасності діагностики та лікування лейкоплакії шийки матки перебувають у тісному зв’язку з проблемою профілактики раку шийки матки.

В етіології лейкоплакії шийки матки виділяють вплив ендогенних факторів (порушення гормональної та імунної регуляції), а також екзогенних причин (інфекційних, хімічних, травматичних). У зміні гормонального гомеостазу має значення порушення функціонального взаємозв’язку в ланцюгу гіпоталамус – гіпофіз – яєчники – матка, що призводить до ановуляції, відносної або абсолютної гіперестрогенії, дефіциту прогестерону і, як наслідок, – гіперпластичних процесів в органах-мішенях.

Виникненню лейкоплакії шийки матки нерідко передують інфекційно-запальні процеси (ендометрити, аднексити), порушення менструального циклу (аменорея, олігоменорея). До фонових факторів відносяться папіломавірусна інфекція, уреаплазмоз, хламідіоз, мікоплазмоз, герпес, цитомегаловірусна інфекція, неспецифічні кольпіти і цервіцити, що рецидивують ектопії; знижена загальна та місцева реактивність; безладне статеве життя. Розвитку лейкоплакії сприяють травматичні та хімічні ушкодження шийки матки при хірургічному перериванні вагітності, діагностичних вишкрібаннях, медикаментозному припіканні або діатермокоагуляції ерозії шийки матки, інших агресивних втручань.

На фоні етіологічних факторів запускаються механізми, що викликають кератинізацію клітин багатошарового епітелію екзоцервіксу (у нормі не ороговіють). Внаслідок поступової перебудови клітин епітелію (дезінтеграції ядер та внутрішньоклітинних органоїдів) утворюються рогові лусочки, що не містять глікогену. Вогнища лейкоплакії шийки матки можуть бути одиничними або множинними.

За морфологічними критеріями гінекологія виділяє просту та проліферативну лейкоплакію шийки матки. Просту лейкоплакію шийки матки відносять до фонових змін (гіпер-або паракератоз). Її характеризує потовщення та ороговіння поверхневих шарів епітелію; при цьому клітини базального та парабазального шарів змін не зазнають.

При проліферативній трансформації порушується диференціювання, проліферація клітин всіх шарів, з’являються структурні елементи атипові. Дана форма лейкоплакії шийки матки розцінюється як передраковий процес – цервікальна інтраепітеліальна неоплазія (CIN, дисплазія шийки матки).

Захворювання не супроводжується специфічною клінічною картиною та суб’єктивними скаргами. Найчастіше лейкоплакію шийки матки виявляється при черговому огляді гінеколога. У деяких випадках можуть бути непрямі ознаки лейкоплакії шийки матки – значні білі з неприємним запахом, контактні виділення невеликого об’єму крові після статевого акту.

При гінекологічному огляді за допомогою дзеркал на шийці матки визначаються білясті ділянки у вигляді плям або бляшок, частіше за овальну форму, з чіткими межами, варіабельних розмірів. Вогнища лейкоплакії, як правило, трохи піднімаються над поверхнею незміненого епітеліального покриву шийки матки. Поверхня бляшок може бути покрита ороговілими лусочками епітелію.

Цитологічне дослідження зіскрібка шийки матки виявляє скупчення поверхневих епітеліальних клітин з ознаками гіперкератозу або паракератозу. У разі гіперкератозу у великій кількості виявляються без’ядерні ороговілі лусочки. При паракератозі посилюється щільність та забарвлення цитоплазми дрібних клітин із пікнотичними ядрами.

Процеси гіпер- і паракератозу перешкоджають попаданню в зіскрібок клітин глибоких шарів епітелію, в яких можливі проліферація, порушення диференціювання та атипія. Тому в діагностиці лейкоплакії провідним методом служить прицільна ножова біопсія шийки матки та гістологічне дослідження тканин екзоцервіксу, що дозволяють виключити або підтвердити пухлинні процеси, а також цервікальну інтраепітеліальну неоплазію (CIN). З метою виключення раку шийки матки проводиться вишкрібання цервікального каналу.

За допомогою розширеної кольпоскопії (відеокольпоскопії) уточнюються характер та розміри поразки. При кольпоскопічній візуалізації видно білі бляшки з дрібнозернистою поверхнею, чіткими та рівними краями, відсутністю кровоносних судин. Величина і поширеність лейкоплакії шийки матки може варіювати від одиничної точкової бляшки до множинних і зон, що покривають весь екзоцервікс і переходять на вагінальні склепіння. Проведення проби Шіллера виявляє йодонегативні ділянки.

Клініко-лабораторні тести включають мікроскопічне, бактеріологічне дослідження мазків, ПЛР-виявлення та типування ВПЛ, гормональні та імунологічні дослідження (за показаннями). У процесі діагностики лейкоплакію шийки матки диференціюють з цервікальним раком, ерозією шийки матки. Пацієнткам з лейкоплакією шийки матки може знадобитися консультація онкогінеколога, гінеколога-ендокринолога.

Стратегія лікування визначається формою виявленої лейкоплакії шийки матки (простий чи проліферативний). Цілями лікування є усунення фонових захворювань і повне видалення патологічних вогнищ.

За показаннями проводиться антибактеріальна, противірусна, протизапальна терапія. Для видалення вогнищ лейкоплакії шийки матки в гінекології використовуються методи кріогенного впливу, радіохвильової деструкції, аргоноплазмової коагуляції, СО2-лазерної вапоризації, діатермокоагуляції, хімічної коагуляції. Малоінвазивна деструкція вогнищ лейкоплакії шийки матки виконується амбулаторно; загоєння тканин може вимагати терміну від 2 тижнів до 2 місяців з урахуванням обширності ураження, супутніх захворювань, методу деструкції.

На період лікування лейкоплакії шийки матки виключається статеве життя та використання будь-якої контрацепції. У разі наявності цервікальної інтраепітеліальної неоплазії, поєднання лейкоплакії з гіпертрофією, краурозом, рубцевими деформаціями шийки, об’єм втручання може включати конізацію шийки матки або ампутацію шийки матки.

З метою запобігання розвитку лейкоплакії шийки матки необхідне раннє лікування ерозій, запальних та інфекційних процесів у репродуктивних органах; виключення абортів, травм шийки матки під час пологів та гінекологічних маніпуляцій; профілактика ІПСШ, використання бар’єрної контрацепції.

Жінки, які страждають на порушення менструального циклу, повинні спостерігатися у гінеколога-ендокринолога з метою корекції гормональних порушень. У питанні профілактики лейкоплакії шийки матки важливими є скринінгова та роз’яснювальна робота, регулярні гінекологічні огляди. Істотним профілактичним моментом є вакцинація проти ВПЛ.

Після деструкції осередків лейкоплакії без атипії пацієнтці кожні півроку виконують кольпоскопію, дослідження мазка на онкоцитологію, аналізи на ВПЛ. Після закінчення 2-х років та за відсутності рецидивів жінка переводиться на звичайний режим спостереження.

За відсутності атипії, папіломавірусної інфекції, усунення несприятливих фонових факторів прогноз після лікування лейкоплакії шийки матки сприятливий. При збереженні першопричини захворювання можливий маніфестний перебіг та перехід лейкоплакії в цервікальний рак.

При простий лейкоплакії у жінок, що планують дітонародження, щоб уникнути рубцевої деформації шийки матки переважно використання щадних методів деструкції – кріодеструкції, лазерної вапоризації, радіохірургічного лікування, хімічної коагуляції. Ведення вагітності у цієї групи пацієнток потребує підвищеного контролю за станом шийки матки.