Лікарський гепатит

Лікарський гепатит – реактивне запальне ураження печінки, спричинене прийомом гепатотоксичних медикаментів. Ознаками лікарського гепатиту може бути поява нудоти, блювання, зниження апетиту, запорів чи діареї, жовтяниці, потемніння сечі та освітлення калу. Діагностика лікарського гепатиту проводиться на підставі анамнезу, визначення рівня печінкових проб, УЗД печінки. Лікування лікарського гепатиту вимагає відміни фармпрепарату, що спричинив ураження печінки, проведення дезінтоксикаційної терапії, призначення гапатопротекторів.

Медикаментозний (лікарський) гепатит – це ураження тканин печінки внаслідок токсичного пошкодження гепатоцитів метаболітами лікарських речовин з розвитком реактивного запалення та некрозу клітин печінки. Лікарські гепатити ускладнюють фармакотерапію в 1-28% випадків і в 12-25% випадків призводять до розвитку цирозу печінки і печінкової недостатності. Жінки хворіють на лікарські гепатити в 2-3 рази частіше, ніж чоловіки. Вивченням та лікуванням лікарських гепатитів займається спеціальний розділ гастроентерології – гепатологія.

Найважливішою функцією печінки в організмі є нейтралізація та знешкодження токсичних речовин, що надходять до неї зі струмом крові. Метаболізм та утилізація хімічних та біологічних токсинів відбувається під дією ферментативної знешкоджуючої системи гепатоцитів, з подальшим виведенням шкідливих продуктів з організму. Процес утилізації токсичних речовин протікає у печінці у кілька етапів, у ході чого утворюються метаболіти – проміжні продукти біотрансформації. Метаболіти деяких ліків є ще гепатотоксичнішими, ніж самі фармпрепарати. Тривалий прийом таких медикаментів або їхнє високе дозування призводить до виснаження знешкоджуючих ферментативних систем та пошкодження гепатоцитів, внаслідок чого розвивається лікарський гепатит.

На сьогоднішній день відомо понад тисячу найменувань лікарських препаратів, що призводять до розвитку медикаментозного гепатиту. Токсичність дії ліків збільшується при поєднаному прийомі 2-3 препаратів, а при одночасному прийомі 6-ти і більше ліків ймовірність токсичного пошкодження печінки збільшується до 80%. Швидкість розвитку лікарського гепатиту на фоні прийому медикаментів варіює від кількох діб до кількох років.

До факторів ризику розвитку лікарського гепатиту відносять генетично детерміновану підвищену чутливість до будь-яких ліків; наявність на момент ухвалення препарату хронічного гепатиту, вірусного гепатиту, аутоімунного гепатиту, асциту; прийом алкоголю або токсична дія розчинників, отруйних газів на тлі медикаментозної терапії; вагітність; дефіцит білка у харчовому раціоні; стрес; ниркову недостатність, серцеву недостатність та ін.

До основних груп препаратів, що викликають лікарський гепатит, входять:

• Засоби для лікування туберкульозу (рифампіцин, ізоніазид)
• Антибіотики: тетрацикліни (тетрациклін, хлортетрациклін, диксициклін), пеніциліни (бензилпеніцилін, амоксицилін, та ін), макроліди (еритроміцин)
• Сульфаніламіди (сульфаметоксазол + триметоприм, сульфадиметоксин та ін.)
• Гормони (стероїдні гормони, оральні контрацептиви та ін.)
• НПЗЗ (диклофенак, ібупрофен)
• Протисудомні та протиепілептичні засоби (фенітоїн, карбамазепін, клоназепам і т. д.)
• Протигрибкові препарати (амфотерицин В, кетоконазол, фторцитозин)
• Діуретики (гідрохлортіазид, фуросемід та ін.)
• Цитостатики (метотрексат)
• Препарати для лікування аритмії, цукрового діабету, виразкової хвороби та багато інших. ін.

Список лікарських препаратів, які мають гепатотоксичну дію, далеко не вичерпується названими медикаментами. Медикаментозний гепатит може викликатися практично будь-яким лікарським засобом і особливо – поєднанням декількох препаратів.

Лікарський гепатит може протікати у гострій чи хронічній формі. Гострі лікарські гепатити, своєю чергою, поділяються на холестатичні, цитолитические (які з некрозом і жировим гепатозом) і змішані.

Симптоматика лікарського гепатиту аналогічна до проявів інших видів гепатиту. Домінуючими у клінічній картині є диспепсичні розлади: втрата апетиту, нудота, відрижка гіркотою, блювання, діарея чи запор, схуднення. Основним клінічним проявам може передувати продромальний період, що протікає з астенічним або алергічним синдромом. При лікарському гепатиті турбують помірний біль, тяжкість, дискомфорт у правому підребер’ї; при пальпації визначається гепатомегалія, болючість печінки. Іноді на тлі лікарського гепатиту розвивається жовтяниця, свербіж шкіри, лихоманка, освітлення калу і потемніння кольору сечі.

У ряді випадків лікарський гепатит може бути виявлений лише на підставі змін у біохімічних показниках крові. Гострий лікарський гепатит, що протікає з утворенням субмасивних некрозів досить швидко призводить до цирозу печінки. При масивному некрозі печінки розвивається печінкова недостатність.

У процесі діагностики лікарського гепатиту важливо виключити вірусний гепатит, жовчнокам’яну хворобу, пухлини печінки, рак підшлункової залози. При збиранні анамнезу важливо з’ясувати причинно-наслідковий зв’язок ураження печінки із застосуванням гепатотоксичних препаратів.

При підозрі на лікарський гепатит досліджуються біохімічні проби печінки, у яких підвищується активність трансаміназ (АсАТ, АлАТ) та лужної фосфатази, рівень білірубіну, фракції глобулінів. Проводиться дослідження коагулограми, загального аналізу сечі та крові, копрограми.

УЗД органів черевної порожнини дозволяє виявити дифузне збільшення печінки, проте не дозволяє судити про причину гепатиту.

Першим кроком у лікуванні лікарського гепатиту є відміна препарату, що ймовірно викликав ураження печінки та його заміна на більш безпечний аналог. Самостійно замінювати ліки пацієнту категорично забороняється. З метою виведення з організму токсичних метаболітів проводиться дезінтоксикаційна інфузійна терапія, плазмаферез, у тяжких випадках – гемодіаліз.

Для відновлення пошкоджених клітин печінки призначаються препарати гепатопротекторної дії (есенціальні фосфоліпіди, адеметіонін, метіонін). При призначенні медикаментів з відомим гепатотоксичним потенціалом рекомендується превентивний прийом гепатопротекторів, що дозволяє запобігти розвитку лікарського гепатиту.

Пацієнтам із лікарським гепатитом рекомендується дотримуватись дієти: дробового харчування, обмеження жирів, достатнього вживання білка, вуглеводів, вітамінів; виключити алкоголь, жирну, смажену та гостру їжу.

У важких випадках, при блискавичному розвитку лікарського гепатиту або масивному некрозі печінкової паренхіми, розвивається цироз, печінкова недостатність, іноді печінкова кома і смерть. При своєчасному відміні гепатотоксичного препарату в більшості випадків настає повне одужання.

Профілактика лікарського гепатиту полягає в раціональному використанні медикаментів, моніторингу побічних ефектів, прийомі препаратів тільки за призначенням лікаря, виключення додаткових токсичних впливів. З огляду на тривалої лікарської терапії рекомендується призначення гепатопротекторів. Пацієнтам, змушеним тривалий час приймати ліки, необхідно періодично досліджувати рівень трансаміназ для того, щоб виявити лікарський гепатит на ранній стадії.