Лептотригосп (Лептотрихіоз)

Лептотригосп – це псевдомікоз, що викликається сапрофітним мікроорганізмом, грамнегативною бактерією Leptotrix. Найчастіше інфекційний процес вражає ротоглотку. Виявляється болем, печінням слизових оболонок, першінням у горлі, почуттям стороннього тіла. Характерна ознака білий шиповидний наліт на мові, мигдаликах, небі, глотці. Діагноз підтверджується за допомогою мікроскопії та бакпосіву зіскрібка з патологічних вогнищ. Лікування включає протимікробні засоби, полоскання горла антисептиками, механічне видалення нальоту за допомогою рідкого азоту, лазера, ультразвуку.

Лептотрихоз (лептотрихіоз) – псевдогрибкова ураження слизових оболонок, збудником якого виступають умовно-патогенні бактерії лептотрихії. Різні представники лептотрихії виявляються більш ніж у 40% немовлят до року і більш ніж у 95% дорослого населення. Простежуються два піки захворюваності на лептотрихоз: серед дітей 1-3 років і дорослих старше 45 років. Щодо інфекції існує два діаметрально протилежні погляди: одні вчені не розцінюють наявність лептотрихозних вегетацій як патологію, інші – відносять лептотрихоз до різновиду опортуністичних мікозів.

Характеристика збудника

Лептотрихії (Leptothrix, Leptotrichia) грамнегативний анаеробний мікроорганізм, що відноситься до фузобактерій. Свою назву лептотрикси отримали по здатності утворювати трихії – тонкі ниткоподібні вирости, що нагадують повсть. Вони займають проміжне місце між грибами та бактеріями, тому лептотрихоз у сучасній інфектології відносять до псевдомікозів.

Лептотрихії мають паличкоподібну форму з потовщеним центром і трохи загостреними кінцями, розміри 1,5х5-15 мкм, іноді вони утворюють ниткоподібні ланцюжки. Розмножуються в безкисневому середовищі при підвищеному вмісті вуглекислого газу при температурі 25-45°С (оптимальна t° 35-37°С). Розрізняють кілька різновидів лептотрихії:

• Leptotrichia bucalis – викликає лепторіхоз порожнини рота та глотки;
• Leptotrichia species – викликає вагінальний лептотригосп;
• Leptotrichia amnionii – викликає хоріоамніоніт та післяпологовий сепсис.

Фактори ризику

Лептотрихії є частиною мікрофлори ротової порожнини та піхви, тому в клінічній практиці частіше зустрічається лептотрихоз ротоглотки і вагінальний лептотрихоз (діагностується у 4% жінок). Патогенні властивості лептотрихії починають виявляти при безконтрольному розмноженні на тлі наступних станів:

Лептотрихоз ротоглотки часто асоційований з такими захворюваннями, як десквамативний глосит, КПЛ, чорна волохата мова, карієс, хронічний тонзиліт. Крім цього, пусковим моментом для псевдомікотичної інфекції можуть стати травми порожнини рота, викликані використанням повних знімних протезів, хірургічними втручаннями (тонзилектомією та ін.).

Фоновими захворюваннями для лептотрихозу піхви є бактеріальний вагіноз, урогенітальний кандидоз, трихомоніаз, хламідіоз. Наявність внутрішньоматкової спіралі також розцінюється як ризик фактор розвитку генітального лептотрихоза.

Лепторихії є умовними патогенами (сапрофітами), що входять до складу нормального мікробіома порожнини рота (у кількості 10²-10⁴ КУО/г), у невеликих кількостях присутні у піхві, товстій кишці у здорових людей. Перехід із сапрофітного стану до патогенного відбувається в умовах зниження імунної резистентності. Визначальними моментами патогенезу лептотригоспу є:

• здатність лептотрихій до активної адгезії та коадгезії, яка особливо виражена у мікробних асоціаціях;
• здатність до колонізації слизових оболонок (переважно ⎼ ротової порожнини, глотки, піхви);
• здатність до інвазії та порушення бар’єрної функції слизових оболонок.

При тяжких формах лептотрихозу збудник може проникати в кров, викликаючи бактеріємію та септицемію. Лептотрихії нерідко є у складі змішаної вагінальної інфекції разом із кандидами, спірохетами, хламідіями, трихомонадами.

Лептотригосп ротоглотки

Може протікати безсимптомно чи маніфестно. У першому випадку виявляється випадково, у другому викликає клінічні прояви. Суб’єктивні скарги при лептотрихозі ротоглотки зводяться до першіння в горлі, відчуття стороннього тіла в глотці, печіння слизових рота, покашлювання.

На язику, внутрішній поверхні щік, мигдаликах, бічних валиках і задній стінці глотки з’являється білувато-сірий наліт або окремі осередки лептотригосу. Вони являють собою шиповидні утворення, що височіють над слизовою оболонкою і щільно спаяні з нею. Лептотрихозні утворення практично неможливо видалити без пошкодження тканин, що підлягають. Запальна реакція слизової оболонки не виражена, лімфовузли не змінені. Загальний стан зазвичай не страждає, лихоманка відсутня.

Лептотрихоз ротоглотки відрізняється тривалим хронічним перебігом протягом кількох місяців і навіть років. Іноді вогнища самостійно зникають, проте за деякий час з’являються нові утворення.

Лептотригосп піхви

Протікає як неспецифічного вагініту. При генітальній формі лепторіхозу наліт у вигляді сірих плям утворюється на стінках піхви. Також можуть турбувати білі сірого кольору, печіння у піхву, вагінальний свербіж, диспареунія, дискомфорт при сечовипусканні. Вагінальний лептотрихоз не відноситься до інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Паразитування L. bucalis у ротовій порожнині стає причиною стоматиту, гінгівіту, фарингіту. В асоціації з іншими фузобактеріями лептотрихії викликають виразково-некротичний гінгівіт, у співдружності із золотистим стафілококом і піогенним стрептококом – важкі форми пародонтиту, абсцеси щелепи та ін. ерського сепсису, народження маловагових дітей Відомі випадки пневмонії, ендокардиту, сепсису лептотрихозної етіології у імунокомпрометованих пацієнтів.

Залежно від клінічного варіанта лепторігозу (стоматит, фарингіт, вагініт) хворі звертаються до лікарів відповідного профілю: стоматолога, отоларинголога, акушера-гінеколога. Подальше обстеження може містити:

• Огляд ротоглотки. При скаргах на неприємні відчуття та патологічні утворення в порожнині рота здійснюється візуальний огляд, забір зішкріба з язика та уражених слизових оболонок. Характерні ознаки лептотрихоза – наявність сіруватих плівок з шиповидною поверхнею, важке видалення нальоту з оголенням пухких ділянок, що кровоточать. При ураженні глотки додатково проводять фарингоскопію.
• Гінекологічний огляд. Включає огляд у дзеркалах та вагінальне дослідження. Виявляє характерний сірий наліт на стінках піхви, нерідко ознаки змішаної інфекції. Доповнюється парканом мазка на флору, бакпосів, ПЛР.
• Лабораторні випробування. Лептотрихії можуть бути виявлені при мікроскопічному дослідженні мазків та зіскрібків. Активна інфекція підтверджується за наявності 10-15 лептотрихій у полі зору разом із запальними клітинними елементами (лейкоцитами, гістіоцитами). Також вдаються до мікробіологічної діагностики, молекулярно-генетичного дослідження. Для оцінки імунного статусу виконують імунограму.

Диференційна діагностика

Лептотрихоз насамперед вимагає виключення грибкових захворювань: кандидозного стоматиту, фаринго- та тонзиломікозів (кандидозу, пеніциліозу, аспергільозу), молочниці у жінок. Іншим важливим завданням є визначення мікробів-асоціантів при мікст-інфекції.

Чітко затверджених критеріїв терапії лептотригоспної інфекції не існує. Основні заходи включають місцеву обробку ураженої слизової оболонки, системну терапію, механічне видалення нальоту. Ці заходи здійснюються на тлі лікування супутніх захворювань шлунково-кишкового тракту, імунних порушень, корекції вітамінної недостатності та ін.

• Медикаментозна обробка. Включає полоскання порожнини рота та горла, змащування вогнищ лептотрихоз антисептиками, фунгіцидними розчинами, використання вагінальних свічок. Іноді вдаються до припікання утворень спиртом, розчином нітрату срібла. При лептотрихоз глотці показано промивання мигдаликів антисептичними препаратами, розчином бактеріофага.
• Загальна терапія. При поєднанні лептотригоспу з кандидозом показано проведення антимікотичної терапії, при змішаній інфекції – призначення протимікробних, протипротозойних препаратів. Лептотрихії демонструють чутливість до бета-лактамів, лінкозамідів, тетрациклінів, амфеніколів. Також проводиться вітамінотерапія, імуномодулююча терапія, корекція мікробіоценозу кишечника.
• Видалення лептотригоспних утворень. При наполегливому перебігу лептотрихозу вдаються до видалення патологічних утворень фізичними методами. З цією метою використовують кріотерапію, електрокоагуляцію, лазерну деструкцію.

Лептотрихоз має завзятий, рецидивуючий перебіг, що вимагає від пацієнта та лікаря наполегливості та терпіння при проведенні лікування, комбінації різних методів. Разом з тим прогноз при псевдомікозі в більшості випадків сприятливий, ускладнення виникають тільки у соматично обтяжених пацієнтів, осіб з імунними порушеннями.

Щоб уникнути розвитку лептотригоспу, необхідно стежити за здоров’ям порожнини рота, регулярно проходити професійну гігієну, санацію хронічної інфекції ротоглотки. Також слід приділяти увагу терапії хронічних захворювань органів травлення, обмінних порушень, гіповітамінозів, профілактики ІПСШ.