Лямбліоз у дітей

Лямбліоз у дітей – паразитарна інвазія, що викликається одноклітинними організмами – лямбліями. Лямбліоз у дітей може протікати з диспепсичним, больовим, астено-невротичним, інтоксикаційним, алергодерматологічним синдромами. Діагностика лямбліозу у дітей передбачає проведення мікроскопічного та ПЛР дослідження калу та дуоденального вмісту, ІФА крові. Лікування лямбліозу у дітей включає специфічну протилямбліозну терапію, дієтичний режим, проведення тюбажів з холекінетиками, прийом ферментативних препаратів та ентеросорбентів.

Лямбліоз у дітей – протозойна інфекція, що викликається мікроскопічними паразитами Lamblia intestinalis (лямбліями). Згідно з епідеміологічними даними, загальна поширеність лямбліозу в популяції становить 2-5%, з них більше половини випадків захворювання припадає на дітей. В організованих дитячих колективах (яслах, садах, школах, інтернатах) зараженість дітей лямбліоз досягає 30-50%. Сприйнятливість до лямбліозної інфекції серед дітей молодшого віку втричі вища, ніж серед дорослих. Лямбліоз у дитини може протікати під маскою численних захворювань, тому її виявлення та попередження поширення становить складну проблему дитячої гастроентерології та педіатрії.

Збудником лямбліозу у дітей і дорослих виступає Lamblia intestinalis (син. Giardia lamblia, Giardia intestinales, Giardia duodenalis) – одноклітинний джгутиковий мікроорганізм, що паразитує в кишечнику. В організмі людини лямблії можуть існувати у двох формах – вегетативної (у верхніх відділах тонкого кишечника – дванадцятипалої та початковому відділі худої кишки) та спорової (цистної) у товстій кишці, звідки виділяються з випорожненнями у зовнішнє середовище. Поза організмом господаря вегетативні форми лямблій швидко гинуть, цисти зберігають свою життєздатність до 60-70 днів у вологому середовищі і до 3-х місяців у водопровідній воді.

Лямблії також паразитують у кишечнику собак, кішок, гризунів, проте їхня патогенність для людини достовірно не доведена. Тому прийнято вважати, що основним резервуаром інфекції є хвора на лямбліоз людина. Відомо, що дитина, хвора на лямбліоз, на добу виділяє з калом близько 900 млн. цист паразита, тим часом для зараження інших дітей достатньо всього 8-10 цист.

Зараження дітей лямбліоз відбувається за допомогою фекально-орального механізму, при попаданні цист паразитів в травний тракт дитини з водою, їжею, при користуванні загальними іграшками, посудом і предметами гігієни (носовими хустками, рушниками), через брудні руки. Новонароджені діти можуть заражатися лямбліозом під час пологів при прорізуванні головки. У сім’ях, де один або кілька дітей хворі на лямбліоз, зазвичай інфекція є у всіх інших членів сім’ї.

Особливості життєдіяльності лямблій зумовлюють їхню патогенну дію на організм дитини. При попаданні в організм людини лямблії паразитують у просвіті кишечника, багато разів присмоктуючи та відкріплюючись від слизової оболонки, чим спричиняють пошкодження ентероцитів. Внаслідок механічного пошкодження слизової оболонки у тонкому кишечнику активізується умовно-патогенна та патогенна мікрофлора. При дослідженні калу у дітей з лямбліоз нерідко виявляються гриби, H.pylori; зниження рівня біфідо- та лактобактерій, кишкової палички. Дисбактеріоз створює сприятливі умови для розмноження лямблій у кишечнику, проникнення токсинів у внутрішнє середовище організму.

Крім цього, лямблії виділяють токсичні продукти метаболізму, які порушують всмоктування вуглеводів, жирів, білків, мікроелементів, вітамінів та мінеральних речовин у тонкому кишечнику, формуючи дефіцит мікронутрієнтів та полівітамінну недостатність. При лямбліозі у дітей страждає синтез травних ферментів, що знаходить своє вираження у розвитку лактазної недостатності та синдрому мальабсорбції.

Роздратування нервових закінчень стінки кишки запускає патологічні висцеро-вісцеральні рефлекси, сприяючи розвитку абдомінального синдрому. Сенсибілізація організму продуктами метаболізму та загибелі лямблій спричиняє різні форми алергічних проявів.

Тривале персистування лямблій, вплив їх токсинів та продуктів обміну на різні системи викликає у дитини синдром хронічної ендогенної інтоксикації, невротичні реакції, вторинну імунну недостатність.

Відповідно до класифікації ВООЗ, розрізняють безсимптомне лямбліоносійство та клінічно виражений лямбліоз у дітей. За особливостями клінічних проявів виділяють первинну інвазію (гострий лямбліоз найчастіше зустрічається у дітей молодшої вікової групи) та затяжну рецидивну інфекцію (хронічний лямбліоз зазвичай реєструється у старших дітей та дорослих).

Залежно від клінічного варіанта лямбліоз у дітей може протікати в кишковій формі (у вигляді дуоденіту, дискінезії дванадцятипалої кишки, ентериту, ентероколіту), гепатобіліарній формі (у вигляді дискінезії жовчовивідних шляхів, холангіту, холециститу), як супутнє.

У дітей різного віку лямбліоз може набувати клінічної форми з переважанням больового, диспепсичного, алергодерматологічного, астено-невротичного, інтоксикаційного синдрому або їх поєднань.

Практично у всіх дітей з лямбліозом спостерігається абдомінальний синдром, що характеризується нападом болю в животі (в епігастрії, в районі пупка, правому підребер’ї), не пов’язаної з прийомом їжі. Іноді вираженість больового синдрому в дітей віком може нагадувати клініку гострого живота.

Диспепсичний синдром у дитини з лямбліозом може виражатися у зниженні апетиту, наявності відрижки, печії, нудоти, гіркоти у роті, здуття живота. На тлі супутнього дисбіозу кишечника стілець стає рідким, пінистим, смердючим; частота дефекацій збільшується до 3-5 разів на добу. При дослідженні копрограм виявляється стеаторея. Іноді у дітей із лямбліозом відзначається чергування запорів та діареї. Наслідком порушення кишкового всмоктування та розладу випорожнень служить зниження маси тіла, гіпотрофія.

Алергодерматологічні прояви лямбліозу у дітей малоспецифічні. У ряді випадків на шкірі з’являється дрібноточковий рожевий висип за типом кропив’янки, невгамовний свербіж шкіри; у підлітків виникає або посилюється юнацька вугрі. Може розвиватись алергічний риніт, алергічний кон’юнктивіт, атопічний дерматит, набряк Квінке, бронхіальна астма. Іноді лямбліоз у дітей заявляє себе нападами артралгій і артриту.

Астено-невротичний синдром при лямбліозі у дітей є наслідком гнітючої дії на ЦНС продуктів життєдіяльності лямблій. Прояви синдрому знаходять своє вираження у підвищеній стомлюваності, зниженні працездатності та емоційного тонусу дитини, дратівливості, плаксивості, головних болях, запамороченнях, появі скрипу зубами (бруксизму), тиків.

Інтоксикація при лямбліозі у дітей супроводжується гепатолієнальним синдромом, лімфаденопатією, збільшенням мигдалин та аденоїдів, безпричинним підйомом температури тіла до 37,5-38°С.

Хронічний лямбліоз у дітей немає яскраво виражених клінічних проявів. Його перебіг характеризується сухістю та лущенням шкіри, фолікулярним кератозом, загостренням або маніфестацією алергічних захворювань, обтяженням перебігу соматичної патології, нестійкістю випорожнень, періодичним субфебрилітетом, ознаками вегето-судинної дистонії тощо.

Оскільки ознаки інфекції не є специфічними, діти з лямбліоз часто тривало і безрезультатно лікуються у алерголога-імунолога, дитячого дерматолога, дитячого пульмонолога. Обстеження на лямбліоз повинні піддаватися діти з патологією ШКТ, вегетативними та невротичними порушеннями, алергічними захворюваннями, стійкою еозинофілією за даними гемограми.

Найбільш доступною формою діагностики лямбліозу у дітей вважається виявлення цист лямблій у калі. Для цього потрібно, як мінімум, триразова здача аналізу, однак, оскільки цистовиділення відбувається постійно, циклічно, лямблії в калі виявляються не завжди. У деяких випадках більш інформативним є дослідження дуоденального вмісту, отриманого шляхом зондування.

В даний час широко використовується серологічна діагностика лямбліозу у дітей (ІФА), спрямована на виявлення специфічних антитіл до антигенів лямблій у крові, а також високочутливе ПЛР-дослідження калу та дуоденального вмісту.

У рамках обстеження дітям із лямбліозом можуть бути рекомендовані додаткові діагностичні процедури: УЗД органів черевної порожнини, аналіз калу на дисбактеріоз, копрограма, біохімічне дослідження крові.

Цільовою установкою терапії лямбліозу у дітей є повна ерадикація паразиту та усунення клінічних проявів. При підтвердженні діагнозу лямбліозу у дітей повинно проводитися лікування всіх членів сім’ї та домашніх тварин.

Проведення протилямбліозної терапії передує підготовчий етап, що включає дотримання дієти та режиму харчування та усунення холестазу. Для підвищення ефективності лікування лямбліозу у дітей рекомендується дотримання дієти: вживання каш, висівок, сухофруктів, печених овочів та фруктів; зниження частки легкозасвоюваних вуглеводів. З метою усунення ендогенної інтоксикації рекомендується прийом ентеросорбентів; при синдромі мальдігестії та мальабсорбції призначаються ферменти на основі панкреатину. При лямбліозі у дітей показаний прийом холекінетиків, проведення сліпих тюбажів за Дем’яновим. При виявленні дисбактеріозу проводиться корекція мікробного пейзажу кишечника.

Для проведення етіотропної терапії лямбліозу у дітей використовуються протилямбліозні препарати групи нітроімідазолів (метронідазол, тинідазол, ніридазол, орнідазол) та похідні нітрофуранів (фуразолідон, ніфуратель). Вибір препарату, схему та тривалість лікування лямбліозу у дітей визначає дитячий гастроентеролог. На 2-3 день прийому протипаразитарних препаратів у дітей можуть загостритись алергічні прояви, посилитися болі в животі, проте це не є приводом для припинення лікування.

Після завершення призначеного курсу має бути проведено повторне обстеження дитини на лямбліоз. При наполегливій течії лямбліозу у дітей проводяться два цикли лікування різними препаратами.

Під час проведення повного курсу терапії клініко-лабораторна ремісія досягається у 92-95% дітей. Тим не менш, часті випадки реінфекції та рецидиву лямбліозу у дітей. Після закінчення лікування діти повинні спостерігатися педіатром із проведенням 2-3-кратного обстеження на лямбліоз. При негативних лабораторних результатах, але відновлення типових симптомів лямбліозу дитині необхідно провести протирецидивний курс лікування.

Профілактика лямбліозу у дітей вимагає виявлення та лікування безсимптомних паразитоносіїв та цистовидільників; прищеплення дітям гігієнічних навичок; використання кип’яченої води для пиття та миття фруктів; проведення протиепідемічних заходів у дитячих закладах.