Лістеріоз

Лістеріоз відноситься до зоонозних інфекційних захворювань, має поліморфний клінічний перебіг з переважанням ураження мононуклеарів і нервових клітин, або протікає в ангінозно-септичній формі. Лістеріоз має в основному фекально-оральний спосіб поширення, також листерії можуть проникати в організм аерозольним та трансплацентарним шляхом. За переважними клінічними симптомами листериоз поділяється на ангінозно-септичну, септико-гранулематозну, око-залізисту та змішану форми. В основі діагностики листериозу лежить визначення моноцитозу в ЯК та виділення збудника в ході бактеріологічного дослідження.

Лістеріоз відноситься до зоонозних інфекційних захворювань, має поліморфний клінічний перебіг з переважанням ураження мононуклеарів і нервових клітин, або протікає в ангінозно-септичній формі. Лістеріоз класифікується залежно від клінічної картини, поділяючись на ангінозно-септичну, око-залізисту, септико-гранулематозну (розвивається переважно у плода або новонародженої дитини) та змішану форми.

Лістеріоз викликає бактерія Listeria monocytogenes, що є рухомою, факультативно-анаеробною, грампозитивною, короткою паличкою. Лістерії не утворюють суперечку, можуть впроваджуватись у клітини та формувати капсулу, сприяючи латентному перебігу інфекції. У зовнішньому середовищі стійкі, легко переносять заморожування, розмножаться у ґрунті та воді, на рослинах та у трупах тварин при температурі від 4-6 °С. Інактивація при дії сонячного світла відбувається через 2-15 діб, розчині формаліну – через 20 хвилин. У засолених продуктах може зберігати життєздатність при концентрації солі 6-20% досить тривалий час. Через 5-10 хвилин гинуть за нормальної температури 100°С. Більшість штамів, за рідкісними винятками, чутливі до антибіотиків широкого спектра дії.

Резервуаром і джерелом листериозу є тварини та об’єкти навколишнього середовища (вода, ґрунт та ін.). Захворюють листериоз багато домашніх тварин і птиці, відзначаються випадки інфекції у диких ссавців (гризуни, лисиці, норки, єноти, копитні) і птахів (голуби). Можливе засівання бактеріями риб та морепродуктів. Виділення збудника відбувається з випорожненнями, слиною, молоком, спермою. Людина може стати джерелом інфекції при реалізації вертикального шляху зараження (від матері до дитини перинатально та при лактації). Родильниці та новонароджені виділяють збудника 10-12 днів після розродження.

Лістеріоз передається за допомогою різноманітних механізмів (феально-оральний, трансплацентарний, аерозольний) переважно аліментарним шляхом. Тварини заражаються при споживанні обсімененої бактеріями води та їжі. Епідеміологічне значення у підтримці вогнищевості інфекції грають комахи (особливо кліщі), що отримують збудника від гризунів та інших тварин і поширюють його серед здорових особин.

Людина зазвичай заражається при вживанні інфікованих продуктів тваринного походження, або при вживанні зараженої води, свіжих овочів. Можлива передача інфекції при відпрацюванні тваринної сировини (вовна, пух, шкіри та ін), при цьому реалізується контактний шлях передачі через пошкодження шкірних покривів. У поодиноких випадках відзначено зараження статевим шляхом від людини до людини, а також вертикальна передача від матері до дитини. Люди мають досить невисоку природну сприйнятливість до лістеріозу. Захворювання розвивається переважно в осіб із ослабленим імунітетом, літнього чи раннього дитячого віку.

Бактерії проникають в організм через слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, іноді через пошкодження шкірних покривів. При поширенні збудника з кров’ю та лімфою проявляється гарячкова реакція. Лістерії осідають у лімфатичних вузлах та мигдаликах, інших органах. Там відбувається розмноження бактерій (при цьому виникає відповідна місцева запальна реакція). При активному прогресуванні у лімфовузлах та тканинах внутрішніх органів (а у вагітних жінок – у плаценті) формуються листериоми (некротичні вузлики). Тяжкий перебіг листериозу може призвести до розвитку сепсису.

Інкубаційний період листериозу може становити від кількох днів до півтора місяця. Перебіг листериозу буває гострим, підгострим, абортивним, а також хронічним – рецидивуючим. Зафіксовано випадки тривалого бактеріоносійства без вираженої клінічної картини. Найчастіше листериоз протікає в ангінозно-септичній формі. При цьому основними проявами є симптоми ангіни, зазвичай катаральної або фолікулярної, що має подібний до стрептококової ангіни перебіг. Така форма листериозу має сприятливий прогноз, що виліковується через 5-7 днів.

При розвитку виразково-плівкової ангіни, що супроводжується лихоманкою, захворювання при сприятливому перебігу триває 12-14 днів, можуть відзначатися кашель і нежить, мигдалики збільшені, різко гіперемовані та покриті плівками. Ангіна зазвичай супроводжується регіонарним лімфаденітом. У деяких випадках листеріозна ангіна (як виразково-плівчаста, так і фолікулярна) може прогресувати в сепсис (найчастіше у дорослих). При цьому відзначається виражена ремітуюча лихоманка, інтоксикація, збільшення печінки та селезінки. На шкірі можуть відзначатись різноманітні висипання, на мигдаликах – білий наліт.

Нервова форма листериозу протікає як менінгіту, менінгоенцефаліту чи абсцесу мозку. Клінічний перебіг цих станів при ураженні листеріями не відрізняється від такого у разі неспецифічного бактеріального ураження центральної нервової системи (менінгеальна симптоматика – ригідність потиличних м’язів: симптоми Брудзинського та Керніга, ознаки енцефаліту, розлади периферичної іннервації – парези та параліч та параліч). .

Око-залізна форма листериозу, що досить рідко зустрічається, зазвичай розвивається у разі контакту з хворою твариною. Виявляється у вигляді кон’юнктивіту на тлі загальної симптоматики (лихоманка та інтоксикація) та збільшення лімфатичних вузлів (переважно шийних та привушних). При огляді хворих відзначається набряклість повік, очна щілина звужена, мають місце скарги на погіршення зору. Лімфатичні вузли збільшені, помірковано болісні при пальпації. Лістеріоз у такій формі зазвичай триває від місяця до трьох.

У новонароджених (і плодів при антенатальному зараженні) листериоз протікає у септико-гранулематозній формі. Лістеріоз у вагітної жінки може протікати безсимптомно або у стертій формі, залишаючись нерозпізнаним. Внаслідок цього відбувається внутрішньоутробне зараження плода. На ранніх термінах воно, зазвичай, призводить до переривання вагітності чи грубим аномаліям розвитку. Лістеріоз у новонароджених протікає вкрай тяжко, відзначається лихоманка, що досягає критичних цифр, виражена інтоксикація, блювання, діарея. Шкірні покриви ціанотичні, відзначаються розеолезно-папульозні висипання. Наявні тяжкі порушення з боку дихання, серцевого ритму. Розповсюдження гнійного процесу на мозкову оболонку зазвичай закінчується смертю.

Лістеріоз у грудному віці спочатку протікає за типом ГРВІ, з гіпертермією та катаральною симптоматикою, надалі розвиваючись у бронхопневмонію або плеврит. У 15-20% випадків після одужання у дітей зберігаються розлади функціонування ЦНС та периферичної іннервації. У деяких випадках відбувається хронізація інфекції. Течія при хронічній формі характеризується незначною вираженістю симптоматики, хворі можуть відзначати короткочасне підвищення температури тіла, катаральні ознаки, диспепсію. У деяких випадках виявляються симптоми хронічного пієлонефриту.

Ангінозно-септичний листериоз може ускладнюватись ендокардитом. Хронічний листериоз в осіб з вираженими розладами імунітету може призвести до генералізації тяжкого сепсису.

Лістеріоз нерідко (особливо у разі ангінозно-септичної форми) супроводжується вираженим моноцитозом. Кількість моноцитів може сягати 60-70% всіх клітин білої крові. Специфічна діагностика полягає у проведенні бактеріологічного дослідження. Збудник виділяється із крові, ліквору, слизу з носоглотки, мазка з кон’юнктиви. За потреби для аналізу беруть біопсію лімфатичних вузлів, навколоплідні води (амніоцентез) або пунктат плаценти (біопсія хоріону).

Посів проводять у перші 7-10 днів захворювання. Серологічна діагностика проводиться за допомогою РА, а також РНГА, РЗК у парних сироватках. Серологічні дослідження можуть давати помилкові позитивні результати, зважаючи на близький антигенний склад зі стафілококами. У діагностиці нервової форми листериозу може знадобитися консультація невролога, проведення ЕЕГ головного мозку та реоенцефалографії, люмбальна пункція, при підозрі на розвиток абсцесу – МРТ або КТ головного мозку.

Вибір тактики лікування здійснюється відповідно до клінічної норми захворювання. Як етіотропні засоби хороший ефект мають тетрациклін, доксициклін, еритроміцин. Нервова форма листериозу зазвичай є показанням до призначення внутрішньовенного введення бензилпеніциліну натрієвої солі. До препаратів резерву відносяться кларитроміцин та ципрофлоксацин. Око-залізиста форма зазвичай лікується із застосуванням місцевих засобів: краплею з сульфацетамідом та гідрокортизонової емульсії. При необхідності призначають дезінтоксикаційну терапію, жарознижувальні та антигістамінні засоби. У комплексній терапії присутні вітаміни та адаптогени.

Найчастіше прогноз сприятливий. Погіршення прогнозу відзначається при розвитку нервової форми (можуть бути наслідки у вигляді розладу функції ЦНС та периферичної іннервації, загроза летального результату), вагітності (ймовірність переривання вагітності та вродженого листериозу плода). Несприятливий прогноз має захворювання у дітей першого року життя, осіб похилого віку та хворих з імунодефіцитом.

Загальна профілактика листериозу включає заходи санітарно-гігієнічного та ветеринарного контролю за тваринницькими господарствами, підприємствами харчової промисловості та громадського харчування, водними джерелами. Як профілактичний захід поширення інфекції гризунами проводиться дератизація. Вагітним з метою індивідуальної профілактики рекомендовано відмовитися від продуктів тваринного походження, які не пройшли належної кулінарної обробки (тривале приготування при високих температурних режимах), або не мають гігієнічного сертифікату.